Кошмарний метелик тихо сиділа на папері, вимальовуючи абсолютно нешкідливу зовнішність.
— Ех, — зітнулась вона. - Що поробиш, ми, Кошмарні метелики, занадто цікаві. Ми вже і так перетворили себе на вимираючий вид!
Кошмарний метелик розповіла Солу, що вона раптово вилупилася, тому що він приніс дещо ззовні.
Ця річ насправді була сном Кошмарної метелика, ядром їх раси.
— Насправді ми всі, Кошмарні метелики, народилися у сні одного високорівного мага. Після цього наше число лише зменшилось. За останні сто років навіть багато офіційних чарівників не знали про наше існування.
— Яйце - це не наша дитина, а насправді нове тіло. Коли наше теперішнє тіло помирає і зникає, наша свідомість переноситься до нового яйце. А середовище для перенесення — це сон. Ось тільки не всі яйця можуть завершити трансформацію, більшість з них - мертві. На цей раз, минула Панні таємно сховала сон-наступ у твоєму сні, але... Коли вона прийшла до тями, то не могла стримати цікавості і спостерігала за тобою.
Соул підняв підборіддя, аби допомогти Кошмарному метелику продовжувати життя.
- Спочатку вона просто хотіла подивитися на твою недавню історію. Але твоя історія надто дивна, і завжди є якісь приховані фрагменти... Це робило мою цікавість все сильнішою та сильніше, і я не втрималася і побачила той день, коли ти прийшов ...
— Кхм! — Соул раптом тихо кашлянув, перервав Панні.
Це була його інстинктивна реакція, тому що він не хотів, щоб інші чули слова Панні.
Але він одразу зрозумів, що Панні з'являється лише в його полі зору і насправді не знаходиться у Башневому чарівниках. Ті туманні фігури, що ховалися в кімнаті і час від часу з'являлися чорні силуети не могли її ані бачити, ні чути.
А маленька Волося в цей час...
Вона, наче пітон, обвивалася навколо Сола і стільця, а потім знову розмотувалась.
Дуже нудно.
Леґонько лягнувши маленький Водоросль по голові, щоб вона заспокоїлася, Сол продовжив:
- Ти знаєш... Що я - чужинець? Ти ж розумієш, що я маю на увазі?
— Так, я розумію, що мав на увазі братець Сол, — крила Кошмарної метелики злегка трощили, наче людина потиснув плечима. — Саме тому, що я побачила ту сцену, тольна Панні не втрималася і продовжувала дивитися... І врешті-решт стала такою, як зараз. Я майже втратила свою силу і стала власністю брата Сола.
- Ти дійсно не пам'ятаєш, що тоді бачила? Хоч би небагато. — Сол нахилився вперед, пильно дивлячись на Кошмарну метелика.
— Брат Сол, я не пам'ятаю, — затремтіла та ще сильніше, благаючи. - І мій сон каже мені, що якщо я взнаю, то помру по-справжньому. Таким чином, Кошмарних метеликів стане на одну меншу.
Соул повільно відкинувся на спинку стільця. Він почав бити, і це почало зникати.
Насправді, він і не дуже хотів зараз знати ту історію.
Особливо після того, як уві сні він ледве не зламався, побачивши лише частину побаченого Панні.
Тепер, згадуючи про нього, він розумів, що це було схоже на вибух цілого світу в його голові.
Навіть щоденник не зміг би витягнути його з цього стану.
На щастя, в останній момент спрацювала самозахист тіла Сола, заблокувавши його сприйняття і він втратив свідомість.
А Кошмарний метелик, мабуть, через те, що Сол в останній момент назвав її на ім'я і визнав її існування, і отримала можливість сховатися у щоденнику.
Тепер, схоже, Кошмарний метелик дійсно щось бачила, і, ймовірно більше, ніж Сол, оскільки вже така сильна істота теж ледве не зламалася.
« Тоді я залишу кошмарну метелика, — подумав він. - Одного разу я все одно відправлюся дослідити своє минуле. І тоді колишні спогади Кошмарної метелики, напевно, мені допоможуть."
- Не можеш згадати, і добре, він посміхнувся, все більше розслабляючись. — Я пам’ятаю, що коли я знепритомнів, то перші слова були « так не можна ». Що це означає?
— Хм... « Панні почала поволі махати крилами, здається, згадуючи про них.
Соул спокійно дивився на неї, не поспішаючи.
— Я згадала. Брат Сол, який ти влив у той труп, був занадто чистим. Я вже давно не бачила такої чистої свідомості. Але це дуже легко, бо завдяки такій свідомості ви можете стати провідником потужних духів. Коли він увійшов у те жіноче тіло, він якраз зіткнувся з останком чиєїсь волі і майже миттєво втратив свідомість.
"Остатком волі?" - Сол обмірковував.
Половина трупів в морзі була посудинами, які при житті приготувала для себе пані Юла. Той жіночий труп, можливо колись і вміщував її духовне тіло.
Але якщо це так... то можна з упевненістю сказати, що господар того « вбий мене» - це Юла.
Як і сказав керівник Горса, експеримент з відділення душі пані Юли провалився.
Крім того, Сол підозрював, що пані Юла вже була забруднена.
У тому, як вона повторювала "вбивай мене" він не чув ні краплі розуму.
« Навіть якщо експеримент після воскресіння і створить відповідну посудину, в якій духовне тіло Юли зможе безпечно та довго існувати, але чи залишиться забруднена Юлія сама собою?»