Але він не пішов.
Зрештою, піти зараз — означало б точно дотримуватися перестороги: « Ненависть скидає одяг, очі закриваєш ».
Через велику відстань і відсутність світла, Сол міг лише здогадатися, що Юла щось їсть.
Вона їла з жадібністю, але водночас дуже обережно. Кожні кілька секунд вона опускала голову до ладонів, а потім піднялась і оглядалася.
Тут майже ніхто не бував, але вона все одно була напоготові.
Соул також не став пильно на неї дивитися, боячись, що його погляд приверне її увагу.
Водночас він радів, що так довго шукав старшого учня Байрона і відразу витягнув його. Інакше можна було б знайти його, таємно пробираючись у Межлой Юл.
Очі в Межлоі хоч і стежили за Юлою, але не нападали на неї.
Раптом Юла знову підняла голову і втупилась прямо у сторону Сола.
Сол був у формі духа й ховався в тумані. Зустрівшись з її підозрілим поглядом, він просто відвернув очі і продовжую спостерігати за нею боковими очима.
Але Юла, схоже, дійсно щось помітила. Вона повільно, обережно почала наближатися до нього.
Поки Сол думав, чи продовжувати йому ховатися або негайно відступити, з стеля раптом спустився одне око, зупинився перед ним, потім поплив до Юле і завмер поруч.
Колишня Юла несподівано зупинилася. Вона подивилася на витріщений на неї очей, і її обличчя стало серйозним.
Соул помітив, що губи Юли були чорними і щось чорне стікало по кутках її рота.
Потім ще одне око пролетів прямо крізь Солу - так, як привид через людину - і завис перед туманом.
Потім друге око спустилося зліва від Юли і теж наблизився до неї.
А за ним третій, четвертий...
Ці очі, наче притягнуті Юлою, один за одним спускалися з висоти, оточували її і пильно на неї дивилися.
Якби не ті перші два очі, що спустилися поруч з Солом і підлетіли до Юла, він би подумав, ніби їх привернула вона.
На обличчі Юли також з’явилося занепокоєння. Вона озирнула очі, щось бурмоча собі під ніс.
Потім вона відмовилася від ідеї наближатися до Солу, повернулася, одягла свою чорну тінь-кожу, розвернулась і, вибравши кут, витягнула з Межлоя.
- Брат Сол, ці очі, вони що, навмисне вас прикривають? — Панні злетіла з плечей Сола, зробила коло і повернулася й здивовано запитала: « Чи ви вже виконали це завдання? » Відряд брата Сола стає все більше і більше!
- У мене немає такого відчуття. Принаймні, вони не такі як ти і чотири свідомості.
У щоденнику для очей не було місця.
І це ще більше спантеличило питання про те, що ж сталося, коли ці очі вторглися в його ментальний простір.
Їхні стосунки з Солом раптово перейшли від холодних до близьких.
Вони були настільки готові погрожувати Юлі, щоб прикрити Сола.
Але тепер Сол поспішав за Юлою і не мав часу розбиратися з ними.
Він обережно висунув чверть обличчя з Межслоя, йдучи за Юлою.
Якби хтось спостерігав за духами особливим способом, він би побачив, як пара очей випливає прямо з підлоги.
І ось він побачив, як Юла, яка вже надів свою чорну тінь, входить на пандус другого поверху Східної вежі.
Соул вислизнув з Межлоя, щоб приєднатися до неї.
Раптом!
▫Год 317-й місячного календаря, 22-ий день 5-го місяця, ти необачно слідуватимеш за нею,
На тебе на хвості лежить кішка,
Приваблюєш мислення демонів,
І з тих пір до смерті
Не буде тобі спокою.
Сол застиг на місці.
Подивлюся - помреш!
Але в довгостроковому припущенні говорилося, що коли « ненависть скидає одяг" і він закриє очі, то це також призведе до нещасного майбутнього.
"Невже тієї інформації, що я побачив у Місті вже достатньо?"
« Я щось їсть і їсть це, сховавшись у місці, де майже ніхто не може бути! Цього достатньо?»
Але Сол відразу відкинув цю думку.
« Неможливо. Навіть якщо я розповім про Горса, це не дасть йому ніякої корисної інформації. І навіть не можна бути впевненим, чи Горса про це знає!"
Соул відчував, що повинен слідувати за нею. Навіть якщо Юла вже наробила свої "оделі", її стан зараз був абсолютно ненормальним.
« Нужно йти. У щоденнику сказано, що поспішність призведе до біди. Отже, потрібно придумати спосіб".
Солодко сображав.
« Змінювати зовнішність, вдаватися Іваном, який роками блукає по Башні у пошуках свого тіла?»
« Ні! Якщо вони не побачать « Івана », я навіть не буду їх переслідувати. До того ж, це розкриє мене і позбавить переваги таємничості."
Соул знав, що якщо він зараз же щось не придумає, то впустить її.
У цей момент полум’я тьмяної свічки поруч з ним раптом розтрощилося на півметра вгору.
Сол, зосереджений на чомусь, здригнувся і раптом зрозумів.
Він злетів у повітря, подивився на вузький канал за свічником і, не задумуючись, пірнув в нього.
Трансформація!
Стискання!