« Вибач, — сказала вона. — У такій ситуації Сол міг лише спокійно вибачитися перед своїм пташкою.
Малюк Водоросль простягла до нього одне щупальця і легонько доторкнулася його щоками, даючи зрозуміти, що не злиться.
Соул продовжував бігти. Перед ним знову з’явилася еволюція. Цього разу п’ять тунелів.
Соул швидко проглянув перші три. В них були або монстри, або те, що могло його уповільнити.
У результаті його б все одно нагнали і перетворили в фарш.
Сол подивився на четвертий тунель. Щоденник мовчав.
Він уже збирався згорнути, як раптом подивився на п'ятий.
На цей раз підказка щоденника змусила його в останній момент згорнути саме туди.
Щоденник повідомив, що попереду — загублена павутина. Якщо він прийде на неї, то зав’яже і ворог спіймає її через кілька шарів.
Тепер, знаючи, що́ попереду, Соул відразу застрибнув у п’ятий тунель. На стінах також була павутина, але він був готовий і за допомогою маленького водорих перелітав з одного боку на інше.
Долаючи цю п’ятдесятметрову липку ділянку, Сол знову спустився на землю.
Це була лише маленька хитрість, щоб затримати переслідувача. Але якщо той міг так легко його вбити, то ці трюки могли лише трохи сповільнити.
Але Сол мав це робити.
Незважаючи на те, що переслідувач все ще не показувався, щоденник постійно застерігав про будь - яке сповільнення — і його догонять та вб’ють.
Цей ворог здавався ще страшнішим.
Дихання переслідувача, здавалося, постійно відчувався на його потилиці.
Соул продовжував бігти, але тунель ставав все більше й менше.
Він занепокоївся. Якщо він зрештою потрапить у глухий кут, то помре.
« Навіть якщо шансів мало, не можна просто стояти і чекати смерті», — каже Сол, продовжуючи бігти, розтягнув руки.
У такій ситуації він вже забув про все і максимально напружив своє ментальне тіло.
На його руках відразу з’явилися напівпрозорі духовні черви.
« Жаль, що черв’яки не можуть довго перебувати поза тілом. Інакше можна було б залишити їх тут як засідки.", - посміхнувся він про себе.
Коли йому вже довелося втікати, зігнувшись і знову з’явився спуск.
« Знову... вниз?»
Соул стиснув зуби. Знову вниз — це ще більше, небезпечніше.
Але часу на роздуми у нього не було.
Соул, стиснувши зуби, вирішив: раз щоденник мовчить, то буду вважати, що я на рівному місці.
Він стрибнув.
Кілька чорних щупалець відразу ж висунулися через його шию і встромилися у стіни. Залишивши глибокі подряпини на них, вони сповільнили його падіння до такої міри, щоб він не розбився.
Але в цей момент Сол раптом широко розкрив очі.
Під ним з’явилося світло, швидко піднімаючись!
Яке світло може походити з-під землі?
Соул витягнув сувій духовної броні. Духовні черв’яки на його руці завелися ще швидше.
Обидва рухались швидко, і зіткнення було неминуче.
Щоденник мовчав.
"Може, це хтось з моїх знайомих?"
Хто б це міг бути? Старший брат Байрон не вміє літати. Біл чи Лайт?
Сол ожився і крикнув:
- Старший брат?
— Сол?
Він отримав справжній знайомий голос.
Два промені світла зіткнулися.
Перед Солом з’явилось бліде обличчя Лайта.
- Старший брат Лайт, швидше йдемо! — Схвильовано намагався пояснити йому Сол.
— Сол, беги!
Сол: ?
Молодий учень другого рангу був не рівня досвідченому третійкурснику Лайту. Той відразу схопив його і потягнув нагору.
Після хвилинного замішання Сол зрозумів, що й Лайт зіткнувся з ворогом, якого не міг перемогти. І він був один, без своїх товаришів. Ситуація була критичною.
Ворог за спиною Лайта, мабуть змусив їх розділитися!
Зрозумівши це, Сол більше не вагався. Він відразу наказав Малюці Водоросі допомогти Лайту і тягти їх обох наверх.
Але нагорі їх чекав ворог. Для того щоб їх не застали зненацька, він швидко пояснив ситуацію Лайту.
— Ворог, який може легко тебе вбити? « Лайта почала сумніватися, але швидкість його не зменшилась. — Я зрозумів. Тримайся за мною, — швидко вирішив він і, злетівши, опинився над Солом, готовий прийняти удар на себе.
Така рішучість здивувала Сола.
Учень Анзе, товариш Білла. З таким бекграундом, хоч Лайт і поводився трохи легковажно, Сол ніколи йому зовсім не довіряв.
Але він не сподівався, що той негайно захистить ворога і не використає щита.
- Старший брат, обережніше! Той, що вгорі, може бути дуже швидким.
Лайт не відповів. Пара крил, що виросли в нього за спиною, швидко помахала.
Соул дивився на щоденник, готовий в будь-який момент попередити Лайта. Але той мовчав.
« З цим ворогом Лайт, напевно, впорається» — трохи заспокоївся Сол і навіть почав думати про контратаку.
У щоденнику його вже кілька разів вбили. Якщо з'явиться шанс, він не упустить його!
Ворог був швидким. Якщо він хоче контратакувати, то у нього буде лише мить.
Саме в той момент, коли Лайт зіткнеться з ним.
Черви на руці Сола знову зашевелися.
Нарешті, вони вилетіли на верхній рівень.