РОЗДІЛ 214
Від самого початку, замість стати посеред зали, Уджін став під кутом біля стіни, сперся лівим плечем і схрестив руки на грудях.
{Як ти можеш так посміхатися?}
Сценарій був той самий.
Але гра Чхе Уджіна кардинально відрізнялася від гри Пак Міна.
Пак Мін дивився на прийомну матір із болем і образою, ніби ось-ось розплачеться.
Уджін же…
примружився.
Його очі відстежували рухи когось перед ним.
Погляд був холодний, колючий, оцінюючий.
Не як у сина.
Як у художника, що розглядає модель.
{Якщо ти змушуєш себе так усміхатись… то ким це робить нас? Усміхайся щасливіше. Тільки тоді нас можна буде «нагородити» за те, що нас покинули.}
У цей момент він відчув, як хтось смикнув його за штанину.
Погляд ковзнув униз.
І на обличчі Уджіна розквітла широка, тепла усмішка.
Він відштовхнувся від стіни й опустився на одне коліно, ніби вирівнюючи рівень очей із дитиною.
Перед ним стояв уявний малюк.
Той тягнувся до його білого волосся, захоплено називаючи його красивим.
Уджін нахилив голову вперед, ніби втратив рівновагу.
Здалеку підбігла прийомна мати, намагаючись відтягнути дитину.
У руці малюка вже лишилося кілька білих пасм.
Уджін завмер.
Подивився.
Повільно підняв очі.
{Яка мила дитина. Слухняна… і здорова…}
Жінка здригнулася.
Схопила дитину за плечі.
У її очах читалась провина.
І страх.
{Напевно, це чудово.}
Інтерес до дитини миттєво зник.
Він підвівся.
Тепер дивився на матір зверху вниз.
{Мати здорову дитину… ти, мабуть, щаслива.}
Вона почала заїкатися, сипати ввічливими словами, бажати йому здоров’я.
Ніби відмахувалася від провини.
Ллойд потер потилицю.
Голос став байдужим.
{Так. Жити буває важко.}
І раптом…
вираз його обличчя змінився.
Усе глузування зникло.
Тупі очі засяяли.
Як у дитини, якій пообіцяли цукерку.
{Ти маєш жити довго і здорово.}
…у моїй картині.
Ледь чутно.
Посмішка стала яскравою, майже невинною.
Наче він щойно розв’язав складну задачу.
Версія Ллойда від Чхе Уджіна була зовсім іншою.
Без істерик.
Без вибухових емоцій.
Без явного божевілля.
Навпаки.
Світлий. Жвавий. Гордовитий молодий художник.
Поки він розмовляв із матір’ю, рука машинально гладила голову дитини, що чіплялася за його ногу.
А очі…
холодно й беземоційно фіксували кожен її рух.
Ні любові.
Ні ненависті.
Ні безумства.
Лише спостереження.
Як у хижака, що ще не вирішив, коли саме вкусити.
Після виступу Уджіна судді, як і раніше, не поставили жодного запитання.
Декілька явно хотіли.
Але стрималися.
Понад вісімдесят кандидатів ще чекали.
Якщо почати виділяти когось питаннями, одразу підуть чутки.
Заздалегідь домовились:
у першому раунді тільки зовнішність + гра.
Жодних пояснень, жодної психології.
Лише те, що видно на сцені.
Та після прослуховування справжня війна тільки почалася.
Суддівська кімната швидко перетворилась на поле бою.
«Чому три головні претенденти опинилися в одній трійці й в один день?»
«Та чого морочитись? Давайте просто дамо Чхе Уджіну найвищий бал і все.»
Двоє кивнули.
Але Квон Со-Хьон заперечила:
«У нього найвищий бал, але Пак Мін відстає всього на один. Треба бути обережними.»
«Тоді й До-Я шкода. Вони всі в межах одного бала.»
Повисла тиша.
Різниця справді була мізерною.
Бо ті, хто занижував оцінки іншим,
дали ідеальні Пак Міну й До-Я
і занижені Уджіну.
«Ви ж дали Чхе Уджіну абсурдно низький бал», пробурмотів хтось.
Оцінювали за трьома критеріями:
гра, зовнішність, англійська.
Квон Со-Хьон занизила йому бал саме за вимову.
«Як людина, що добре знає англійську, може мати таку погану вимову? Пак Мін звучав витончено. Актор, який представляє Корею, має звучати елегантно.»
Чхве Мін-Хван мало ручку не впустив.
«Ллойд виріс у гетто Лос-Анджелеса. Уджін спеціально говорив із локальним LA-акцентом і сленгом.»
Саме за це він і поставив високий бал.
Інші ледь вимовляли англійську.
А Уджін говорив так природно, ніби там народився.
«Справді?..»
«У тексті купа фраз із вуличного сленгу. Якби він говорив “вишукано”, це було б фальшиво.»
Квон Со-Хьон фиркнула.
«Все одно корейця не візьмуть. Це формальність. Треба відправити того, хто гідно представить Корею.»
Вона продовжувала тягнути Пак Міна.
Ігноруючи все інше.
І напруга в кімнаті ставала густою, як дим.