РОЗДІЛ 165
У день оголошення фінальних результатів адвокатського іспиту ім’я Чхе Уджіна з’явилося у списку тих, хто склав. Коли невизначеність перетворилася на факт, людям стало цікаво, як ніколи раніше, який шлях обере актор далі.
На диво, чекати довелося недовго. Того ж вечора наміри Уджіна стали відомі через трансляцію Life Depicted.
Фінальну сцену першого епізоду показали знову — але цього разу з фрагментом, який раніше вирізали.
— Що ви плануєте робити, якщо складете фінальний етап адвокатського іспиту?
— Я…
Чхе Уджін не зміг одразу відповісти. Та після короткого самоаналізу він подивився прямо в камеру й рівно промовив:
— Багаторічним бажанням моєї матері було, щоб я склав іспит і став судовим службовцем. Але це не моє бажання. Як ви знаєте, я завжди хотів бути актором.
Він ніяково почухав щоку. Попри різні погляди матері й сина, між ними, на щастя, не було конфлікту.
— Якщо бути чесним, був час, коли я серйозно думав відмовитися від мрії заради стабільної роботи. Якби я випадково не отримав роль у Death Hill, цілком імовірно, я б справді пішов з індустрії.
Після відходу з TM Уджін одного разу подумав, що реалістично осісти — краще, ніж ганятися за мрією.
— Тоді я вважав, що зможу жити більш-менш щасливо, якщо від чогось відмовлюся. І цього разу я теж на мить замислився: чи не вступити до Інституту підготовки судових кадрів, якщо складу іспит.
Він зробив паузу, дивлячись у порожнечу, впорядковуючи думки.
Уджін завжди багато думав про майбутнє. Мета в нього була одна, але шляхів до неї — безліч. Колись він навіть дозволяв собі думку, що можна ненадовго зупинитися перед тим, як іти далі.
Був момент, коли він подумав, що складання іспиту з першої спроби приверне до нього увагу публіки. Тоді він ще був нікому не відомим актором і хапався за будь-яку надію.
Останнім часом він серйозно розглядав вступ до Інституту, якщо це допоможе йому наблизитися до мрії.
Для знаменитостей не рідкість мати несподівані професії й кваліфікації паралельно з кар’єрою в шоубізі. Уджін думав, чи щось зміниться, якщо він стане одним із них.
Дехто з акторів ставив кар’єру на паузу на кілька років заради іншої роботи. Уджін теж розглядав варіант призупинити акторство й піти до Інституту — якщо той час справді допоможе йому вирости.
— Але те, що розквітла квітка, ще не означає, що прийшла весна.
Усі чотири пори року по-своєму красиві, але саме весна дарує відчуття затишку й щастя. І коли хтось каже, що хоче жити у весні, повній квітів, не треба шукати прихований сенс.
— До речі, про квіти. Це нагадує мені ідіому “квітковий шлях”, — зауважив режисер.
Уджін кивнув.
— Квітковий шлях, яким я хочу йти, знаходиться не там. Тож мені доводиться від нього відмовитися.
Його слова були метафоричними, але рішучість — абсолютно чіткою.
— Хіба це не трохи шкода?
Режисер поставив це запитання, виходячи з припущення, що Уджін склав іспит.
Насправді, навіть не обіймаючи жодної посади, витратити два роки заради ліцензії адвоката здавалося виправданим — навіть ціною паузи в акторстві.
— Я можу гарантувати, що ніколи не пошкодую про це рішення. Моя мета завжди була чіткою. Але щоразу, коли я так підтверджую свою рішучість, я ще більше захоплююся своєю матір’ю.
— Вашою матір’ю?
— Я ніколи не міг відпустити свою мрію. А моя мати вирішила відмовитися від власної мрії заради мого щастя.
Її бажання бачити сина щасливим породило мрію бачити його успішним. Але оскільки це бажання виникло з любові, а не з амбіцій, Уджін не відчував тиску — лише материнську турботу.
— Жоден батько не може перемогти власну дитину, — зауважив режисер.
Уджін одразу виправив його:
— У родині немає перемог і поразок. Я вважаю, що моя мати просто прийняла мене таким, як я є. Або… вона здалася щодо мене ще дуже давно.
Він усміхнувся, припустивши, що другий варіант може бути правдою.
Уджін не гнався за всім одразу. Він хотів робити те, що хоче, крок за кроком. Бажань у нього було багато, а часу — ні. Він просто не міг віддати два роки життя заради однієї ліцензії.
— А якщо це запитають на співбесіді… Ні, якщо ця сцена вийде в ефір — хіба це не вплине на ваші шанси скласти іспит?
Режисер запитав обережно. Ніхто не знав, чи може шоу вплинути на результат.
— Оскільки колись це була справа, якій я хотів довірити свої мрії, природно, що я хотів скласти іспит. Але я не збирався брехати — ні собі, ні іншим.
Він міг би уникнути проблем, сказавши, що ще не визначився. Це радили і родичі по материнській лінії.
Але Уджін не хотів іти так далеко заради іспиту. Він не хотів поводитися огидно, зраджуючи себе.
Можливо, це була бравада. А можливо — марнославство людини, яка вже відмовилася від того шляху.
Та попри все, Чхе Уджін склав іспит — так, як і бажав.
У фіналі нового епізоду Life Depicted показали інтерв’ю, яке команда поспіхом зняла того ж дня.
— Що ви відчуваєте тепер, коли склали іспит?
— Дуже добре. Я щасливий.
— Ви справді не шкодуєте про своє рішення?
— Моя мати заплакала, коли дізналася, що я склав.
Він замовк. Усі події промайнули перед очима. Вона плакала від радості — і від вибачень за те, що змусила сина пройти через важке навчання, знаючи, що це зрештою не стане його шляхом.
— Вона раділа… але водночас вибачилася і сказала йти власною дорогою. Вперше вона чітко визнала мою роботу як актора.
Це зробило Уджіна щасливішим за будь-який іспит.
Він давно знав, що мати його підтримує. Але лише тепер вона повністю зняла з його серця тягар.
Іди своїм шляхом. Не озирайся. Ми теж не будемо. Ми підтримаємо тебе, щоб твоя мрія здійснилася.
Це була перша по-справжньому щаслива усмішка Чхе Уджіна у шоу.
Наступного дня щасливий Чхе Уджін перетворився на похмурого.
Він мовчки дивився на чотириста фотобуків, складених перед ним.
— Ти маєш це пояснити.
— Ми ж домовлялися про чистий прибуток у дві тисячі вон з одного примірника?
— Так.
— Але під час верстки я почав жадати кращої якості. Обкладинка, папір — усе подорожчало. Продавати дорожче ми не могли, тож довелося друкувати чотириста, щоб вийти в плюс.
— Як ми маємо все це продати?!
— Це ж фотобуки Чхе Уджіна. Думаєш, їх не куплять?
— Чотириста — це занадто!
— Можемо притиснути знайомих.
— Нас знімають. Ми не можемо брехати викладачу.
— Тоді вдягай костюм.
Хьон-Мін простягнув маску ведмедя.
І Чхе Уджін зрозумів, що виходу немає.