Панні гірко посміхнулася.
— Я и сама не знаю, братец Сол. Якби знала, то вже б збожеволіла.
Панні теж не знала, що таке впадка на зворотній стороні планети, і Сол відкрив щоденник, щоб запитати інших зізнань.
Але навіть найдосвідченіший з них, Агу, ніколи не чув про її існування.
« Хіба хтось навмисно приховує інформацію про цю впаду? - Сол думав, потираючи підборіддя. — Не дивно. Знання, яке може знищити цілу расу ельфів, не є простим."
- Так що ж зрештою зробив Король ельфів? — запитав він.
— Ельфи сказали мені, що він запустив план для їхнього народу, коли прийшов на престол.
— О? - Соул думав, що ось-ось почує найважливіше.
- Але, що стосується цього плану... Краще вам побачити все на власні очі. — Панні знову злетіла, зробила коло перед Солом і опустилася на спинці Білого трону.
Коли срібний метелик торкнувся зображення, вона зникла.
А на гобелені з'явилася ще одна крихітна срібна точка.
« Невже мені теж треба зайти в цю картину? » — сказав Сол простягнув руку до гобелену. Щоденник весь цей час мовчав.
Його палець торкнувся поверхні, але нічого не сталося.
У цей момент голос Панні знову задзвонив у його свідомості.
— Брат Сол, чи знаєте ви, що Кошмарний метелик насправді є творцем могутнього мага?
Соул не очікував, що Панні раптом змінить тему.
- Великий чарівник, який створив нас, був напівельфом. Він був неймовірно, надзвичайно сильний. Але після того, як всі ельфи зникли з цього світу, він протримався недовго і теж загинув.
— Або, точніше сказати, був знищений, не прийнятий цим світом.
« Брате Сол, тоді я не знала чому помер мій батько. Але сьогодні, побачивши цих нещасних ельфів, я нарешті зрозуміла...
- Цей світ не терпить незалежного існування свідомості!
— Мир?. Не терпить незалежного існування свідомості?
Ці слова у Сола швидко розвіялися в голові. Йому довелося оперитися об спинку трону, щоб не впасти.
Він моргнув, струшив головою і раптом згадав питання, яке колись поставив йому наставник Горса.
« Чи може душа існувати незалежно? »
"Невже сьогодні я отримаю пряму відповідь на це питання?"
Панні, здавалося, не помітила його стан і схвильовано продовжувала ділитися своїм відкриттям.
— Фундаментальний закон нашого світу, здається, полягає в єдності свідомості і тіла. Навіть якщо свідомість може ненадовго покинути тіло, вона не повинна розривати з ним зв’язку. Отже, ніхто ніколи не міг досягти незалежності. Усі, хто наближався до цього, швидко помирали від зараження.
Слухаючи панні, Сол думав: « Якщо свідомість не може існувати незалежно, то як же тоді бути з тими, хто в щоденнику? Можливо, щоденник є для них втіхою і тому вони не вважаються абсолютно незалежними. І пані Юла. Хоч вона і дух, але, за словами Конші, її тіньовий силует - це теж свого роду тіло. І навіть при цьому Горсе доводиться створювати для неї все більш стабільні судини, щоб підтримувати її існування."
Панні зрозуміла, що Солу потрібен час для роздумів і не стала його квапити.
Через кілька хвилин вона продовжувала:
- Брат Сол, будь ласка, прикладіть щеель до гобелену.
— Щель? — Соул інстинктивно доторкнувся до зап’ястка. - Ти хочеш, щоб я заглянув у світ ельфів через Щель?
Щель була дуже незвичайним прокляттям. У неї не було ні атаки, ані захисної сили. Вона дозволила лише ховатися або підглядати за однією картиною — сонячним сонцем.
Здатність ховатися була дуже корисною, але підглядання здавалося абсолютно беззмістовним.
Хоч би в якому місці і хоч би де жив Сол, він завжди бачив сонячну лугу.
Сьогодні панні просить його використовувати цю здатність саме тут.
Чи це могло бути збігом?
- Пані, звідки ти знаєш, що через Щель можна побачити світ ельфів?
Тому що насіння злої волі виросло і стало Щіллю лише завдяки спільним зусиллям моєї та Ельфійського шепоту, її голос звучав трохи боязко, ніби вона боялася розсердити Сола.
Хоча Сол не сподівався, що Панні приховувала від нього все це, він був більш здивований, ніж розлютився.
- Але тоді ельфійський шопот вже вів, а ти була тільки запечатаним яйцем. Як вам вдалося змінити Щель?
- Тоді у мене дійсно ще не було сформованої свідомості, але були інстинкти. Ви також колись відчули на собі їхній вплив.
- Так, не втримався від бурчання Сол, — постійно бачити у сні тих учнів чарівників. Я думав, що вбиваю їх уві сні.
У голосі Панні почулися винні нотки.
— Ну... В основному всім керував ельфійський шопот. Він хотів, щоб ви побачили теперішнє становище ельфів. Можливо, він сподівався на вашу допомогу.
— На мою допомогу? Щоб я, учень третього рангу, рятував цілу расу, чий пік сили дорівнював четвертого рівня? Чи ельфи з'явилися? А, ну так. Вони справді зійшли.