- Гаразд, роби як знаєш. Тільки не діставай мене, - здається, статут від його умовляння, Анзе нарешті поступився.
Почувши це, Сол та Корі переглянулися. Їхні серця переповнювалися тривогою.
Якщо Ло Кай вирішує, хто здав, а хто ні, то влада його групи лише зросте.
Невже Анзе і Ло Кай грають виставу? Хіба за групою взаємодопомощ стоїть сам наставник?
Офіційний маг у такій маленькій Башні таємно організовує групу новачків... Навіщо?
Заради влади, багатства або... магічних матеріалів?
Отримавши наказ, Ло Кай з радістю вийшов заспокоїти птенчиків зовні.
А погляд Ейнзе знову зігнувся по тих трьох ногах, що залишилися.
— Ты, підійди. Покажи, якими заклинаннями володієш.
Хоч Анжела і виглядала трохи стривоженою, але рухалася вона швидко. Вона відразу підійшла до нього, не заставляючи себе чекати.
— Наставник Анзе, мене звати Анжела. Я володію двома заклинаннями нульового рангу.
Голос Анжели був таким тихим, що Сол ледве його розчув.
На знак наставника вона продемонструвала два заклинання.
Обидва були заклинаннями темряви, з якими Сол ще не знав. Але вони, здавалося, не мали бойового застосування. Чому Анжела вибрала їх для вивчення?
Пальці Анзе постукали по столі.
Соул побачив, як руки Анжели за спиною теж нервово смикали.
— "Заплот світла" і « Провірка злого духу»... Хоча і не бойові, але це два простих для заклинання. Кількість якраз відповідає моїй мінімальній вимозі. Хех, у тебе що, хтось з родичів був в Башні?
Почувши запитання Анзе, Анджела шанобливо поклонилась.
- Так, мій дядько колись був тут учнем другого рангу. У тридцять років він повернувся на батьківщину. Він і розповів мені про деякі неписані правила вежі.
Почувши, що за Анжелою стоїть лише колишній учень другого рангу, Анзе відразу втратив інтерес до неї.
« Хоч і схитрила, але здала так », — сказала вчителька на їхню табличку Анжелі.
Табличка спалахнула і знову стала звичайною. Зовнішній вигляд не змінився.
Анжела, зберігаючи скромний вираз обличчя, знову шанувала вчителя. Але коли вона поверталася, щоб піти, Сол помітив, як тремтять кутки її губ.
- Наступний... - Анзе перемістився на Сола і Корі.
Анжела сиділа в лівому кутку, а Сол зліва від Корі. За логікою, наступним повинен був бути він. Але Анзе пропустив його і викликав Корі.
- Дівчинко, підійди.
Під столом у Корі були стиснутися кулі і відразу розжарилися. Упевненим темпом вона підійшла до вчителя і, не побачивши, продемонструвала три заклинання. Всі три були заклинаннями металу нульового рангу: атакуючий, захисне і стуляюче.
- Так ти і є та Корі, що навчається в Гудо? — Анзе, виявляється, знав її ім'я.
— Да, наставник Анзе.
- А він непоганого учня собі відхопив. Шкода тільки, з металом я не знайомий.
Це була висока оцінка. Він визнав її здібності, торкнувся табличок і наказав йти геть.
Тепер у аудиторії залишилися тільки Сол і Анзе.
- Мені що, тебе ще й звати треба?
"Зови тато."
Соул подумки пожартував, намагаючись зняти напругу. На відміну від Корі, яка була жертвою групи взаємодопомоги, він тільки що убив трьох її новачків. Якщо Анзе — їхній таємний бос, чи він не скористається випадковою справою? Навіть якщо він не вб’є його за правилами, вчитель принизити учня — це легше.
Соул швидко підійшов до Анзе, збираючись, як Корі, швидко відстрілюється. Але той зупинив його жестом.
— Покажи ліву руку.
Не дивно, що наставник помітив дивакуватість. Сол підняв руку, яка до цього часу була тільки злегка видно з рукава.
Анзе глянув на неї кілька разів і кивнув.
— Розумний, сміливий, везучий. Не дивно, що зміг вбити Сіда.
Так він через Сіда?
Сол, разом з Коншеєм і Байроном, підлаштовував пастку, і Сід став новим « гостем» моргу. Він знав, що це не приховати, і вирішив відразу зізнатися й виправдатися.
- Вчитель, це була самооборона. Я був змушений.
Коли Анзе почув це, то розсміявся перед тим, як визирав сон.
— Само... Охорона? - Він непритомно черпав кола на столі. — Не хвилюйся, мені все одно, чи була це самооборона або ні. Сід не був моїм учнем. Ти повинна боятися Рама, його наставника. Коли він протверезить, то може викликати тебе.
- Наставник Рам?
Рам був одним з п’яти наставників. Здається, він спеціалізувався на воді.
— Наставник Анзе, не могли б ви мені допомогти? Я дійсно був змушений.
Соул сказав це з ввічливості. Він уже зрозумів, що Анзе - це людина, яка ненавидить неприємності. Принаймні, на вигляд.
Але, на його здивування...
— Можу, - посміхнувся Анзе і поманив його пальцем. — Якщо підеш до мене, я вирішу цю проблему.
Хіба можна було змінити наставника в Байшне? Але з будь - якої причини, мабуть, це не сподобалося б його наставнику.
Крім того, замість змінювати наставника, він міг би просто попросити допомоги в Каза.
— Дякую, вчитель Анзе, але мій наставник дуже добре до мене ставиться, я не хочу покидати його.