Коли він знову зайшов через таємні двері у винному погребі, то відразу відчув, що ситуація змінилася.
Повітря тут як і раніше був вологим, але вже не таким душним, як спочатку. А земля стала м'якшою, і під час ходьби відчувалася легка в’язкість.
Коли Сол дійшов до того місця, де колись був товстий корінь, він з подивом побачив, що за кілька хвилин той « схуд »!
- Малюк Водоросль? - Викликнув він її.
- Ні, це не я. Але якщо... Ви маєте на увазі те чорне щупальця, що пустило коріння в моєму тілі ... Думаю, воно вам відповідає.
Непохитний голос затих, як з землі навколо Сола відразу ж виросли кілька чорних щупалець.
Йому здалося, ніби він знову опинився в тій покинутій підземної лабораторії під Башней магів. Там, де на поверхні плавали трупи і могли виростати щупальця завтовшки з тулуб.
Сол опустив голову, підняв ногу і тупнув.
В'язкість стала ще більш відчутною, і нога під час ходьби трохи провалилася.
Це стало все більше схожим на болото.
- Як Волосль перемістилася у твоє тіло?
- > ...це... Хіба не ви це зробили? Тільки що, коли ви встановили зі мною ментальний зв'язок... у-у... Бойов.
Стривайте, цей здоровий що, плаче?
✔ ...ваша потужна ментальна сила прорвалася за межі ментального зв'язку, захопила все моє тіло, оглядала ліс і замок, а потім відступила.
- Але ви залишили... Малюку Водоросль. І тепер вона відчайдушно поглинає мої поживні речовини.
Сол був вражений.
То чи ж це не було причиною того, що людина відчуває муки?
А тим, що він своєю ментальною силою з голови до ніг ошукав його, а на прощання ще і залишив непроханого гостя, який захопив будинок та їжу.
ЧИ Ви не могли б її трохи втихомирити? Якщо так піде і далі, мої кінчики засихнуть, і весь чорний замок впаде.
— Малюк Волося, — помочивши, покликав Сол.
Чорне тонкого щупальцю висихнуло через його шию і розкрило свою акулу пащу, клацнувши зубами перед Солом.
— Потише, не їси так багато. Нам тут ще як мінімум десять днів жити.
Малюк Володал з радістю кивнула і відразу втягнулася.
— Тепер нормально? — запитав Сол у кореня лиани.
Дякую за вашу щедрість. І прошу вибачення за мою грубість під час першої зустрічі.
— Нічого, - Сол залишив лиану.
Схоже, зміна господаря також трохи змінилася. Високі й тонкі будівлі поступово перестали бути такими потворними.
Вони стали більш подібними до естетичних смаків Сола.
Він не почав шукати кімнату Мокимокі, а просто зайшов в одну з гостевих і сів на довгу, схожу на труну, ліжко.
« Переїзд на карету туди і назад займе щонайменше десять днів. Отже, весь цей час я тут буду один".
Соул згадав про мішечку з плодами шліфувального каменю, який добув у містечку Мофань.
« По суті, не потрібно повертатися в Башню. Я цілком можу відтворити магічний коломентальної платформи тут. Тепер це моя територія!»
Через два дні, використовуючи лабораторне обладнання і частину магічних кристалів Мокимокі, Сол нарешті завершив створення магічного кола « Ментенальна платформа» в лабораторії Чорного замку.
Потім Сол підійшов до іншого лабораторного столу, нахилився і подивився на дистиляційний апарат.
Кругова колба на іншому кінці апарата, що нагрівається чаклунським полум’ям, постійно пузиралась. А в конічній колбі на іншому кінці вже був тонкий шар темно-сірого розчину.
« Доза вже досить. Але спосіб очищення досить примітивний, навряд чи це значно підвищить ефективність зілля для стабілізації емоцій."
"Але плід в руках небагато, і використовувати надто агресивні методи - це ризикувати непотрібними втратами."
На відміну від експерименту, що проводився трансформація тіла, цей процес не був смертельним навіть у випадку невдачі. Щоденник Солу не допомагав.
Навіть якщо б Сол погрожував Днічніку, що коли він провалиться, то не повесеться.
Малюк Водоросль не міг допомогти. Хоч вона і була магічною істотою сили Землі, але чомусь була чутливішою до духовних тіл.
Тому, подумавши, Сол все ж вибрав більш консервативний план експерименту.
Але для того щоб збільшити чистоту, йому довелося збільшити час експерименту і забезпечити точність кожного кроку.
І за ці два дні очікування він не сидів без справи. У кабінеті Мокимоки було ще кілька записів про чаклунство.
Найцінніші з них були замкнені за допомогою чаклунства.
Але оскільки він був колишнім господарем Чорного замку, а кабінет не було відкрито для сторонніх людей, Мокімоки залишив на полиці ті книги, які можна було взяти і в Башні.
До того ж, оскільки Мокімоки теж спеціалізувався на полицях темряви, саме на його полках було необхідне Солу заклинання 2-го рангу.
Всього дві книги. Після недовгого коливання Сол відразу вибрав одну з них для вивчення.