Він зрозумів, що навіть якщо йому вдасться вибратися звідси і повернутися в Башню, жити йому залишилося недовго.
Коли Білл таємно нашкодив Солу, він не почав йому допомагати, а відрізав шлях до відступу.
Він що, кинув учня Господаря?
Магі також цінують користь і здібності, але й стосунки теж важливі.
Від думки, що Сол є учнем Господаря, Лайту стало настільки страшно, ніби навіть злий дух не здавався таким жахливим.
Можливо, тут смерть - це найлегший вихід.
...
Байрон не зважав на їхнє здивування і продовжував чекати відповіді злого духу.
На жаль, злий дух не діяв.
Можливо, через туги за сонячним світлом, злий дух так і не захотів покидати тіло Сола.
"Це всього лише якийсь учень, подумавши і трохи побоюючись статусу Горси, він навіть додав:" Коли я вселився в це тіло, його свідомість вже розсілося. Нізкоранговий учень, як ви могли подумати, що він ще живий? Починайте швидше. Якщо вихор розірветься, я з'їм ваші душі!
« Все, кінець».
Почувши про смерть Сола, очі Лайта спорожніли. У його голові вже проносилися думки про те, на скільки частин його розріжуть, для яких експериментів.
Нік відразу подивився на Байрона, але він залишався спокійним.
Але Байрон не був такий спокійний, як вважав Ніку.
Просто, оскільки вони заманили Мортона, не можна було відступати на останньому кроці.
Перший план провалився. Погляд Байрона став похмурим, але він все ж кивнув Ніку.
« Пане Мортон, — відразу ж сказав він. — Будь ласка, встаньте у центр кола. Мені потрібно підключити до вас індукційний прилад.
Злий дух уже не міг дочекатися. Він швидко увійшов у коло і дозволив Ніку впритулитися собі в голову тонкі голки з проводами.
Інший кінець проводів був підключений до щойно зібраного Нічним приладом.
Упевнившись, що все підключено правильно, Нік закріпив прилад біля тріщини, якнайближче до вихору душ.
На іншому кінці приладу був величезний рупор.
Нік знову відремонтував його кут і взяв маленький пульт.
- Пане Мортон, будь ласка, розслабте свою свідомість. Ви можете зазнати деякого шоку, якщо будете підбадьорюватись.
Мортон змерз і закрив очі, не зважаючи на це.
...
Після цього з великого рупору пролунав пронизливий звук.
Нік, Байрон і Лайт були нахмурившись.
Протягом певного часу Нік, перемагаючи головний біль, поставив пристрій на певну частоту.
Тут же сірувато-білий вихр у тріщині почав обертатися швидше. З нього вилетіли якісь дрібні частинки, які відразу зникали.
Через кілька хвилин з вихору повільно відділилося декілька більших білих привидів і залетіла у рупор.
А магічне коло під ногами Мортона відразу спалахнуло сліпучим світлом.
— Зараз! — Бійрон гукнув, ніби даючи Мортону команду до злиття.
Але Сол знав, що ці слова адресовані йому.
...
Коли Нік налаштовував прилад, то Сол знову заліз собі на голову. І як тільки Байрон подав сигнал, він відразу пірнув всередину.
Коли він увійшов, то зрозумів, що його ментальний простір змінився.
Колись воно було хаотичним і розмите, а потім перетворилось на малий та матеріальний простір!
Довкола була темрява, і лише під ногами Солу був величезний круглий кам’яний постамент. На ньому було написано те ж магічне коло, що і в реальності.
Раптом у центрі постаменту з'явилася половина фігури, яка була Мортон в своєму первинному обручі.
Він був таким же, яким його бачив Сол вперше: з синьо-фіолетовим, старою особою і лише верхньою частиною тіла.
« Мій простір свідомості було змінено?» — Сол присів і торкнувся землі.
Відчуття були дуже чіткими, зовсім не такими, як у випадку з злим духом за контроль над тілом.
Ніби хтось розібрав і знову зібрав його світ свідомості, зробивши його більш зрозумілим.
Зверху падали білі уламки, як сніжинки.
Соул відразу зрозумів, що це були осколки душі.
Вони самі летіли до Мортона, але коли наближалися, відштовхувалися невидимою силою.
Притягнення і відштовхування змушували їх, наче сніжинки, кружляти навколо Мортона й утворювати невеликий вихр.
"Невже і вихор душ сформувався за цим же принципом?"
Соул зробив ще один крок вперед. Хоч він вперше бачив цю матеріалізовану сцену, то інстинктивно розумів, що тільки коли останнім на цьому постаменті буде видно тіло і воно зможе контролювати його.
У цей момент по краях постументу раптом з'явилося ще з десяток фігур.
Дехто був цілий, дехто — розорений; деякі з них були в замішанні.
Соул впізнав у них душі тих, кого тільки що пожер Мортон.
Усі ці фігури, включаючи Сола, були напівпрозорі. Лише Мортон був у центрі, хоча й наполовину, але непрозорим, наче матеріальним.
Інші душі, з'явилися в центрі Мортона і інстинкт самозбереження змусив їх наблизитися до його основної свідомості.
А Мортон у центрі, продовжуючи жадібно поглинати кружляння в повітрі "снежини" лише посміхався.