Кілька канатів були обірвані, одяг і взуття валялися на землі. Речі, що стояли на подвір’ї, були перекинуті.
Одна жінка підглянула у вікно і відразу зникла, побачивши погляд Сола.
Посеред цього хаосу стояв червоний, важко дихаючий Ада, а на землі з ухмилкою лежав Джейс.
А двері будинку Ади були відчинені, замок на ній — згорнуті і зламані. Одна його половина валялася на землі, інша — базікала на дверях.
- Що ти так нервуєш? Я просто хотів вивести Панні трохи погуляти, щоб їй не було так нудно.
- Брешеш! Якби я не повернувся вчасно, ти б її точно вкрав!
Ада, чим більше думав, тим більше боявся. Він знову заніс кулак.
Джейс відразу схопився і, повернувшись двічі, на третій раз витягнув кулак Ади.
— Гаразд, гаразд. Ще раз вдариш - я відповім, — голос Джейса став зухвалішим. Він раптом побачив у щілинах вікна крихітні палички і його презирство трохи зменшилося.
« Ти не зможеш вічно ховати її, — сказав Джейс поправив комір і однією рукою відштовхнув Аду.
Ада відступив на кілька кроків і, вдарившись спиною об двері, затрясся. Він тремтів від люті, його костяшки побіліли.
Джейс більше не звертав на нього уваги. Він знав, що той не посміє з ним битися. Тому що Ада був слабшим.
Цього разу, проходячи повз Сола, він з викликом посміхнувся.
— О, знайшов роботу?
Соул замовк. Джейс ткнув великим пальцем собі за спину.
— Можеш, звичайно, жити за рахунок Ади. У нього все одно з головою не в порядку.
...
Коли Джейс пішов, Сол підійшов до Аде.
- Ти в порядку?
— В порядке! - Ада відрізав.
Він постояль трохи, опустивши голову, а потім пішов прибирати безлад у дворі.
Соул не став йому допомагати, а зайшов до Панні.
Панні, на диво, стояла на підлозі. Її обличчя було трохи розгубленим, а срібні, як зоряне небо, потьмяніли очі.
— Братик Сол, — почувши його кроки, вона знову точно назвала його ім’я. - Чому мені не можна виходити?
— Снаружи... — Сол пожер губи, — ... неспокійно.
— О, — тихо відповіла панні.
Вона повернулася на ліжко, побачила дверцята шафи і залізла всередину.
...
Ада, приїхавши, повернувся в будинок. Він побачив, що Панні немає, а дверцята шафи зачинена, підійшов і щось тихо сказав.
Потім він підійшов до Солу.
— Ты... Поживи тут ще три дні, а потім йди. Я пам'ятаю, що в місті є робота з житлом, тільки важка. Якщо не витримаєш, пошукай в іншому місці.
Мабуть, дводенне « безробіття» і "бездушність" Сола нарешті переповнили чашу терпіння Ади, і він встановив йому крайній термін.
— Добре, — кивнув Сол і лягав спиною на стіл.
У кімнаті було тихо, чувся лише довгий подих Ади.
...
Вночі Сол трохи поспав.
Цього разу він чітко розумів, що бачить сон.
Уві сні він повернувся в морг і лежав на конвеєрі.
Сотні трупів, які він обробляв, стояли навколо нього.
Один, з розрубаною навпіл головою, тримав в руках тесак і цілився Солу в череп.
Інший, який складається з шматків м’яса, складених як кубики, тримав на голові молоток і хитався.
— Сол.
Хтось покликав його.
Сол відштовхнув трупи, які намагалися його розчленувати, і сів.
Натовпи трупів повалилися, наче доміно.
За ними стояв Горса, з ніг до голови замочений в рожеві бинти.
Навіть уві сні Сол був дуже шанобливий до Господаря.
— Пан.
Горса з неймовірно дивними рухами підняв руки і, починаючи з голови, почав розмотати свої бинти.
А під ними...
Нічого не було.
Соул повільно відкрив рот, здивований своєю догадкою у сні.
Невже це підсвідомість?
Коли бинти розмотувалися до очей, два срібних очні яблука впали на підлогу.
А рот Горси продовжував говорити.
- Соле, ти знаєш, чому я наказав тобі вивчати душі?
Бінти навколо тіла Горси раптово втратили опору і впали на підлогу, але його голос продовжував звучати.
— Скажи, чи живим є той, хто має лише душу?
Трупи знову оточили його. Ті, у кого були роти і ті, хто їх не мав — всі видавали звуки.
« Чи можливо жити так, маючи лише душу?»
— Братик Сол! Братик Сол! — Розповідався голос дівчинки, що плаче.
- Що сталося, Панні? — Сол перекинувся і сів.
У темряві не було видно її обличчя, але рука, яка тримала його за одяг, тремтіла.
— Братик Сол, не спи.
— Твій сон... Такий страшний.
Панні тільки що була в його сні? Соул нічого не відчув.
Він потер затуманений лоб, легонько похлопав Панні по руці і тихо сказав:
— Добре, братик Сол не спатиме. Панні, сни - це неправда. Йди спати.
Поки Панні була збентежена, Сол застосував до неї два заклинання: « Призупинення малих ран» і « Підвищення опору ».
Це були єдині два корисні для тіла закляття, які він знав.
Нічого не поробиш. Якщо Панні буде постійно занурюватися в його сни, то божевілля стане для неї найкращим наслідком.
Після слів Сола Панні дуже заспокоїлась. Вона легко стрибнула з ліжка і залізла назад у свою шафу.
А от Соул вже не міг заснути.
За два роки в Башнші йому майже не снилися беззмістовні сни.
Чому ж тут, у Мофані, йому приснився такий сон?
Соул роздумував про цю ніч у медитації.