Але коли він перестав дивитися і піднімав голову, ці люди зникали.
Соул знову опустив голову. Цього разу він не розглядав слова на білих сторінках, а швидко пролив далі.
Приблизно через кожні кілька сторінок шрифт у щоденнику змінювався.
Якщо кожен шрифт відповідав одному власнику, то здається, що він побував у багатьох руках.
Крім того, Сол помітив на останній сторінці кожного шрифту дуже коротку фразу.
Невідомо чому, але коли він побачив ці слова, то інстинктивно здогадувався, що на них написано.
"Ти помер".
« Схоже, що у попередніх власників щоденника смерті в основному був поганий кінець".
Нарешті, він дійшов до своєї першої сторінки.
Цей щоденник мага смерті вивів Сола на новий шлях, але в той же час занурив його у ще більш глибокі інтриги.
Він залишив нас...
Залишився довго...
« Хм, є чим пишатися. На даний момент усі попередні власники разом взяті не стільки сторінок, скільки я. Вони що, не проводили експериментів? Чи вони взагалі не були магами? "
Доійшовши до останньої сторінки, він побачив нагадування про насіння злої волі.
Проте коли Сол спробував перегорнути далі, він виявив, що решта, досить товсті, білі сторінки раптом все разом перевернулися і перед ним з'явилися чорні.
Здається, щоденник не хотів, щоб Сол знав, скільки у нього залишилося порожніх сторінок.
Або порожні сторінки взагалі не мали кінця.
« Чорна сторінка - це чиєсь свідомість. Це мій простір свідомості, але чорні сторінки не перетворилися на справжні людські фігури як душі, поглинані Мортоном. Можливо, щоденник змінив їх форму."
« Але оскільки щоденник може поглинути свідомість інших, утворюючи чорні сторінки, то витрачена духовна енергія стає неможливою... Чи не можна навернути цей процес? "
Роздумуючи, Сол узяв у руки одну сторінку.
Він вирішив спробувати на сторінці Германа.
Спочатку він сказав собі: « Пусть Герман повертається в нормальний стан свідомості, але щоденник не зреагував.
Сол намагався контролювати чорну сторінку ментальною силою, передаючи їй свій наказ.
Але знову провалився.
Він насупився.
« Сила свідомості, а контроль розуму не працює. Якщо моє існування і є свідомість, то ..."
Він злегка надав пальцями, і чорна сторінка раптом повністю відірвалася.
Потім чорна сторінка почала слабшати, а ментальні коливання в мозку Сола стали нестабільними.
Ніби ось-ось вибухне повітряна куля.
Сол відразу ж відкинув сторінку.
Після того, як вона впала на кам'яну платформу, то миттєво роздулася і стала більшою. Навіть зовнішній вигляд цієї плити приніс живі кольори.
Лише за кілька вдихів чорна сторінка перетворилася на Німеччину!
Цей Герман був таким же, як і той, якого Сол бачив у Долині Протягнутої руки. Його тіло, включаючи одяг, було майже прозорим і легко бачити кам’яну платформу.
Він також був якийсь дурний.
Зовсім не схожий на живого Германа.
— Герман? — Покликав його Сол.
Герман на своє ім'я зреагував, але просто тупо подивився на Сола.
« Збереглося знання, але воно вже дуже розмите майже на межі розсіювання».
"І справді, якби я продовжував розмовляти з Німеччиною чорною сторінкою Германом, вона б, мабуть, зникла, як і сторінка Білла".
Дивлячись на зомбі Германа, Сол подумавши про двох інших, він поспішно відірвав другу чорну сторінку.
Після того як вона впала на підлогу, її обличчя стали схожими до Мортона.
А вид у Мортона був ще більш дивним.
Він також був майже прозорим, трохи щільнішим від Германа. Очевидно, його енергія теж була на вихіді.
Але насправді Сола здивувала його зовнішність.
Верхня частина тіла Мортона була нормальною, а ось нижня складалася з п'яти людських ніг!
Кожна нога була різною і розмірами.
Вони явно належали різним людям.
- Пане Мортон? — Слабко запитав Сол.
Мортон на мить поспішав, але швидко прийшов в себе, подивився на Сола і з подивом сказав:
— Ты? Ты — Сол? Так це був ти!
Він впізнав хлопця, в якого колись вселявся, але, опустившись від подиву, не розлютився.
— Хоч я і спілкувався з тобою, але моя свідомість була затьмарена. Я не пам’ятав, що помер.
Мортон опустив очі на свої руки.
— Навіть тепер я відчуваю, що мене контролюють, просто мені дали трохи свободи думки.
Він подивився на Сола з надзвичайно складним виразом і раптом змінив ставлення.
- Ваші здібності... ніж я собі уявляв.
— Я зараз лише учень другого рангу. Не такий вже й сильний, як ви думаєте, — Сол не став вдаватись у подробиці. Інформацію про щоденнику краще було зберігати при собі.
Мортон не наполягав на тому, що Сол не хоче говорити. Зрештою, тепер він був у владі іншого чоловіка і навіть його життя залежало від одного рішення.
Мортон намагався приховати свій внутрішній страх.
Він навіть побоювався, що коли Сола не має кордонів, то чи він зможе контролювати всі душі?