Безсумнівно, це був ключ до розгадки!
Соул зосередив свою увагу на цьому знайомому образу. Але оскільки образ постійно перетворювався і крутився, знайти правдиву відповідь в цих знайомих рисах було дуже важко.
« Спотворення образу відбувається через те, що для мене він рухається дуже швидко. Щоб побачити його, мені потрібно знаходитися з ним у відносному спокої."
Простіше кажучи, спостерігати за тим, що відбувається в швидко рухається вагоні з платформи дуже складно, але якщо сісти у поїзд, то все буде легко.
Соул зніяковів і знову потряс своє духовне тіло. Його погляд почав швидко обертатися разом з тим чином.
Через те що він сам пришвидшував обертання, навантаження на його ментальну силу було дуже великим. Якби не щоденник, який став його Локатором і підтримував свідомість у ясності, то Сол, мабуть, не зміг би на таке вирішитися.
Зрештою, Сол подивився на себе.
Він побачив стелю, висічений рунами, операційний стіл з різними приладами по боках і чорну шкіряну конвеєрну стрічку під собою.
Він бачив усе це не очима трупа.
Це була зворотна зв'язок, яку тіло отримало від навколишнього середовища і яка також впливала в мозку Сола. І оскільки він був тут дуже добре знайомий, то доповнення спогадів в результаті створило ясну картину.
Це був третій морг!
У морзі скальпелі, пінцети, ножиці, шприци та інші інструменти по черзі виблискували на холодному трупі. Коли вони повернулися на свої місця, ціле тіло вже було роз'єднане.
Від голови до щиколоток кожен сантиметр шкіри трупа був акуратно розрізаний, обнажуючи м’язові тканини або мутну гнійну масу.
Але ці рідини й тканини не витікали, незважаючи на розрізну шкіру. Вони спокійно залишалися на своїх місцях, як на статичній картині.
А наставник Каз, який керував всім цим з виященням весь цей час тримав очі закритими.
Він лише рухав пальцями, а інструменти самі злітали і поверталися на місце. Все було схоже на криваве уявлення маріонеток.
Коли розтин закінчився, вчитель Каз легонько плескнув у долоні. Зацікавлений "час" на трупі миттєво прийшов в рух. Кров, змішана з гною, хлинула з кісток і м'язів, виливаючись із-під розпластанної шкіри, стікаючи по чорному каштану та капая на плитковий пів моргу.
— Кулом, підійди, — почувся Каза.
Голова незначної дитини з’явилася над трупом. Він дивився на криваве місиво без будь - яких огиди, навіть з захопленням витворив « своюю».
— Заповни тканини мозку, очисти кров і гну, знову залий гелем. Коли все буде готово, поклич Хейдена... О, його немає. Поклич когось з сусідньої, щоб зашив рани. Я пришлю кого-небудь, щоб забрати тіло.
Сказавши це, наставник Каз відкрив очі, ніби не він, а якась маріонетка тільки що розколювала труп.
Його трохи мутні очі чітко відобразили все, що було на конвеєрі, але в них не було жодних емоцій.
Він уже багато років займався цією роботою. Він відкрив друзів, учнів і ворогів. Він колись думав, що якщо на конвеєрі не виявиться Горса, то смерть будь-кого його не здивує.
Віддавши наказ молодшому учневі, Каз розвернувся і вийшов з моргу.
З його відходом деякі дрібні предмети в кімнаті почали злегка підрогити, наче їх хтось дріггал за тонку нитку.
Але незабаром цей неспокійний рух припинився з закриттям алой дверей.
Кулом з повагою дивився Каза, а потім засув рукави й із запалом почав прибирати.
Убірка пройшла гладко. Він почав вливати до залишків Ніка гель. Цей гель заміняв кров та інші рідини в тілі, даючи трупу знову виглядати повним.
Потім настав дуже важливий етап: треба було знову помістити мозок у дві половинки черепа Ника.
Але коли він дістав з ящика штучний череп, то виглядав трохи напруженим.
Він намагався контролювати обличчя, але тремтячі зіниці видавали його істинні емоції.
Вставив штучний череп, закрив, просто зашив і прикріпив.
Ця серія рухів була трохи повільніше, ніж попередня.
Невдовзі з’явилося незнайоме обличчя. З виразом цілковитої байдужості до життя він застосував кілька заклинань, зібрані Куломом.
Потім він так само сумно кивнув Кулому, даючи зрозуміти, що закінчив, і безжиттєво покинув морг.
А Кулом, який стояв поруч і спостерігав за незнайомцем після того, як його відвезли, несподівано вийшов з полегшенням.
...
Картина зупинилася. Соул почав відчайдушно вириватися з тіла Ніка.
Однак йому було потрібно лише трохи наховатися, як зв’язок з Ніком обірвалася.
Після того як він вибрав Локатор, все стало зовсім іншим. Те, що раніше було важким, могутніми ворогами, жахливі ментальні перешкоди - все стало набагато легше.
Коли могутня сила розвіяла туман, який окутав чаклунські знання, залишилися лише принципи та правила.
Соул безпечно залишив тіло Ника і повернувся в своє.
Потім, вставши з підлоги, він запитав у чотирьох зізнань: