Якби той відмовився, то Сол не побоявся б і взагалі допоміг би йому змінити свою особистість.
« Не було потреби », — відповів Сол, склавши з сумки магічні матеріали та інструменти. - Як би таємно я не зайняв цю кімнату, Ло Кай, який пильно стежить за мною, все одно б про це дізнався. Оскільки мене бачили, коли вони везли Байрона, він не ослабить пильності. Замість того щоб ховатися і змушувати їх ще більше нервувати, краще діяти в відкриту. Це їх трохи заспокоїть.
Тоді Сол відібрав кілька потрібних матеріалів і висипав їх на чистий стіл.
Він швидко обробив матеріали, а потім взяв висілу на столі пензля.
Він простягнув ліву руку вгору.
Шкіра на долоні розшматувала, і в неї з’явилася рана завдовжки три сантиметри та завглибшки один.
З рани хлинула альна кров, але заповнивши в долоні порожнину, вона перестала текти.
Потім він пройшов у таку ж чисту і охайну приходжу, а потім обмахнувши кисть в свою кров почав черпати на підлозі магічне коло.
Срібний метелик злітає.
- Брате Сол, що ви робите? — З подивом запитала вона.
- Черчу коло для захоплення душі. Ця кімната найближча до кімнати старшого учня Байрона, як раз вистачить, щоб покрити його житло.
Це коло Солу вже не раз і робив це швидко та впевнено.
Але цього разу він просто мав обріз, і не міг готувати матеріал для чорниці.
Однак після другої фізичної трансформації його кров також могла накопичувати магічну силу, і тепер вона цілком придатна для непередбачених ситуацій.
Він швидко накреслив коло захоплення душі, розклав необхідні магічні матеріали за умовленими точками, а в місці джерела енергії поклав досить багато магічних кристалів.
Розклавши позосталі матеріали, Сол струшив долонею і затягнув рану в центр кола.
« Якщо ти один з учнів Байрона, який зміг протриматися в морзі більше десяти років, щоб не пропустити офіційного магу, то наважився слити зі своїм тілом злого духу, аби зміцнити душу, — сказав він. — Ти не міг так просто померти. Навіть якщо залишилася лише душа, неважливо ... Дозволь мені створити п'яту чорну сторінку, і ми помстимося разом!"
Соул заплющив очі. Його духовне тіло почало вібрувати, і величезний потік магії хлинув у коло.
Криваво-червоне коло тут же спалахнуло блідим полум'ям. Вогонь, схожий на текучу рідину, поширився по всьому магічному колу і його язик потягнувся в усі боки, легко торкаючись предметів навколо нас, але не підпалюючи їх.
У коло почали падати окремі осколки, але жоден з них не був душею старшого учня Байрона.
Минав час. Магія, яка живила коло, поступово припинилася і полум’я почало згасати.
Вираз на обличчі Сола змінився з серйозного на недовірливе.
« Нема душі?»
« Чому так чисто?»
« Невтішався той, хто напав, і душу не пощадив? Але ж повинні були залишитися хоча б уламки!»
У той час як сонце з тривогою і гіркотою чекав, все менше й більше білошкірого полум'я ставало дедалі меншим.
Але перед ним так і не з'явилася жодна чорна сторінка.
Сола безсило опустилися.
— Братец Сол... - Панні зависла в повітрі перед ним, її голос став зовсім боязким. - Може, мені спробувати проникнути в сон цього... Лоя, і подивитися, що вони насправді зробили?
- Не потрібно! — Соул різко відкрив очі. — Поруч з ним, напевно, постійно знаходиться офіційний маг. Ти легко потрапляєш у пастку з теперішніх сил.
Але панні помітила, що пригнічення на обличчі Сола раптово зникло і в очах з’явився блиск.
— Братец Сол, вы в порядке? - Її голос став ще більш боязким. Вона боялася, що Сол в люті вирішить піти напролом і зробити щось безглузде!
Але кутки губ Сола повільно поповзли вгору.
- Занадто чисто.
- Що? — Не поняла Панни.
— Я кажу, кімната старшого учня Байрона... Надто чиста!
Сол з безстрашним обличчям вийшов з кімнати по сусідству із Байроном.
Спочатку він повернувся до себе, знову зібрав і так майже не розібрані речі, звунув під двері Кори записку і, не тавшись, переїхав в сусідню з Байроном кімнату.
Того ж вечора, коли той учень третього рангу виселив його й так і не дізнався про ім'я Ісуса, він безстрашно постукав у двері.
Він хотів забрати деякі речі.
Соул був у доброму настрої і не перешкоджав йому увійти й зібратися.
Учень, ввійшовши, не смів підняти очей і тільки пройшов у спальню та до столу, щоб забрати необхідне.
Але перед самим відходом він раптом застиг і, рухаючись як робот, підійшов до Сола, який стояв на стіні. Він відкрив рот і механічно вимовив:
- Є сліди використання магії, але захисні кола в кімнаті не пошкоджені.
Він так само безстрашно повернувся на своє колишнє місце. Потім його обличчя на мить затуманилося, і він знову прийняв свій боязкий, обережний вигляд і попрямував до виходу.
У той момент, як він вийшов і закрив за собою двері, з його очі випорхнула срібний метелик і, хіхікая, опустилася Солу на плече.