Або піти до Конше?
Соул похитав головою. Він не хотів повністю залежати від неї. Якщо він не зможе довести свою цінність, то знову буде пити зілля.
- Сьогодні немає трупів? — Аж раптом почувся голос Каза біля дверей.
Соул з радістю обернувся.
Каз виглядав спокійним, він не був засмучений відсутністю роботи.
- Наставник! — Сол відразу підскочив з книжкою про медитацію, яку тримав на колінах.
— Якщо є питання, то питай швидко, я поспішаю.
— Наставнику, - Сол відкрив книжку на сторінці з Горячою людиною-монстром. - Це моя книга медитації.
Коли Каз побачив малюнок, то зацікавився.
— Карта ерозії? Ти, учень першого рангу, вже насмілювався використовувати її для медитації?
Виявляється, що цей медитативний малюнок називався Картою Ерозії. Але Солу все одно більше подобалося його власне ім’я.
— Наставнику, я питав інших, ні в кого з книжок немає цього малюнка, тільки у мене... Хтось підмінив сторінку в моїй книзі, хтось хоче мене вбити! — Вираз обличчя Сола постійно змінювався, відбиває гнів і затаяний страх.
- І що? — Каз був спокійний, навіть байдужий.
— Будь ласка, наставнику, рятуйте мене.
Білі брові Каза зійшлися на переносниці. Він подивився на Сола зверху вниз.
— Хлопець, світ магів - це не казка про добро і зло. Щоб поглибити свої знання про таємниці, всі йдуть на будь - які хитрощі. Ваше завдання - пристосуватися до цього світу, а не шукати захисту.
— Наставник Каз, я розумію, що виживає найсильніший. Але я лише два дні став учнем, а на мене вже припадає служниця і навіть інших учнів. Може, за цим стоїть щось ще? Я тепер... — Сол стиснувся, обхопив живіт руками і жалівся: навіть їжа служницею є страшною.
- Ви проживаєте найсильніший? — Нажал Каз. — Ти ще знаєш кота, але словечок нахопався.
Він трохи подумав і нарешті поступився.
« Хоч би хто хотів завдати тобі шкоди, використовувати для цього слуг і учнів башти — це вже перебір. Я зрозумів. Більше ніхто не посміє чіпати учнівські припаси.
Він поклав руку на голову Сола.
— Те, що ти зміг уникнути пастки Картопли Ерозії - твоя заслуга, і це найважливіше. Іди, їси, учися, становись сильніше. І тоді ти зрозумієш, що небезпека на шляху мага набагато страшніша, ніж чиїсь інтриги.
Сьогоднішнє нарікання Сола відібрало весь час у своїх справах. Сказавши це, Каз заклавши руки за спину, вийшов з моргу.
Соул з полегшенням зітхнув, але в той же час був розчарований. Хоч Каз і сказав, що йому більше не потрібно турбуватися про козенят у биті, але він не обіцяв знайти винного. Це означало, що Сід все ще міг доставити йому неприємності в іншому місці, а то й зовсім ... вбити його особисто.
На щастя, на учнів другого рангу в Башні були свої важелі тиску, інакше Сід не вдався би до таких підступних методів. Для нього вбити новачка - раз плюнути.
Потрібно якомога швидше ставати сильнішим. І знайти спосіб уникати пасток Сіда, поки не з'явиться можливість дати йому відсіч.
Соул знову почав переписувати книжку. Він працював швидко, з кам'яним обличчям, майже не знижуючи швидкості навіть на складних нотарських символах.
О сьомій він покинув морг. Виходячи, він побачив, як відкрилася сусідна альна двері, і звідти вийшов чоловік років двадцяти. Знак на одязі, він також був учнем першого рангу. За віком було видно, що він тут вже давно.
Він глянув на Сола так, ніби той був порожнім місцем. Соул мовчав, пропускаючи його вперед.
Сьогодні роботи не було, всі йшли вчасно. Соул поїжджий біля дверей, сподіваючись побачити, чи найдальші червоні двері відчиняться, за якими могло бути місце для першого етапу обробки трупів. Але, прочекавши хвилин десять, він так і не чекав. Вирішивши не затримуватися, він взяв свої книжки і поспішив піти.
...
Сьогодні Каза мала поганий настрій. Жоден з його нових учнів не радів.
Хоча Дук мав високий зв’язок з темрявою і непоганим магічним талантом, він був тугодумом та позбавлений будь - якої інтуїції. Якщо йому так важко дати навіть найпростіші руни, як він буде оволодівати магією?
Анжела була талановитішою і розумнішою за Дука, але надто легковажною. Її великі милі очі постійно бігали по боках. Навіть у вивченні основ, де потрібно було лише старанності, вона вміла до цього і прикидалася наївною. Каз не любив інтриганів, вважаючи, що ті, хто пробивається нагору за допомогою хитрості, зрештою сходять з дистанції на шляху до звання законного мага. Крім того, Анжела нагадувала йому іншу дівчину, яка тепер може пожинати плоди своїх колишніх вчинків.
Що до Сола... Спочатку Каз взагалі не звертав на нього уваги. Для нього людина без магічного таланту була тільки марною тратою ресурсів Вежі. Він був упевнений, що Сол став учнем за допомогою якоїсь хитрості і збирався відрахувати його на першому ж іспиті. Але потім він несподівано виявив у нього талант до роботи з душами.