У наступну секунду сіро-біла тінь впала на зап'ястя Кадіса.
А зелений паросток у його долоні торкнувся духовної атаки Сола.
Кадіс, напружившись, приготувався до болю, але подивився на свою руку і застиг.
« Що... Що я бачу?»
У його голові промайнуло багато запитань.
Кадіс побачив, як його власна рука була витягнута з його руки тієї сіро-білої тінню.
Це звучало незрозуміло, але це було саме так.
Він дійсно бачив, як напівпрозора рука з сірою тінню була витягнута з його все ще цілу руку!
У одну мить Кадіс нарешті зрозумів.
Це була частина його душі, яку вирвали прямо з його тіла!
— А-а! — Кадіс тут же побледёл.
Він бачив чаклунство, яке безпосередньо наражало духовне тіло, але не побачив чаклунства, що витягували душу з людини!
Він не просто людина, а духовне тіло — стабільне!
Потім він побачив, як та сіро-біла тінь знову, обвернувшись, потягла, і його духовна рука витягнулася ще більше. Лише тоді Кадіс побачив, що його духовна рука була щупальцям восьминога.
Він простежив за щупальцем і з подивом виявив, що це напівпрозоре сіро-біле бджолоїдки виходило зі рукава Сола, а його справжньої руки там вже не було.
Знову сильний ривок. Кадіс весь похитнувся, його мозок затуманився, а Сол в його очах то двигався, то знову ставав одним, гойдаючись з боку убік.
Хоча у нього не було такого досвіду, але Кадіс знав, що це - попередьте того, щоб його душу от-ось вирвали з тіла.
Його очі відчайдушно торкнулися. Зараз він міг лише сподіватися, що квіток забуття спрацює. Якщо не зможе контролювати ворога, то принаймні зупинить його наступну атаку!
Але Кадіс не знав, що квітка забуття вже з усіх сил атакувала Сола!
Коли квіти забуття торкнулися Сола, він відчув невідомий знак у своєму духовному тілі.
Але не встиг він зрозуміти, що це означає, як щоденник, який спокійно ширяє в його духовному тілі, раптом розкрився, миттєво перемістився над міткою, а потім з бавовною захлопнувся.
Виникло дивне відчуття, ніби книжка заполонила комара...
Соул лише на мить завмер, а потім продовжував атакувати духовне тіло Кадіса. Його рука, яка перетворилася в щупальця восьминога, несподівано атакувала Кадіса і успішно обвила його душу.
Зробивши цей крок, було зроблено ще більше техніки — витягати репку.
« Може, це недарма для учня третього рангу?» — знову потягнув Сол, побачивши, що вираз обличчя противника був розгублений. — Якби це був учень другого рангу, я б одним ривком витягнув його душу. А зараз, коли я зіткнувся з учнем третього рангу, я витратив...."
На вщиді Сола дёрнулася жилетка. Він знову з силою дёрнув і нарешті побачив, як прозора тінь повністю відірвалася від тіла противника і, йдучи за щупальцем, швидко полетіла до Солу.
А тіло, що залишилося на місці, після кількох судом, пом’якшало і впало.
"...чотири рази, я чотири разу дёрнув, щоб витягнути його душу."
Дивлячись, як душа противника з наполовину здивованим, напіврозгубленим обличчям, летить до нього, Сол підняв іншу руку, в порожньому стиснув її, і у його руці з'явилася розкрита темно-червоною книга в твердому переплетенні. Він підніс її до себе.
Наступної секунди духовне тіло, що летів без можливості чинити опір, перетворилося на чорну тінь і влетіла у щоденник.
Соул прибрав руку, перекинув щоденник і пролив його великим пальцем. Нарешті, він зупинився на новій чорній сторінці.
« Непогано. Перша перевіркова зовнішня атака свідомого поля бою дала задовільний результат."
Сол посміхнувся і з бавовною закрив щоденник.
Хоча Сол потрапив у засідку, але коли щоденник видав непередбачене, а не смертельну пересторогу, він зрозумів, що цього разу ворог буде не дуже сильним. Принаймні коли він безпосередньо атакував ворога, щоденник не поправив його.
Соул не поспішав перевіряти нову свідомість у щоденнику. Він підійшов до тіла противника, присів і почав оглядатися світло-зелений паросток у його долоні.
У цей момент щоденник у його духовному тілі знову відкрився, автоматично перекинувшись на сторінку Германа.
На чорній сторінці з'явилися молочно-білі, трохи нерівні літери, які відображають нетерплячість їхнього господаря.
Хазяїн, я знаю цього чоловіка. Він - нещодавно став учнем третього рангу з «Земного корабля», спеціалізується на погодній землі, його ім'я... 8.
Очевидно, Герман не пам’ятав.
— Не пам’ятаєш, і добре, — сказав він. — З землі зійшов суху гілку й потикав паросток у її долоні. - Ти знаєш, що це у нього в руці? Магічний предмет чи його спеціальне чаклунство?
Ні те, ні інше. Це одна з трьох магічних істот, яких вирощує «Земний корабель» - квіток забуття. check
- Магічна істота, яка вирощує «Земний корабель»? — тихо повторив Сол.
"Земний корабель" і піднявся на вирощування цих трьох магічних істот. >
Герман, який був одним з найкращих учнів третього рангу «Земного корабля» і капітаном ескортного судна, звичайно, добре знав корабель.