Отже, Дияволська лівана була ядром цього замку далеко від Вежі магів.
Після того як Корі впоралася з цим кроком, їй більше не потрібні були вказівки Сола - Сол знав менше за неї.
Тому Сол залишив Корі в підвалі, ввічливо і свідомо попрощався з дияволською лианою.
Старший учень Байрон вже чекав у лабораторії.
Коли Сол підійшов до дверей, він побачив, що вона відкрита. Старший учень тихо стояв всередині. Хоч він дихав, але був схожий на труп.
Ще ближче до смерті, ніж ті неспокійні тіла на другому складі.
Становчення офіційним магом, схоже, було ще небезпечніше, ніж уявляв собі Сол.
- Старший ученик, з вами все гаразд?
Почувши голос Сола, Байрон повільно повернув голову. Шкіра на шиї розтягнулася і збивалася, створюючи глибокі складки.
Більш схожих на одяг, ніж на шкіру.
Байрон нічого не сказав, але Сол вже здогадався, навіщо він прийшов разом з Корі.
Соул, закривши за собою двері, побачив, як з кутів кімнати швидко виросли темно-зеленими ліани. Вони заблокували двері і розповзалися по стінах, перетворивши кімнату в зелену клітину.
Шия Байрона повернулася слідом за дияволською лианою, а потім дихнула і повернулась у вихідне становище. Він з подивом подивився на Сола.
Хоч він не міг говорити, але його очі чітко виражали його думки.
— Корі вже знайшла зв’язок з дияволською лианою, — потер нос Сол. — Я просто маю з дияволською лінією добрі стосунки, і вона іноді мені допомагає.
Байрон кілька секунд дивився на Сола, а потім мовчки кивнув.
Ну ладно.
Байрон колись хотів купити у Сола спосіб поглинання злих духів, але навіть якщо б Сол і навчив його, то не зміг би їм скористатися. Тому Сол пообіцяв допомогти Байрону поглинути злих духів у його тілі.
Тепер, коли він побачив, як Байрон поспішив до нього з Корі, а не чекав у Башні магів, то зрозумів, що його старший учень досяг межі і треба якомога швидше поглинути злих духів.
Тому, переконавшись, що Корі зможе встановити зв'язок з дияволською лианою, він залишив її і поспішив перевірити стан Байрона.
Тепер, коли Сол побачив, що той не сміє навіть говорити, він зрозумів, наскільки важливо негайно проводити поглинання.
Це був перший раз, коли він поглинає злих духів для когось іншого, і потрібно було бути надзвичайно обережним.
Тому Сол наказав диявольській Ліані заблокувати всю кімнату, щоб ніхто не зайшов. З одного боку, щоб Корі випадково не увійшла і не перешкодила йому, а з іншого - аби захистити її від можливого впливу.
Коли дияволська лівана слухняно заблокувала всю кімнату, Сол підійшов і уважно оглянув злих духів у тілі Байрона.
- Старший ученик, ви зараз можете трохи послабити контроль над злими духами в вашому тілі? Мені потрібно визначити, з якого місця почати.
Байрон на мить засміявся, але швидко кивнув.
Він зняв плащ і льняну сорочку під ним, показавши злегка одуте тіло.
Його торс швидко роздувся у два рази, і він не пам’ятав про ту « людську повітряну кулю » з Долини Протягної руки.
Але цього разу, на відміну від минулого, тіло Байрона не було рівномірно шароподібний, а радше метеорит з непорівною поверхнею кратерів.
Соул помітив, що на його шкірі час від часу з’являється жахливе людське обличчя.
Очі та рот були впаленими, а нудьга і переносниця — промовці.
На кожному обличчі була лють.
Вони відчайдушно рвалися, намагаючись прорвати їхні кайдани Байрона.
Обличчя старшого учня також було спотворене. Очевидно, для нього це було дуже важко.
Соул швидко оглянув тіло старшого учня.
Раптом він змахнув обома руками. Шкіра на пальцях злилася і деформувалася, поступово видовжуючись. Його руки стали двома товстими щупальцями, які нагадують лапки восьминога.
Байрон, який уважно стежив за діями Сола, відкрив очі від побаченого.
Його очні яблука постійно рухалися, немов ось-ось впадають з орбіт.
— Старший учень, не рухайтеся. Це зробив Сол і підніс руки до горла та серця Байрона.
Це були життєво важливі точки для звичайної людини.
Зіткнувшись з атакою Сола, Байрон інстинктивно хотів ухилитися. Але, згадавши слова Сола, він з зусиллями подав інстинктивну реакцію тіла і замер на місці.
У наступну секунду два щупальці прокололи шкіру Байрона.
Але, на здивування Байрона, він не відчував жодного болю.
Чи, точніше, взагалі нічого не відчув.
Ті два сіро-білих щупальця були наче ілюзія, просто наклавшись на його тіло.
Не встиг він зрозуміти, в чому справа, як потужна, жахлива спіймана сила проколола всю його душу.
Байрон також спеціалізувався на магії темряви, тому така атака спрямована прямо на духовне тіло, не була для нього чимось новим.
Але він ніколи не бачив, щоб учень мага міг використати такий жахливий емоційний напад.