Але коли той, хто зійшов, повністю з’явився і побачив його обличчя, Конша завмерла й навіть розвіялася майже готове заклинання.
А Сол, який стояв за її спиною, також дізнався про цього. Це був Хейвуд, який наглядав за першим складом.
Хейвуд на цей раз був у короткому срібному плащі, так що, поки він не підняв голову, вони його не дізналися.
Розмаїття очей окинули поглядом все, що було в кімнаті.
- Помішав? — усміхнувся Хейвуд. — Не треба так напружуватися. Я просто проходив мимо.
Але коли його погляд впав на візок Сола, він зупинився.
Соул думав, що він зараз почне його відчитувати, але той на його подив повернувся до Конша.
— Хоч я не маю права так говорити, але раджу тобі: Не гонись за ельфами. Ти отримаєш лише ілюзорну мрію.
Говорячи це, один з його фіолетових очей раптом повернувся до Солу.
— Всі ми - покинуті. Смирись.
Почувши це, Сол замислився, але як і раніше з опаскою дивився на них.
Ці двоє знайомих, і їхні стосунки не прості!
Конша ж міцно стиснула алі губи, і з-під них знову виступила кров. Вона не в стані говорити, а лише несамовито похитала головою.
У скляному черепі з’явилася біла густа рідина, і кілька очних яблук із глухим стуком вдарилися об скло.
— Ти все ж краще, ніж бідний Іван, — зітхнув Хейвуд. - Він тепер щоночі блукає, шукає своє тіло.
Ім'я Іван змусило Коншу на мить заміряти, але вона як і раніше, міцно стискаючи кулаки, вперто не опускала голови.
- Раз вже ти так наполягаєш... — Хейвуд більше не зв’язав її. - Тоді чекаю від тебе добрих новин.
Він обіржався, і Конша вислизнула з-за бронзових дверей.
Двері повільно зачинилися. У коридорі залишилися двоє.
Тепер сині і фіолетові очі Хейвуда дивилися на Сола.
— Сподіваюся, і від тебе дочекаюся гарних новин.
Соул нахмурився, але нічого не відповів.
Хейвуд більше не згадував про очі. Він кивнув Солу і, повернувшись, увійшов у другу металеві двері.
Не звертаючи уваги на Коншу, яка мала покинути Східну вежу до восьми років, Сол зацікавився їхніми стосунками.
Один - доглядач першого складу, таємничий учень третього рангу. Інша - найсильніша друга.
Але, судячи з Гейвуда, вони обидва, і ще якийсь Іван, - покинуті пешки.
Сол стиснув ручку візки, дивлячись на рівно стоячого в пляшці ельфійський шепіт, і не знав, що ж почула у ньому Конша.
...
Коли він повернувся, гілка знову показала свій вплив на сприйняття часу. Коли Сол поставив пляшку на полицю, йому здалося, що пройшло більше десяти хвилин, але, подивившись на пісковий годинник на стіні, він зрозумів, ніби минуло лише три.
Він повернувся до столу і почав думати. Коли йому здалося, що пройшла хвилина, він підняв голову — лише 30 секунд.
« Після того як я поставив ельфійський шепіт, моє сприйняття часу все ще порушене. Але це, здається, повільно проходить. А медитація значно пришвидшує відновлення."
Солу знадобився майже годину, щоб повністю прийти в себе.
Він з жахом подивився на полицю.
« Я тільки переміщав пляшку, а моє сприйняття часу вже спотворено. Яку ж ціну за той ритуал заплатив Конша? Але, крім того що вона була пригнічена, здавалося, що їй не дуже погано. Через лопатка? Чи в неї є інший спосіб усунути вплив? "
Цього разу, хоч і не було небезпеки, але такий непомітно вплив на свідомість також був небезпечним. Якщо вплив ельфійського шепота посилиться, то можна й зовсім зійти з розуму у нескінченно розтягнений час.
...
Зараз було дев'ять тридцять вечора. Ще не час відпочивати, а також відпочинок.
Сол дістав два варіанти локомотива, які дала йому Конша.
За кілька днів вивчення він дійшов висновку, що танення його тіла — все це пов’язано з аномаллю ментального організму.
Причину цих аномалій поки з'ясувати не вдалося, але Сол знайшов в бібліотеці на 18-му поверсі одне рішення.
Поки що це була лише гіпотеза. Але, на відміну від інших магів та учнів, Сол міг перевірити свої гіпотези і в основному покладатися на власні думки без таких великих витрат.
...
Коли Сол став учнем другого рангу, він почав вивчати основ, магію і письмо.
Невідомо, чи зрозумів Господар, що з тілом Сола щось не так, але саме він і привів його в бібліотеку на 18-му поверсі.
Загалом, Сол побачив багато книг, які були дуже корисні для його нинішнього стану.
Серед них були й знання про локатора, і кілька окремих варіантів. А з двома повними варіантами, які він щойно отримав від Конші, Сол міг повністю присвятити себе дослідженням.
Але, на відміну від інших, він уже був поруч з ним. Це був його головний козир — щоденник мага смерті.
Але хоч щоденник був сильним, у нього був один знаменитий недолік — Сол не міг ним керувати.
Окрім тих випадків, коли він спілкувався з свідомістьми на чорних сторінках, щоденник за його командою вилітав і повертався. У подальші роки він не відповідав на його прохання.