РОЗДІЛ 210
<Наразі Голлівуд гуде чутками: «Сповідь Білого» екранізують.>
Уже багато років поспіль з’являлися новини про можливу кіноадаптацію роману.
І щоразу проєкти зривалися, бо з автором було неможливо зв’язатися.
Гендиректор видавництва мав із ним прямий контакт і раніше не раз передавав тверду позицію L. Дмітрі:
він скептично ставиться до екранізацій.
Тому всі були впевнені, що й цього разу нічого не вийде.
Проте джерело з індустрії заявило:
цього разу все інакше.
За чутками, Ілля Тернер особисто виступить представником автора й допоможе у виробництві фільму.
А L. Дмітрі нібито передав йому всі необхідні права.
Це мало особливе значення.
Колись багатьом здавалося, що Ілля Тернер і є самим L.
І недарма.
Обидва були майже міфами.
Обидва уникали публічності, наче світла прожектора.
Тому те, що Ілля раптом виходить на сцену заради чужого роману…
виглядало дивно.
Логічний висновок напрошувався сам:
вони не просто знайомі.
Вони близькі.
І хоч фандоми двох авторів роками гризлися між собою, як два зграї псів під одним мостом, цей інцидент показав:
у реальності між ними — дружба.
Подробиць виробництва ще не оголосили.
Але продюсери та Ілля заявили:
Найважливіше — кастинг Ллойда.
Саме тому планується масштабний відкритий відбір.
І тут інтернет… вибухнув.
— Вони хочуть зіпсувати мій улюблений роман?! Не смійте екранізувати!
└ Та ні, я хочу побачити Ллойда на екрані. Його картини зможуть відтворити сучасною графікою.
— Мене не лякає зйомка. Мене лякає актор.
└ Знову ви, «свекрухи Сповіді». Дайте режисеру працювати. Саме фанати зазвичай усе псують своїми ниттями.
└ Все одно фільм зніматимуть у США. Наші корейські скиглення ніхто слухати не буде.
— Фандом «Сповіді» жорсткий. Якщо актор не сподобається, американські «мами» з рушницями підуть до його дому. Спочивай з миром, майбутній Ллойде.
└ Кажуть, вони схожі на фанів Чхе Уджіна.
└ Ні, фанати Уджіна — як фанати Іллі. Чемні… поки їх не зачепиш. А тоді — війна на знищення.
└ А хто переможе: фанати Уджіна чи Іллі?
— А що це взагалі за «Сповідь Білого»? Хто такий Ілля Тернер?
└ Брате, сходи в бібліотеку хоч раз у житті.
Новина розлетілася не лише США.
Увесь світ завмер.
Бо цього разу — є міст між автором і продюсерами.
І це давало надію.
Та разом із надією з’явився страх:
а раптом зіпсують атмосферу?
а раптом Ллойд вийде не тим?
Кастинг став центром всесвіту.
Ще одна іскра в бензин:
У романі ніколи не було підтверджено расу Ллойда.
Тобто роль можуть отримати й азійські актори.
Серця молодих акторів по всьому світу забилися швидше.
Книга раптово стала хітом серед айдолів і новачків.
— Чорт, чому цю книжку так важко читати?
— Забий. Життя без неї простіше. Думаєш, тебе взагалі допустять до кастингу?
— А раптом?! Он До-Я з Village потрапив у Голлівуд!
— Його через обличчя взяли, не через гру. Він там три слова сказав.
Двоє — айдоли з Delios.
Успішні. Популярні.
Та людська жадоба бездонна.
І-Сак нервово гортав сторінки.
Він хотів на прослуховування.
Але роман був… як лабіринт зі скла.
Криваві сцени ще куди не йшло.
Та метафори й мова — мов хмари, що не мають дна.
Постійно словник. Постійно зупинки.
Джун-Ха здався давно.
— Фанати «Сповіді» божевільні. Погрожують протестами, якщо актор не сподобається.
— Але ж я підходжу? Ллойд слабкий, гарний… я ж нічого?
І-Сак мило посміхнувся.
Шкіра світла. Обличчя ніжне.
Але…
Співак і актор — різні породи тварин.
Аура інша.
Екран вимагає ваги.
Ллойд — не просто гарненький хлопчик.
— Я не дочитав, але ти точно не…
Джун-Ха раптом замовк.
Рот відкритий.
Погляд застиг.
І-Сак озирнувся.
І зрозумів.
Ось що означає вираз
«людина сяє».
— Привіт!
Перед ними стояв Чхе Уджін.
Усміхнений.
Наче лампа в темній кімнаті.
— Щ-що ви тут робите?.. — заїкнувся Джун-Ха.
Вони були в DS Café.
Місці, де артисти могли відпочити без натовпу,
а фанати — просто дивитися здалеку.
Без автографів.
Без селфі.
Без «оппа, будь ласка!».
Тиша, як у бібліотеці, але з кавою.
Тут айдоли проводили час.
Тут можна було дихати.
Та Уджіна вони майже ніколи не бачили.
Різні графіки. Різні світи.
А тепер він стоїть перед ними, ніби випадково впав із неба.
— Директор порадив заходити сюди, коли маю час.
— Х-хочете… сісти з нами?
— Хотів, якщо не заважаю. Інших місць немає.
І справді.
Усе зайнято.
Інші артисти дивилися на них із заздрістю.
— Звісно! Сідайте!
Джун-Ха мало не поклонився.
А І-Сак…
не міг навіть підняти голову.
Лише крадькома дивився.
І нервово крутив у руках книгу.
Ніби вона могла його врятувати.
Або сховати.