— Тіло є основою душі. Не грай з відділенням душі від тіла.
Сол завмер і взяв лампу.
Вона була маленькою, він міг тримати її в одній руці.
Фітіль був тоненьким, як нитокка, і рівно горів.
Господар що, бачив, як його душа відділялася? Або йому розповіла Віні?
— Я й сам не знаю, чому вчора раптом відокремився. Злякався. На щастя, він повернувся.
Соул намагався пояснити, що не шукав смерті.
— Цю олійну лампу, що веде душу, носи з собою. Крапні в мастило кілька крапель крові з кінчика пальця і слини. Якщо твоя душа знову відокремиться, вона допоможе тобі повернутися.
Сол стиснув лампу. Отже, Господар думає, що це може повторитися?
- Дякую. Але ви знаєте, чому це зі мною відбувається?
— У тебе вже є здогадки, чи не так? Перевір їх, а не слухай інших.
Кутики очей Горси знову м'яко зігнулися.
— Якщо хочеш подякувати мені, то рости швидше. Принаймні, потрібно досягти третього рангу щоб ти зміг мені допомогти.
— Так, Господарю, я буду намагатися, — поспішно кивнув Сол.
Горса посміхнувся і відразу зник.
...
У величезному складі залишився один Сол.
Оскільки вже не треба було турбуватися про привида, то й просити допомоги когось.
Соул, стискаючи лампу, повернувся до столу і сів.
Він опустив голову на стіл, його руки обхопили обличчя. Ніхто не міг бачити його вирази.
...
До третьої години дня Сол перемістив усі свої експериментальні матеріали з моргу на другому поверсі в склад на першому.
Потім, використовуючи обідню перерву, він знайшов старшого брата Байрона, щоб передати йому частину нагороди за вітрильник як подяку за спасіння.
Як і очікувалося, Байрон не відмовився від цього й відразу прийняв дар.
— Коли повернувся? — Байрон, орахувавши свою частку, повернув Солу кілька зачечених балів.
— Насправді, вчора ще не стало часу для того, щоб сказати правду, — з гіркотою посміявся Сол.
Байрон глянув на нього і подумав, що той повернувся не у своїй кімнаті, а з Господарем, більше нічого не питав.
- Що ти збираєшся робити з Лайтом?
Соул знав, що мав на увазі Байрон, і з усмішкою сказав:
- Те, що він тоді зробив, — це норма у світі магів. А ось те, що ви, старший брат, повернулися за мною — і мене це дуже здивувало.
- Я теж був упевнений у своїх силах, — з байдужим виглядом сказав Байрон, не вважаючи свій вчинок чимось особливим. — Якби ти помер, я б відразу втік. І не став би за тебе мститися.
— Старший брат, ви не цінуєте цієї вдячності за спасіння? - Похитав головою Сол.
— Я тільки трохи допоміг. Ти вижив завдяки собі. А що до подяки... — Байрон підняв свій блокнот, - написано.
Соул мило посміхнувся. Про такі речі, як вдячність, не потрібно було говорити вголос.
- До речі, де живе старший брат Лайт?
Посмішка Сола, яку він вважав невинною, почула Лайту і без вагань назвав його номером кімнати та лабораторії.
Інформація була дуже детальною.
...
Але Сол не пішов до Лайти. Ця справа не була терміновим.
Він, скориставшись часом, переїхав.
Сусідня кімната з Корі, але сама Корінна ще не повернулася.
Йому було трохи шкода, але це було нормально для завдань за межами Вежі. Хто, як він, повертається через кілька днів?
Не гаючи часу, Сол обміняв деякі необхідні йому речі і повернувся в другий склад.
...
Поки Сол був зайнятий, новина про те, що він змінив учня третього рангу і став доглядачем складу, вже розійшлася серед старших учнів.
...
Дванадцятий поверх Східної вежі, кімната відпочинку для учнів третього рангу.
Тут, як правило, було малолюдно, але учні, які поверталися з завдання, майже завжди приходили сюди.
Вони обмінювалися новинами, дізнавалися про те, чи не сталося чогось нового в Башні.
Сьогодні двері до кімнати відпочинку знову відчинилися, і увійшли троє.
Двоє чоловіків і одна жінка.
Перший - з зухвалим виглядом, другий — похмурим, а третій — у великому капюшоні, який приховував верхню частину обличчя і був єдиним білим та елегантними лініями.
У кімнаті до цього розмовляли лише двоє людей. Побачивши вождів, вони замовкли.
Вони переглянулися, і одна з жінок встала й підійшла до них.
- Біллі, я чула твій брат Біл загинув на цьому завданні.
Чоловік з похмурим обличчям підняв голову і коротко відповів:
— О.
У цей момент перший ворушений, зухвалий хлопець, зупинився і подивився на Біллі.
- Твій брат помер, а тобі байдуже?
Але Біллі, не звертаючи на нього уваги, пройшов далі, взяв якісь папери і почав їх гортати.
— Хочеш, сам і розбирайся.
Як же юнак, прийнявши од воріт поворот, не розлютив ся; а з цікавістю спитав у того, що прийшов:
- За ці півроку в Башнші щось нове сталося?
- Джеро, ти хочеш знати хто ще помер? — Прийшла учениця з кокетливою посмішкою поклала лікоть йому на плече.
Джеро одним пальцем скинув її руку.
— Не так, Рито. Я сплю тільки з мертвими.
Дівчина на ім’я Ріта закотила очі.
— Останнім часом, крім смерті Білла, нічого особливого і не було. До речі, Байрон і Лайт привезли вітрильника. Кажуть, непогано на ньому заробили.