Чоловік як і раніше з непроникним обличчям дивився в його сторону, а жінка, не приховуючи свого роздратування, закотила очі.
Але вони більше нічого не робили.
Очевидно, то вбивство було лише хвилинною примхою, і вони не хотіли через це вступати у конфлікт з іншим, незнайомим магом.
"Рука мага" також зникла у воді. Хлопчик, стоячи на місці, нарешті натрапив свою порвану мотузку.
Він обблизав пересохлі губи, які не могла змочити навіть морська вода, і тихо крикнув:
— У мене порвалась мотузка.
Від того що він наковтався води, його голос був дуже хрипким, подібним до голосу злого духу, який ховається у темряві.
Через деякий час йому нарешті відповіли:
— Тут берег.
Той чоловік не обдурив хлопчика. Він дійсно стояв на сухому піску.
Але морський вітер і шум прибою спотворили його голос, і хлопчик не міг розібрати, де саме стоїть він.
Він натрапляв, зробив два кроки і мало не посковзнувся.
Через те що він борсався, він опинився в більш глибокому місці. Якщо він зараз впаде, то може втопитися.
Це було дуже небезпечно!
Хлопчик насилу, під ударами хвиль, знову обірвав рівновагу. Але він знову втратив орієнтацію.
Нарешті, він стиснув зуби. З його стиснутих губ потекли струмені крові.
Він обережно випрямив голову і підвів куточок чорного пов'язку на обличчі.
Він не наважувався дивитися ні на небо, ані на море. Він лише хотів швидко оглянутись і визначити, де воно.
Але, ледве його погляд повернувся на 30 градусів, він побачив пляж і стоячого на ньому людини, всього вкутаного у сірий плащ.
Цей чоловік стояв поряд з його товаришами, які теж збирали мушлі, але вони не помічали цього.
Судячи з його одягу і ауре, це напевно був маг.
Хлопчик від страху з'їхав, але тут же згадав про тих руках, які щойно його підняли.
Ті руки були такі теплі, в порівнянні з крижаною морською водою, наче зимова піч.
Хлопчик глибоко вклонився убік Сола. Коли він нахилився, його обличчя знову омили бризки хвиль.
« А він розумний», — з’явилася усмішка на обличчі Сола, коли побачив хлопчика, який нахилився і ледве не заткнувся головою в море.
- Малюк Водоросль, принеси його.
Коли Волосся отримав наказ, то відразу обвела хлопчика талію і витягла з моря.
Коли Волосся схопила його, хлопчик трохи побагатів. Але він швидко заспокоївся і слухняно дозволив розповісти себе Солу.
« Пан маг », — каже хлопчик, що впав на коліна і притиснувся до холодного піску.
— Встань. У мене до тебе кілька запитань.
Хлопчик, трохи розслабившись, все ж встав. Він і раніше зустрічав магів, але всі вони наказали йому відповідати на колінах.
Чи, точніше, їм було все одно, в який він позі.
Але, згадавши, як Сол щойно його врятував, він все ж вирішив встати.
- Що ви збираєте?
- У відповідь на ваше питання, пане, ми збираємо чорні морські вушка.
Тут були чорні морські вушки?
Чорні морські вушки — це також магічний матеріал, але у світі магів він вважався не дуже цінним і використовувався рідко.
Незважаючи на це, через те що він був пов'язаний з магами, в очах звичайних людей він перетворився у рідкісний делікатес.
У Башні магів також готували цю страву, але Сол не любив морепродуктів і рідко його замовляв.
Найсмачнішим у чорній морській мушці було те, що він з'їв забагато. Але якщо з"їсти надто багато, то можна було впасти в галюцинації.
Декотрі багатії використовували його як галюциноген, щоб шкодити іншим і часом собі.
Оскільки тут вже були чорні морські вушка, Сол зрозумів, чому люди збирали їх на ризик.
- Ти знаєш, як часто тут буває приплив душ?
Хоч ці питання він вже ставив багатій Понду.
Але точка зору багатого і погляду цих, що ризикують життям, збирачів, безсумнівно, були різними.
Почувши слова « приливи душ », тіло хлопчика, що стояв спиною до моря, знову затремтіло.
- У відповідь на ваше запитання, пане... Приблизно десять разів. Лише минулого місяця — двічі.
Вже двічі на місяць? Чи не занадто часто?
- Ти бачив приплив душ? Наскільки він небезпечний? Я маю на увазі... Кожного разу хтось помирає?
— У відповідь на ваше запитання, пане, - хлопчик облизнув пересохлі губи -- кожен раз хтось помирає... Мій батько загинув минулого місяця.
Сол завмер.
Випадково вибравши людину, вона наткнулась на очевидця.
За словами заможного Понда, у минулі роки душ був рідкісним, раз чи два на рік. Кораблі, перш ніж увійти в порт, отримували сигнал з берега, стояли на якорі вночі і наступного дня могли спокійно зайти.
Але в останні роки припливи ставали дедалі частішими, і мало кораблів наважувалися тут зупинятися.
Він більше скаржився на те, що Блакитна Бухта втратила свій порт і через це зазнала економічного краху.
За словами хлопчика, вони були рибалками, які жили за рахунок моря. Після падіння Бюхти їм довелося знову повернутися до нього, щоб прогодувати себе.