Але після того, як Сол так дивно наніс удар, вони його трохи побоювалися.
Особливо Анжела. Вона завжди знала, що Сол швидко навчає руни, але не очікувала, ніби він так добре вміє їх змінювати.
Останнє було одним з найвищих рівнів використання чаклунських рун.
Але Анжела не знала, що Біллі була вражена ще більше, ніж вона. Просто через своє вічно похмурого обличчя ніхто не міг зрозуміти його емоцій.
У уяві Біллі, щоб змінити дію магічного предмета, особливо такого стародавнього, потрібно було дуже складний процес обчислень і трансформації.
Але якщо він не помилявся, то Сол, здається, дістав ту давню монету і почав її вивчати тільки що, по дорозі сюди.
І за ці кілька хвилин він, виявляється ... Закінчив експеримент?
Пам'ятаючи, що Сол за три роки провів дві трансформації тіла.
Він раптом подумав, що чутки серед учнів про те, як Господар Вежі взяв Сола в учні лише через його видатний талант до магії душ, - ймовірно, брехня.
Якщо Господаре Венеція також цінував у Солі лише його талант до магії душ, то Біллі міг тільки сказати: « Хозяїн Ніде, ви теж помилилися!»
Біллі зараз дійсно трохи шкодував, що не подумавши, допоміг Мокімоки. Тепер йому здавалося, що Сола буде легше вкластися.
Тому він дозволив Солу забрати старі монети і не відбирав їх.
Але для Сола це могло бути недостатньо, щоб його простити.
За короткий момент в голові Біллі промайнуло безліч думок.
Але на його обличчі як і раніше не було ніяких емоцій.
- Пропозиція про жертву також прийшла з того самого « Чорного припливу кінця світу», про який я говорив.
Всередині дзвонив, ззовні - все ще шумів прибій.
— Деякі прокляття, поки не отримають достатньо жертв, не зупиняться. Як і прокляття « Чорного припливу кінця світу». Навіть якщо хтось і знайде корабель, для його запуску потрібні людські життя.
— Тому, побачивши Мокімоки, я зрозумів, що цей мідний дзвін і є той самий пусковий механізм.
— І тому ти штовхнув мене, щоб я замінив Мокимокі?
Біллі на мить замовк. Анжела, напружила і навіть боялася знову дихати. Нарешті він зізнався.
— У той момент мені здавалося, що для того щоб вибратися з міста, Мокимокі корисніше за тебе. Але ти вже своєю силою довів, що я був неправий.
Біллі міг без будь - яких поглядів визнавати свої помилки.
Соул не сподівався, що Біллі буде таким « відкровеним ». Він просто холодно посміхнувся і поламав всі емоції.
Якби не підказка Днівника, отримана по дорозі сюди, про те, що він « рано сміється », рано чи пізно буде гірко плакати.
Тому по дорозі сюди він, на повній « мощності» при підтримці Дніника, з максимальною швидкістю переписав взаємозв'язок на давній монеті.
Він лише міг сказати, що має на короткий час розірвати зв’язок між монетою та іншою.
Таким чином, Сол в останній момент зміг повернути Мокимокі на його місце.
Він не розірвав зв’язок відразу, щоб виглядати слабким. Якби Біллі і Анжела в цей момент напали на нього, то, заставши його зненацька, вони б самі постраждали.
Якби йому вдалося вбити одного з них, він би не опинився в пасивному становищі один проти трьох.
Один на один Сол поступався Біллі, але в питанні хто доживе до кінця, у Сола була певна впевненість!
- Скільки ще чекати? - Анжела не знала, що в чім-то вона вже один раз померла. — Кривава хвиля вже майже доходить до вікон. Як нам звідси вибратися?
Сол подивився у вікно. І справді, червоне море, невідомо коли, знову піднялося.
З усього міста виднілися лише кілька дахів. На поверхні моря плавав усе сміття.
— Кінець світу, мабуть, так і виглядає, — пробурмотів Сол.
- Хех, який це кінець світу. Це тільки кінець для мене одного.
Раптом у дзвони пролунав четвертий голос.
Маленька дівчинка з’явилася на дзвінці, що гойдався.
Вона однією рукою трималася за ланцюг, на якому висіла дзвін, а іншою спиралася на похилий дах. Сидячи на дзвіні, що гойдається від тіла, вона хиталася, як на качелях.
Дівчинка була маленькою. Її можна було б назвати милою, але у неї були очі, подібні до зоряного неба, що надавала їй таємничості.
У мить, коли з’явилася дівчинка, криваве море за межами дзвоньні відразу роздибалося. Хвилі вдарилися об стіни, і криваві бризки ледь не залетіли у широкі вікна.
Усі троє поспішно відійшли від вікон.
Панні не звернула уваги на криваві бризки. Вона лише легонько поплескала по великому дзвону під собою і з батьківським подихом сказала:
— Я ж казала, що перший хто добереться за куліси стане жертвою. А ти все не вірив, усе чекав, поки брат Сол прийде і образить його. Ось бачиш, в результаті ти став жертвою.
— Панни? — Дивлячись на дівчинку, мимовільно зробив Сол, немов намагався переконатися, хто вона.
А Панні як і раніше безпомилково дивилася на Сола і з посмішкою поздоровилася.