Побавившись у дрюмі, Сол відчув, що ось-ось засне.
Стук-тук!
Стук у двері. Невже вже ранок, і це Корі?
Соул схопився з ліжка, зробив світло яскравіше і побачив, що годинники показують лише годину ночі.
Стук-тук!
Стук не припинявся.
Солу не хотілося підходити. Після пережитого жаху його нерви були напружені як струна.
— Пане, - нетерпляче покликали через двері. Голос належав тій самій денній покоївці.
Сол підійшов до дверей і привідкрив її на вузьку щілину.
Це дійсно була вона. На ній був лише рожевий плащ. Тільки її гарненьке личко і біла шия, а нижче... Здається, нічого не було.
Сол стояв у дверях.
- Що тобі потрібно?
— Пане, — усміхнулася покоївка і зарделися її щоки. - Я знаю, ви ще малі, але... Хіба ви не хочете доторкнутися?
З цими словами вона підняла руки, і шовк ковзав по її оголеній шкірі, впав до ніг, обнаживши... Дерев'яне тіло!
Соул різко відсахнувся і спробував закрити двері, але вона просунула голову в щілину. Було видно лише її губи, які розкрилися в істошному крикі:
- Врятуй мене... Убий мене! Убий мене! Убий мене!
...
Стук-тук!
Знову стук у двері.
Соул яскраво розплющив очі, жадібно хапаючи ротом повітря.
"Це був сон?"
Він схопився з ліжка, зробив світло яскравіше і подивився на годинник. Половина першого. Отже, це дійсно був сон.
Він схопив зі столу кришталевий шар і повільно підійшов до дверей.
— Хто там?
За дверима було тихо.
— Мені не потрібні особливі послуги! - Підвищив голос Сол.
- ... Це я, Конша.
«...»
Солу не дуже хотілося відкривати. Хто знає, хто там насправді - Конша чи щось ще? Але він не міг вічно сидіти в своїй кімнаті.
Двері були достатньо відкриті, щоб її можна було відразу ж зачинити.
Снаружі стояла жінка в довгому плаття з капюшоном, через якого бачився тільки витончений підборіддя. Кутки її губ були злегка опущені.
— Пані Конша.
Соул поблизився. Конша увійшла, сіло на його стілець і відкинула капюшон. Її голова була все ще жахлива, але після пережитого в лабораторії Сол вже міг дивитися на неї зі стоїчним спокоєм.
— А у тебе бурхливе учнівське життя. Такий маленький, а до тебе вже в ліжко лізуть?
Конша закинула ногу на ноги, однією рукою підперши лікоть, а іншою — підборіддя. Її зваблива фігура з’явилася в усій красі. Якби не половина голови, вона була б набагато привабливішою за будь - яку покоївку.
— Ви нарешті прийшли, - Сол зачинив за нею двері.
- Тепер ти, мабуть, розумієш своє становище?
- Якщо ви маєте на увазі те, що моє найбільшерідство до стихій невідоме чому змінилося на темряву... так.
— Хм! — фырнула Конша. - Ти думаєш, у тебе сильне снацтво? Якби не я, ти б, мабуть, навіть основним уривком вибрати не зміг.
Сол завмер. Мабуть, вона була права. Під час медитації він помітив, що відчуває всі частинки, але жодна з них не має сильної схильності.
Він підійшов до неї і пом'якшив тон.
- Старша сестра Конша, ви прийшли допомогти мені?
Звісно. А ти думав, я прийшла надавати тобі особливі послуги? — З холодною усмішкою на губах вона простягнула руку, на долоні якої лежав маленький флакончик, той самий що їй дала для лікування.
— Старша сестра, що це?
— Це зілля, яке на деякий час поглибить твоє сприйняття потомства темряви.
- Це те, що я минулого разу пив?
— Не зовсім. Це ти будеш приймати по одній краплі перед кожною медитацією. Ефект буде тривати кілька годин. Через місяць звикання я дам тобі нове зілля, яке допоможе тобі на першому іспиті досягти десяти джоу.
Звідки вона знає, що йому потрібно досягти десяти джоу на першому екзамені? Хто їй сказав?
Соул дивився на зілля, розглядаючи між бажанням і обережністю.
— Старша сестра, можу я спочатку запитати, чи є у цього зілля побічні ефекти?
Конша не була філантропом. За все, що вона зробила для нього, Сол повинен був заплатити.
Чого ти боїшся? — усміхнулась вона. - Минулого разу ти випив ліки не задумуючись.
Минулого разу Сол був лише слугою, перед лицем смерті у нього не було вибору. А зараз до першого екзамену залишалося три місяці. У нього вже з'явилися деякі ідеї, як стати сильнішим, і він не хотів ставити своє майбутнє на кон заради флакону зі зельєм із невідомими побічними ефектами.
— Короткочасне прийому цього зілля не викличе проблем. Але якщо будеш пити його довго, воно почне витягувати твій потенціал, твою життєву силу. Коли вони вичерпаються, ти помреш.
Конша зробила паузу.
— Але коли постараєшся, то зможеш стати учнем другого рангу перед тим, як твій потенціал вичерпається. Тоді тобі вже не потрібно буде насильно підвищувати магію, зможеш зосередитися на дослідженнях і проходити піврічні іспити за рахунок своїх досягнень.
Вона стріхнула флакончик. Прозора рідина збуджується всередині.
— Витягнути потенціал, — зілля дивився Сол і тихо зітхнув. — Якщо я буду пити його довго, то вже ніколи не зможу стати офіційним магом?