— Вы... — Соул уважно прислухався до магічних коливань, що походили від них. — Здається, не спеціалізуєшся на погодній темряві?
Потік душ, це щось видиме, але необачне, зазвичай цікавило лише учнів, які спеціалізаціялися на погодніх світла і темряви.
— Верно. Твоя ментальна сила дійсно така ж гостра, як і казав Джеро. Ми чекаємо появи припливу душ, щоб вистежити в ньому один корабель.
- Корабель-привид?
Чи це пошуки скарбів на затонулому кораблі?
Енді, яка стояла поруч, опустила очі. Вона була явно незадоволена.
— Вроде того. Але ніяких цінних скарбів там немає. Лише кілька духів помсти. Якби там було щось цінне, це місце давно б вже оточили всі великі магічні сили.
Вода вже піднялася до їх щиколоток.
Боковим зором Сол помітив, що тінь Енді на воді якась дивна.
Її тіло було нормальним, але її відображення у воді було схоже на розмиту олійну пляму.
І ця олійна пляма, вагаючись разом з водою, поступово розпливалася і поширювалася в бік Солу.
« Гаразд, я тут ненадовго".
— Гм, — підняв Парк брови. Хоч він і не сказав Солу, що саме вони шукають на кораблі-привиді, але нормальна людина з цікавості запитав би, чи варто грати свічки.
Раптом, коли Сол подумав про це, він відразу ж відмовився.
- Не дарма учень другого рангу. Схоже, така дрібниця тебе не цікавить.
Соул настільки рішуче відмовився від цього, що обличчя Парка трохи поморилося.
Хоч Сол і не боявся його, але й не хотів, щоб той потім не ставив йому палиці в колеса.
— У мене небагато днів відпустки.
Він приїхав сюди не для того, щоб розгадати таємницю припливу душ.
З досвіду збиральника мушель Бамбу, приплив душ тут раз або два на місяць.
Цього місяця його ще не було. Зараз вже кінець місяця, так що він повинен був відбутися в найближчі два дні.
Таким чином, Сол повинен був встигнути повернутися до кінця місяця.
Але якщо він погодиться на співпрацю з Парком і піде на пошуки якогось корабля-привидака, то невідомо чи не затягнеться його повернення.
До того ж, зараз, коли матеріали на другому складі були в його розпорядженні, хіба якийсь корабель-привид міг порівнятися зі складу матеріалів Горси?
І найголовніше, Сол не хотів ризикувати разом з незнайомцями. Навіть якщо той і прикривався ім'ям Джеро.
Почувши, що Сол не погоджується, Енді посміхнулася.
Вона повернула голову і, вставши на курки, ніби хотіла щось сказати Парку на вухо, але не знизила голос.
- Давно чула, що чим талановитіші й сильніші учні в Башні магів, тим менше у них свободи. Не очікувала, що це правда.
Говорячи це, її жирна тінь на воді вже повільно поширилась до ніг Сола.
У наступну секунду, разом з відхідною хвилею жирна тінь торкнулась голі Сола.
Енді з задоволенням вигляду іскоса глянула, наче після того як розповіла чужі плітки, недбало подивилася на героя цих пліток.
Це була її особлива здатність. Через контакт з водно-масляною сумішшю, вона могла дослідити інформацію про те, кого доторкнулася.
Те, що її, таку слабку, Парк весь час тримав при собі, було не тільки через її тіло, але й через інших козирів.
Але коли погляд Енді впав на Сола, її обличчя миттєво змінилося. Чорна тінь на морі відразу розпалася і більше не могла зібратися в одне ціле.
Енді поспішно поправила розріпані морським вітром волосся і, використовуючи цей рух, відвела погляд від Сола.
Потім вона повернулася і, як пташка, притиснулася до грудей Парка, забравши свій цікавий погляд і більше не наважуючись дивитися на Солу.
Ніч була глибокою, місячне світло не могло пробитися крізь густі хмари.
На скелі, на певній відстані від трійці, загорілося світло.
Це був зруйнований маяк. Невідомо, хто все ще на самоті чергував на березі, даючи цій темної морської гладі хоч якесь джерело безпеки.
Сол постійно змінював своє положення, щоб завжди стояти у воді по щиколотка.
Він час від часу, використовуючи « повчальний дотик», занурив свою духовну форму у морську воду, щоб перевірити концентрацію осколків душ та інші аномалії.
Іноді до нього підпливли бліді руки, які забули про обережність і вносили свій мізерний вклад у духовну енергію Сола.
Енді і Парк, після того як Сол відмовився співпрацювати, швидко покинули берег і сховалися в тіні під скелями. Їхні фігури були ледь помітні, схоже, вони знаходилися під захистом чаклунства.
Усі троє чекали припливу душ.
Місцеві люди розповідають, що кожного разу перед припливом душ небо ставало похмурим і на морі підносився сильний вітер.
Коли на поверхні моря почало з’являтися багато різних людських фігур, це означало, що приплив душ почався.
Вода ставала теплішою, але насичена нею одяг - все важче.
Збирачів мушель, що стояли в морі, почули багато важких зітхань. Якби вони зняли чорні пов'язки, то побачили б, що дихає... Рибні боки, що виснули з моря.