Ми ніколи не бачили Гейдена на уроках. Мабуть, той час проводив у морзі.
- Соле, те що ти сказав про 30 років... Це не тому, що Господар вважає, ніби ті, хто має недостатньо здібностей, витрачають ресурси вежі?
— Не знаю, чи є в цьому доля правди. Але головна причина... — Соул пролив слова і, коли Хейден не міг приховати свого нетерплячня, подивився на нього, раптом замовк.
Хейден, прочекавши деякий час і бачачи, що Сол мовчить, відразу зрозумів його натяк.
Він більше не став питати і перейшов до справи.
- Соле, ти сказав, що треба щось витягнути з ока. Можеш описати, що це?
Але Сол дістав через пазухи кілька пробірок.
— План операції я вже продумав. Я ношу все необхідне з собою. Просто самому собі в оці ковтатися не дуже-то зручно, ось і прийшов до вас, старший брат.
— Так я просто інструмент, — замер Хейден. — Ладно. Що мені робити?
Соул детально пояснив, що́ йому робити.
Рот Гейдена повільно відкривався. У його голові проносилися думки: « Чи так можна?», "Це правда?"
...
Після пояснення Сол, залишивши по собі обшарпаного Гайдена, почав готувати зілля.
Він уже давно думав про те, щоб витягнути кокон нічного метелика і добре підготувався.
Цього разу Гейден витягає кокон, а Сол — у останній момент його ловити і запечатувати.
Так, хоча операція і проводила не він, але у нього також було важливе завдання.
І те, що він прочитав у розповіді про метелика навіть після того, як його піймали, все одно вбила мага.
Добра новина була в тому, що зараз це був всього лише кокон. Колишній суперзлдей ще не виріс, і щоденник не попереджував, що він заподіє Солу шкоди.
Зараз Сол міг або відразу знищити його, або спробувати перевиховати.
Обидва варіанти були ризикованими. Ще ліпше було його витягнути, щоб позбутися постійних кошмарів.
Незабаром він приготував два зілля.
Одна - прозора, трохи в'язка рідина.
Інша — фіолетова, з дрібними бульбашками.
— Старший брат Хейден, ви готові? Зілля почне діяти через п'ять хвилин після прийому, і його дія також триватиме 5 хвилин.
— Готовий, — глибоко зітхнув Хейден. — Я вперше оперую живого. Якщо буде боляче... Може, тобі випити знеболюче?
Соул випив фіолетове зілля, закинувши голову. Зморившись від гіркого смаку, він подивився на пісковий годинник.
— Не потрібно, — сказав він і ліг на той самий конвеєр, де зазвичай лежали трупи. - Обезболюче вплине на моє сприйняття.
Хейден знав, що Сол був крутим і більше не вмовляв його. Він підійшов до столу з інструментами, взяв тонку голку і почав її швидко дезінфікувати.
« Дезінфікувати? — подумал Хейден. - Невже в цьому і є різниця між операцією на живому та мертвим?»
...
Операція, в якій брали участь лікар і пацієнт, почалася.
Оскільки лікар був новачком у роботі з живими - цей скромний і тихий Гейден ніколи не проводив експериментів на живих, то пацієнту доводилося час від часу, виходячи зі своїх відчуттів, підказувати, як різати.
Операція тривала чотири хвилини тридцять п’ять секунд.
Хоч і були моменти паніки, але принаймні вони сприяли дії зілля.
В останні двадцять п'ять секунд Гейден нарешті зміг найменшими щипчиками витягнути кокон, що прявся в зіниці Сола.
Він підняв щипчики, щоб розглянути, що там було. Але, ледь його погляд впав на маленький срібний кульку, як він був заворожений.
Срібна кулька розміром з рисове озеро, опинившись на повітрі, почала швидко збільшуватися.
Його срібна поверхня сяяла, як зорі, і від нього виходило таке глибоке та спокійне відчуття, що Гейдену здалося, ніби він дивиться на нічне небо в полі.
Він, сам того не помічаючи, занурився в це споглядання і, повільно піднімаючи щипчики, підніс їх до свого ока, ніби хотів зачепити його собі у зірачок.
Раптом перед ним з’явилася костяна рука.
Кістка ковзала по його щоці і вирвала срібну кульку.
— Нет! — інстинктивно розлютився Хейден.
Але коли він побачив Солу, його роздутий мозок наче окутили холодною водою.
Сол вже сів на конвеєрі. Його ліве око все ще стирчав розширювач.
З-під століття складалась струмка крові, яка стікала до самого підборіддя.
Його колись чорний ліве око тепер став тьмяно-серим.
І це ще після того, як Гейден його трохи підлічив.
Але Сол зовсім не звертав уваги на своє сліпе око. Він швидко кинув кокон у прозору рідину, яку він приготував, і відразу затиснув пробірку корком.
Трохи рідини вилилося, решта заповнило всю пробірку.
Срібна кулька в зілля то випливав, тонув, ніби хтось смикнув його за невидиму нитку.
Упевнившись, що все запечатано, Сол простягнув пробірку Хейдену.
Той поспішно взяв її. Його серце шалено билося.