Не здивувався Сол, коли побачив це.
Він бачив, як закляття всіх трьох були перервані. А чим вище ранг закляття, тим страшніше зворотний удар. Герман та інші, щоб протистояти злому духові, очевидно, використовували закляття другого рангу.
Хоч рани, зроблені від переривання заклинань, і можна було залічити зіллями, але заспокоїти розбудливе жіноче тіло було не так-то просто.
Соул повільно підходив до Германа.
Хоч він тимчасово повернув собі контроль над тілом, але не міг контролювати їх так само вільно, як раніше.
Між ним і його тілом наче була якась плівка. Він навіть не міг чітко розрізняти відчуття, яке передається тілом. Він йшов, як маріонетка, якій потрібно було свідомо керувати руками і ногами.
Але це не перешкоджало йому наближатися до Германа.
Хоча Сол йшов повільно, але ніхто не квапився на допомогу Герману.
Усі дивилися на нього і біля Сола.
Навіть люди-голови затихли. Вони, витаривши очі, з нетерпінням дивилися на них, пуська слини.
Коли Сол підійшов до Германа, той, здавалося б, не міг рухатися, але раптом підняв голову, вихопив через пазухи іржавий кинджал і кинувся на нього.
Соул побачив кинджал і зрозумів, що йому не ухилитися.
Він і не намагався. Він раптом стиснувся і віддав контроль над тілом вже готовому вирватися з - під контролю злого духу.
Герман думав, що злий дух буде ухилятись або захищатися, але він не рушив. Кінжал без жодних перешкод встромився йому у груди.
Хрючись!
В очах Германа була щаслива. Він відразу ж знову, напружуючи всі сили, активував руни на іржавому кинджалі.
Кінжала спалахнула блакитним світлом, перевернувшись зі зброї ближнього бою на далекі.
Синє світло затулило, і кинджал впав на землю.
Але в грудях злого духу залишилася діра завбільшки з людську голову.
Біл і Лайт бачили це, але вони не поділяли оптимізму Германа.
« Злий дух не ухилявся не тому, що він не міг, а через те що йому це було не потрібно!» — подумав Біл ще більше занепокоївся. Він поспішив поквапити Лайта.
— Швидше.
Лайт не відповів, продовжуюши лежати на землі і прикидаючись тяжко пораненим та без свідомості.
...
Як вони й сподівалися, злий дух знову пішов вперед. Йому не заважали великі рани в грудях.
Але він був розлючений.
Він раптом « відключився » і коли прокинувся, то побачив, що стоїть перед Германом, а той проколов його якимось паршивим артефактом.
Злий дух відразу вирішив, що його тимчасове затьмарення свідомості — це справа рук цього чоловіка!
Він розлютився. Він схопив Германа за волосся і притиснув його обличчя до рани.
— Ублюдок! Ти знаєш, як важко мені було знайти таке хороше тіло? А ти посмів його поранити?
Герман хотів знову втекти, але у вухах йому роздався вій.
Злий дух підняв його голову і прямо в вухо видав пронизливий крик.
У голові Германа щось вибухнуло. Весь срібний метал на його тілі відразу ж розлетівся на шматки. А сам він знепритомнів.
Іншою рукою злий дух схопив його за обличчя і силою зірвався з нього шкіру разом із білим духовним тілом.
Духовне тіло Германа відрізнялося від інших. Навіть вириваючись, воно все ще билося, намагаючись атакувати злий дух.
Той розсміявся, не зважаючи на його атаки, і втягнув його душу в себе.
Поглинавши душу цього сильного учня третього рангу, рана на грудях злого духу почала швидко заживати.
Люди-голови навколо знову закричали від радості.
— Пане Мортон — найсильніший! Пан Мортон — мертвий!
У цій піднесеній атмосфері ніхто не помітив, як погляд злого духу знову змінився!
Соул раптом відкинув труп Германа і, трохи незграбніше, повернувся. Його мертві очі втупилися в інший бік, на Білла і Лайта.
Він повільно пішов до них, не звертаючи уваги на близьких молодших учнів.
Люди-голови, побачивши його рухи, відразу зрозуміли його намір і, зтиснувши кільце, не залишили двох позосталих учнів третього рангу ні найменшого шансу на порятунок.
Вони дуже зраділи, спостерігали за сильними та безпорадними жертвами смерті.
Інші учні намагалися триматися подалі від них. Хоча вони розуміли, що Білл і Лайт — це їхня остання надія, але перед лицем такої великої різниці ніхто не наважувався прийти на допомогу.
Вони боялися, що стануть наступною жертвою злого духу.
У той же час надіялися, що він насититься і відпустить їх.
Шум і тиша в цьому маленькому просторі створювали різкий контраст.
У центрі Солу, твердо переставляючи одержувачі ноги, йшов до Біла та Лайти.
Ті, що були поранені перед тим як зустрітися зі злим духом, лежали на землі і не відлучаючись, дивилися на Сола, який наближався, ніби змирилися із своєю ситуацією.
Однак коли до них залишалося менше п’яти метрів, у вухах Сола пролунав дивний звук.
Він негайно зупинився.
У наступній секунду земля в радіусі п'яти метрів навколо Лайта тріснула і провалилася.
Двоє чоловіків, що були в центрі міста, разом з камінням впали вниз.
А Сол і люди-голови, що опинилися на краю, теж не втрималися і полетіли слідом.