Так прямо?
— Це ваша угода з Кужином, — випростався Сол. - Зараз він покинув склад, а я не маю можливості продовжувати з вами цю угоду.
Соул не почав дурати себе і казати: « Ви що, крали зі склада?» Глупотість можна зображати, але не до такого ступеня.
- У чому твій страх? — Фергюсон теж не ходив навколо.
— Металичні двері. Оскільки ви вже цим займалися, то повинні знати, що вона автоматично визначає вміст завдання. Неможливо винести те, що не зазначено в повідомленні.
- Ми можемо вирішити проблему з транспортуванням. У тебе є ще якісь питання?
Мы?
Він таємно натякає, що і Кужин у справі, або в нього є інші партнери?
- Що ви можете запропонувати? — Помовчивши кілька секунд, запитав Сол.
« Найпоширеніша річ — кристали, зачеплені балами. До того ж, якщо ти взявся за цю роботу, то цілком природно, що не зможеш часто виїжджати. А значить, виїздні завдання тобі не світять. Якщо тобі знадобиться щось, чого немає в Байшні, можеш звернутися до мене, я допоможу знайти.
« Непогано малює перспективи», — схрестивши руки на грудях і відкинувшись на спинку стільця, подумав Сол.
- А що мені треба буде виносити? Відразу скажу, пронумеровані речі я не трону. Навіть якщо ви пообіцяєте вирішити всі проблеми, пов’язані з цим.
« Ми, звичайно, не будемо порушувати заборони, — рука Фергюсона забарабанила по підлокотнику. - Лише деякі звичайні речі. Ми розраховуємо на довгострокову співпрацю.
Цього разу Сол задумався.
— А як я можу бути впевнений, що після операції мене таємно не здадуть?
— Ха-ха-хо... — откинувся назад Фергюсон. — А який сенс від доносу? Якщо ти скажеш, що використовував це сам, чи наставник буде перечитувати всі матеріали?
Фергюсон підняв палець і помахав їм.
— И ты не донось. По-перше, ми цим займаємося вже багато років. По-друге, вчителі справді знають. Ми не жадібні, не будемо переходити межу.
Схоже, ці хлопці дійсно давно тягають матеріали. Але, мабуть, частина того, що він щойно сказав була для Сола.
Навіть якщо б Сол не послухався їхньої розмови, він би не повірив усьому.
— Я зрозумів. Але мені потрібен час, щоб подумати: Сол глянув на пісковий годинник і встав. — Скоро три, мені пора на склад.
Фергюсон не встав, але його обличчя трохи помрячело. Він схрестив руки, закривши рот.
- Соул, я думаю ти повинен зрозуміти одну річ. Ми не волоцючі чарівники, не самотні вовки в степу. Для досягнення певних цілей короткострокове або довготривале співробітництво — це нормально. Інакше навіщо, по-твоєму, пан Горса створив Башню? Сили однієї людини завжди обмежені.
— Я розумію, що ви маєте на увазі, — злегка нахилив голову Сол. - Але саме тому, що я розглядаю співпрацю, я так обережний. Якби я погодився, ви б теж занепокоїлися.
- Що саме вам потрібно? - Сол знову запитав.
Фергюсон скричав губи і, похитнувшись, нарешті сказав:
- Я скажу тобі це за мить до того, як ти вийдеш на склад. Якщо ти довго не вийдеш або виходиш без того, що нам потрібно, наша угода тут же припиняється.
Не давати Солу часу на підготовку, очевидно, щоб він не зміг нічого придумати.
Але вони не знали, що Сол вже чув їхній план.
— Добре, — підійшовши на коліна, встав Сол. - Схоже, вам потрібно щось важке.
Вираз обличчя Фергусона на мить застигло. Він не хотів, щоб Сол так думав.
« Матеріали, які потрапляють на склад вежі, є дуже складними », — він швидко пояснив. — Не говорю наперед, щоб не було жодних випадковостей.
Він спробував змінити тему.
- Ти краще не заставляй нас довго чекати. Дай відповідь до завтрашнього вечора, інакше ми можемо знайти іншого партнера.
Усмішка на обличчі Сола відразу похолола.
— Другого? Як це? Ви мені погрожуєте?
Фергюсон заскіпився від допиту учня другого рангу. Але коли він підійшов до підлоколотників, то хотів встати і лише стиснути руки.
— Не погроза, - контролюючи гнів і так сильно стискаючи підлокотники, що здавалося, вони ось-ось тріснуть, сказав він. — Тільки необхідне нагадування.
Після того як Фергусон поступився, Сол знову змінився в обличчя і, посміхнувшись, сказав:
- Дякую за нагадування, старший брат. Тоді я пішов.
Але цього разу він не пообіцяв, що подумає.
Соул, штовхнувши двері, побачив притулку перед Кужиною. Той мовчки дивився на нього. Він вже не здавався таким високим, як раніше. Він не питав, як пройшли переговори, наче йому було байдуже.
Оскільки він прикидається, то і Сол вирішив зробити вигляд, що нічого не розуміє. Він кивнув йому і пішов.
Він призначив зустріч на дві години, щоб її не затримували.
Однак до трьох годин він так і не дістався складу.
На його шляху, в коридорі другого поверху Східної вежі, його чекав чоловік, з ніг до голови закутаний у плащ.
Магі дуже люблять такі плащі.
Соул бачив, як його носив Господар Горса, Хейвуд. Магі, які подорожують світом, особливо люблять ховатися у плащах. Вони приховують себе від сторонніх очей і водночас ховають свої, у певній мірі аномальні риси.