Дах над головою все ще горів. Уламки каміння і черепиці падали у криваве море, піднімаючи чорний дим.
Червоний промінь, що указував шлях, міг пролетіти ще раз. Схоже, відкриті ворота дійсно збиралися закритися.
Сол стиснув зуби і вже збирався стрибнути, як раптом з'явився щоденник.
1 вересня — рік до н. е. Темного місяця
Що є найвірніша брехня у світі?
Коли ви ледве проходите крізь ворота надії, то відчуваєте таку короткоту свободи.
Виявляється, криваве море не збиралося тебе відпускати,
а тільки, дав тобі побачити надію,
Потім змушували вас повністю зрозуміти, що таке розпач.
Коли твоє тіло буде плавати в кривавому морі,
Дивлячись на алое небо і пурхаючи метеликів,
може, тільки в тиші
Ти пізнаєш смак смерті,
так прикро.
Соул відступив. Дивлячись на Біллі, яка вже летила, він мовчки обернувся до Панні.
А панні дивилася на нього в відповідь своїми яскравими зоряними очима. В них була чистота справжньої дитини.
- Брат Сол, чому не йдеш? — Побачивши, що Сол зупинився, Панні схилила голову. - Світло ось-ось погасне.
Побачивши, що Сол все ще не рухається, Панні встала, підійшла до нього і, схоже, хотіла взяти його за руку, але Соул ухилився.
- Брате Сол, ти хочеш залишитися зі мною? Ти такий хороший.
Все більше хвиль вривалося у вікна. Соул розумів, що йому залишилось мало часу.
Він повинен був якомога швидше випробувати у Панні справжній спосіб вибратися з міста.
Оскільки щоденник не сказав, що коли він увійде в місто, то помре.
- Який справжній спосіб вибратися з міста? Ти обдурила нас, щоб ми склали тобі компанію в смерті або просто хотіла подивитися, як сильні учні магів зламаються у розпачі?
- Що, найхолодніший сестрёнка Кошмарний метелик?
Рука Панні, яка простяглася до Солу, відразу замерла.
На мить у дзвоні почали чути лише потріскання палаючого дерева.
Анжела, яка лежала на підлозі вже надто слабка щоб говорити, побачивши, що Сол все ще не пішов, простягла до нього ліву руку, ніби благаючи про допомогу.
Соул, який не зводив очей з Панні, не помітив її руху. А ось панні раптом з гнівом обійшла Сола, підійшла до Анжели і прийшла на її простягнуту руку.
- Не бачиш, я з братом Солом розмовляю? Двоє мерців, чого заважаєте?
Соул обернувся і, дивлячись на слабку Анжелу, мовчав.
Коли Біллі витягнув з тіла Анжели той сірий камінь і кинув її на підлогу, всі зрозуміли, що вона не виживе.
Тільки вона сама сподівалася на диво.
У цей момент червоний промінь світла над їхніми головами остаточно погас.
Але щоденник як і раніше не подавав сигналу тривоги.
Це трохи заспокоїло Сола.
І дозволило йому зберегти зовнішній спокій.
- Як ти здогадався? — Панні, яка збиралася насолодитися видовищем, розчаровано надула губи.
Соул, звичайно ж, не сказав, що це через те що в щоденнику згадується метелик, а також, він отримав кокон саме від Панні, тому і вирішив блефанути.
Панні, яка бачила Сола в мовчанні, зрозуміла, що він не хоче їй говорити.
— Ладно. Я дійсно вас обманювала. Якщо я сама не можу вибратися, навіщо мені люб'язно вказувати вам шлях? Я що, якась добра фея?
У цей момент Анжела, на яку прийшла Панні, остаточно затихла.
Її очі остелені. Магія в її тілі раптом вирвалася назовні, піднявши сильний потік повітря, який на короткий час навіть відкинув криваву хвилю, що хлинула на верхній ярус дзвони.
У той же час, коли потік магії розсіяв вогонь над головою, обнажений вже почорнілий дах.
Наступної секунди Сол зіщурився. Він побачив духовне тіло Анжели.
Духовне тіло Анжели було на диво крихким, оскільки він був ученицею, яка спеціалізувалася на магії темряви. Його поверхня була покрита дрібними тріщинами, наче це було скло, висічені подряпинами.
Пані, здається, теж бачила духовні тіла. Її зоряні очі блищили. Раптом вона нахилилася вперед і, наче задуваючи свічку, легонько дихала на духовне тіло Анжели.
Тьфу-у...
Духовне тіло Анжели відразу розтопилося, наче попіл.
Не залишилося і сліду.
« Що ж Біллі посадив у тіло Анжели? За життя, здавалося, нічого не було, а після смерті все вирвалося назовні.", Сол пам'ятав, що Біллі спеціалізувався на поезії отрути. — Невже це його нова отрута? Він може пошкодити душу? "
Сол похолодів. Він вирішив, що після повернення обов’язково розпитає Корі про Біллі.
— Скучно, - бачачи, що Сол як і раніше чекає її відповіді, Панні з досадою потерла щічку. — Це прокляте містечко - моя в'язниця. Бачиш той кришталевий шар? Я наче замкнена в ньому. Здається, що вихід є повним, а насправді — не втекти.
Панні повернулася калачиком на підлозі, здавалося, ось-ось сплаче.
- Досить грати. Якщо ти не хочеш розмовляти, я можу знайти іншого співрозмовника. Думаю, той, хто замкнув тебе тут, із задоволенням допоможе учневі мага, який розбирається в кришталевих кульках, зловити тебе.
Панні прикусила нижню губу і вскочила.
— Він не потребує твоєї допомоги! — Усмішка на обличчі Панні зникла. - Я ось-ось помру, остаточно. Хоч і не знаю, чому той хлопець просто замкнув мене за допомогою прокляття і постійно присилає мені людей в компанію. Але, як би то не було, я помру. Так чому я повинна про тебе піклуватися?