Дивлячись на її страждання, Сол знову переконався.
« Не можна, щоб ця червона хвиля торкнулась тебе. Якщо тебе поглине... Мабуть, станеш її частиною."
Невдовзі троє втікачів, рухаючись головною дорогою, добралися до підніжжя дзвоньні.
А кривавий приплив слідував за ними по п'ятах.
У цей момент дзвін як і раніше роздавався над їх головами.
Вдар за удар, наче похоронний дзвін.
Але навіть наблизившись, вони так і не побачили того, хто дзвонив.
Всі троє відразу полізли по стіні дзвіниці.
Кривава хвиля вдарилася об стіну, змітаючи величезні бризки.
Анжелу Біллі просто підняв однією рукою, і вони разом злетіли наверх.
Малюк Водоросль не чекаючи наказу Сола, вона відразу зачепила щупальця на даху і підтягнула його нагору.
Один за одним вони стрибнули на верхній ярус дзвони з вікнами на всі чотири сторони.
Упевнено вставши на ноги, Сол озирнувся на вулиці містечка і побачив, що він перетворився у червоне море.
Коли хвилі вдарялися об каміння, розносився шум прибою, як він чув раніше.
"Невже я весь цей час стояв у кривавій воді?"
Соул знову обернувся і побачив, що Біллі вже підійшов до все ще гойдаючого великого дзвону.
А Анджела трохи похитнулася і стала поряд з Солом.
Невідомо, чи вона боялася можливої небезпеки або Біллі.
— Тц, — раптом почувся Біллі. Потім він обернувся і, перекрикуючи гучний дзвін дзвоника, сказав Солу: « Ти ж казав, що зайшов з Мокимокі?
Почувши це, Сол відразу зрозумів. Він з недовірою підняв брови, швидко підійшов до Біллі і, нахилившись, заглянув всередину мідного дзвона.
— Тс-з... - Він теж від подиву ахнув.
Цей мідний дзвін був всього в половину людського зросту, але у обхваті був досить великим. І всередині нього була щільно втрамбована людина.
Це був Мокімоки, який відокремився від Сола невдовзі після того, як вони увійшли в місто!
Коли вони розлучилися, Мокімоки більше не зв’язувалися з Солом.
Несподівано, що їхнє наступне зібрання відбудеться під такими обставинами!
Довге і тоне тіло Мокімоки було безжалісно скручене в джгут та запхнуте у мідний дзвін.
Криво повернута голова, руки і ноги були щільно притиснуті один до одного та виднілися зовні, а інші частини тіла були міцно втрамбовані всередині.
- Він помер? — Не повірив Сол.
Цей Мокимокі був учнем третього рангу, який міг довгий час охороняти філіал Товариства магів. Як він міг так легко померти?
Але оскільки він у такому стані, хіба міг бути живий?
Біллі, схрестивши руки на грудях, дивився на Мокимокі.
Аж раптом Мокімоки застигли очі і ледве попрямували до Солу.
Його рот злегка приглушився, і з нього випала золота монета.
Дзінь!
Метал вдарився об кам'яну плиту, видавши дзвінок.
Поки монета підстрибувала, Сол помітив, що вона дуже схожа на ту, яку дав йому Мокимокі, ось тільки на обох її сторонах були не сміються, а плачуть обличчя.
- Старший ученик? — Дивлячись на монету, з подивом насупився Сол.
У цей момент боковим зором він раптом помітив, що Біллі, який стояв за його спиною, поквапився.
Наступної секунди ззаду почулася сильна магічна хвиля.
Але ця хвиля була спрямована не на Мокимокі, а на нього, Соло!
"Духова броня", яку він вже давно тримав у наготовці, миттєво активувалася і в останній момент заблокувала летючу « Року мага".
Але в наступній секунду « Грака мага» який витягує рух, перетворилася на шлепок і вдарила напівпрозорий бар'єр "Духової броні".
"Рука мага" і "Дихова броня" - це найбільш базове застосування магії. Вони відразу ж створили потужну відштовхуючу силу.
Соул, похитнувся, зробив два кроки назад і мало не врізався у дзвін з Мокимоки.
У цей момент хитаючий великий дзвін раптом зупинився. Дзвін на мить припинився, але шум прибою зовні став ще голосніше.
Якби хтось подивився у вікно, то побачив би, що за короткий час червона хвиля вже накрила більшість низьких будинків.
Неначе це дійсно був приплив кінця світу, готовий ось-ось затопити все.
Але Сола зараз не було настрою спостерігати за тим, що відбувається ззовні. Біллі тільки що раптово напав на нього, але він був до цього готовий.
Ось тільки Біллі використовував лише закляття 0-го рангу "Рука мага", яке навряд чи могло завдати Солу великої шкоди. Він лише штовхав Сола до великого дзвону.
Раптом з тіла Сола теж щось впало.
З дзвоном воно вдарило про стародавню монету, яка випалила у Мокимоці.
Між двома монетами, здавалося, була якась притяглива сила. Поблизившись, вони відразу злипнулися.
У цей момент і Сол, та Біллі, і стояла далеко Анджела втупилися на монети на підлозі.
На очах у всіх дві монети раптом перевернулися. Змішане обличчя перетворилось на сумуючий, а заплаканий — у смугу.
В наступну секунду Мокімоки, який раніше був затисне у великому дзвоні, раптом випав з нього.