« А я — інша справа! »
« Я чітко розумію, що це не пошкоджено. Тому в моїх очах рухи інших повільні, як у дітей».
Роздумуючи про те, що сталося з Солом Білом, він повернувся від удару головою і за допомогою цього похитнувся.
Він подивився на свої руки, стиснув їх в кулаки.
Ті ж самі руки, але здавалося, що вони були повні сили.
« Пані Горса весь час говорив, що я маю високий ментальний талант і навіть таємно навчав мене. Але я ніколи по-справжньому не розумів, наскільки він високий.
Сол підняв голову. Біл знову наздогнав його і, рича, атакував.
« Зараз я подивлюсь".
Соул наніс свій перший удар!
Без улов, без відхилень. Такий самий прямий удар.
Цей удар в повітрі різко прискорився. Хоч у просторі свідомості і не було повітря, але пролунав свист.
Біл врізався у кулак Кулак Сола і розтрощив його. Атака продовжувалася. Кулак пройшов повз його руки, вітер від удару розірвав його м’язи і в результаті він з силою вдарив його у підборіддя!
БУМ!
Біл відлетів.
Його голова повернулася на сто вісімдесят градусів, шия і плечі були розірвані.
Він з гуркотом впав на коло, коли загинуло дві нещасні духи!
Шкода тільки, що в битві душ не було крові і м'яса. Трохи не вистачало видовищності.
« Я дійсно сильний! »
Соул спочатку зрадів, але його обличчя відразу ж стало серйозним.
Він подивився на Мортона, який вже бився з великою кількістю душ.
"Навіть якщо я в цьому просторі такий міцний, щоденник все одно вважає, що мої шанси проти Мортона невеликі".
Соул більше не атакував. Він в три кроки підійшов до Білла і перевернув його.
У Біла, що на лівій щоці була вдалена, підборіддя і куточки губ — також. Як вдалу кульку дляпінг-понг.
« Це означає, що якщо вдарити душу, вона деформується?»
Біл побачив обличчя Сола, в його очах промайнув страх, але тут же змінився божевіллям і гнівом.
« Чим більше поранень, тим менш ясний розум?»
Біл все ще намагався атакувати Сола, але забув, що його голова повернута назад, і кілька разів вдарив кулаком по землі.
Соул прийшов йому на спину, двома руками з силою повернув голову на місце.
Але Білл, чия голова повернулася на місце, не був вдячний. Він все ще намагався атакувати Сола, але той притиснувши його руки змусив його повернутися до центру.
- Бачиш того? Убий його, і ти встанеш.
Біл, який до цього бився, відразу завмер.
Соул, стоячи за його спиною, знизивши голос, із спокусою сказав:
- Не дозволь гніву керувати тобою, Білле. Невже вбити якогось непомітного учня другого рангу важливіше, ніж воскреснути?
До того як він побачив Сола, Біл ще мав розум. Значить, він ще не повністю його втратив.
Сол повинен був вирвати його з гніву і повернути до інстинкту самозбереження.
У той же час, говорячи, ховався за його спиною, щоб він не впав у лють.
Як він і очікував, Білл знову згадав про свою смерть, почувши його слова й подивившись на злого духа в центрі кола.
Тільки після перемоги злого духу і в ролі господаря цього простору можна було продовжувати існувати, навіть якщо це був злий дух!
Біл знову зревів і кинувся вперед.
« Хоч у мене і міцні кулаки, але маг повинен більше битися головою", — подумав Сол із задоволенням та вдарив ударом об кулак.
Однак Біл відразу вийшов з дому.
Він впав головою вниз. Після двох ударів — від Сола і злого духу, коли він знову піднявся, його голова просто базікала на плечах і при бігі впала.
Соул, дивлячись на це фарсове поле бою, з безсилістю похитав головою.
« Білл і Герман дійсно можуть відволікти Мортона, але від них мало користі. Єдиний, хто тут може йому погрожувати - це я."
« З того часу як я став учнем, я не бився. Ні, з тих пір як закінчив школу я давно не бився".
Соул розмив руки і ноги.
« Похоже, все-таки доведеться йому наваляти!»
Коли Сол вже збирався кинутися в бій, Мортон, якому набридло бути у облогі, раптом загнав:
— Ви, виродки, не заважайте!
Його руки раптом набухли і деформувалися, покрилися вовною та кігтями, як у дикого звіра.
Він схопив Германа, високо підняв і з силою вдарив об землю.
Роздався оглушливий удар, коло затряслося. Герман вдарився головою об камінь, і його череп тріснув!
Цей потужний удар відразу приголомшив усіх, у тому числі Сола.
Навіть атаки інших душ на Мортона припинилися.
Але Мортон, обернувши всіх, опустив голову і подивився на жалюгідного Германа, раптом дуже розсміявся.
Його зіниці звузилися до точки і почали шалено тремтіти. Перед тим його губи опухли, і вони повільно поповзли вгору. Він висунув фіолетовий язик і повільно обблизив кожен свій гострий зуб.
Він зрозумів, що азартна дія також змусила злого духу втратити контроль. Він зовсім забув про те, що потрібно як можна швидше поглинати уламки душ.
Злий дух раптом закинув голову і збунтував. Розгорнувши рот, він створив величезну силу тяжіння і, не розуміючи, де свої, Де чужі, почав всмоктувати в себе навколишні осколки душ.
Мортон більше не хотів розбиратися, чиї це уламки. Він хотів якнайшвидше завершити злиття, а потім розірвати на шматки всі ці набридливі залишки свідомості!