РОЗДІЛ 151
— То, на вашу думку, є ще хтось, хто міг відредагувати аудіозапис, який оприлюднив журналіст Кан Іль-Ро?
Існувала ймовірність, що Кан Іль-Ро змонтував запис сам. Або ж хтось інший, із власними намірами, навмисно відредагував його ще до публікації. Другий варіант виглядав значно імовірнішим і водночас — доволі передбачуваним. Однак називати конкретні імена без доказів було небезпечно. Це питання було надто чутливим. Необережне звинувачення могло спричинити серйозний зворотний удар.
Тому журналіст, який поставив це запитання, і не чекав прямої відповіді. Йому було достатньо натяку, що Чхе Уджін має когось на думці. Уже цього вистачило б для написання гучного матеріалу.
— Я навіть не знаю, хто інформатор. Звідки мені знати, хто редагував запис?
— Журналіст Кан Іль-Ро нічого не сказав вам про інформатора?
Зазвичай після виходу подібної статті фігурант спершу зв’язувався з журналістом, щоб з’ясувати факти. Усі вважали, що Чхе Уджін зробив так само. Тож журналістам здалося, що, висловлюючи невдоволення через невідоме походження інформації, Уджін натякає на свою недовіру до Кана Іль-Ро.
— Чому я маю щось у нього з’ясовувати, якщо він сам не потрудився перевірити правдивість отриманої інформації перед публікацією? Я не маю наміру більше з ним розмовляти. Відтепер єдина людина, з якою він спілкуватиметься, — мій адвокат.
Навіть якщо Кан Іль-Ро знав, хто був інформатором або хто редагував аудіо, Уджін не хотів чути про це з його вуст. Він чітко дав зрозуміти, що не має жодного бажання зустрічатися з ним і витрачати на нього час.
Саме тоді всі присутні остаточно усвідомили: жодного журналіста з Best Day на пресконференцію не запросили. У залі зібралися представники майже всіх великих медіа, а Best Day був доволі відомим виданням. Їхня відсутність означала одне — Чхе Уджін і DS відкрито продемонстрували, як збираються з ними поводитися надалі. І це вже не стосувалося лише Кана Іль-Ро.
Журналістів охопив страх.
Хоча почав усе Кан Іль-Ро, більшість присутніх у цій залі напередодні так само без стримування писали статті про Чхе Уджіна. Вони робили це без жодних вагань, знаючи про ненависть CEO Чан Су-Хвана до будь-яких історій, пов’язаних зі спонсорством. Окрім тих небагатьох, хто звернувся до DS по коментар і терпляче чекав відповіді, всі інші були переконані, що Чан Су-Хван просто відмовиться від Уджіна.
А покинутий агентством Чхе Уджін — це лише ще одна знаменитість, яку можна безкарно топтати.
Та тепер ситуація обернулася проти них самих.
— Утім, я теж людина. І мені хочеться знати, хто саме відредагував аудіозапис. Це для мене важливіше, ніж особа інформатора.
Ключовим було не те, хто передав інформацію, а з якою метою це було зроблено. І особу, що стояла за змонтованим записом, потрібно було встановити будь-якою ціною.
Уява може малювати що завгодно, але істині завжди заважає одне — відсутність доказів. Без них правда перетворюється лише на чутку. Саме тому Чхе Уджін добирав кожне слово з граничною обережністю.
— Саме тому я зателефонував CEO TM, Кім Сокхьону, безпосередньо перед початком пресконференції.
Щойно з уст Уджіна пролунало ім’я фігуранта аудіозапису й водночас власника другого доказу, зал вибухнув гулом.
Найбільшим відкриттям цього дня було не те, що Чхе Уджіна підставили, а те, що CEO агентства особисто підштовхував свого артиста до спонсорства і змушував його прийняти пропозицію.
Тіньове існування спонсорів у шоу-бізнесі було давньою проблемою. Але вперше з’явився прямий доказ, що керівник агентства відкрито про це говорив і тиснув на свого артиста.
На тлі цього чутки про «спонсора Чхе Уджіна» виглядали дрібницею.
Національний ефір у прямому включенні транслював докази того, що ось-ось вибухне безпрецедентний скандал. Зам’яти його було вже неможливо.
Це перестало бути історією про Чхе Уджіна. Тепер це була справа TM Entertainment, CEO Кім Сокхьона та всіх артистів агентства.
Очевидно, Кім Сокхьон не очікував такого розвитку подій. І всім було цікаво, як саме він відповість. Більшість присутніх уже здогадувалася, хто стоїть за редагуванням аудіо і хто був інформатором Кана Іль-Ро.
Журналісти навіть не наважувалися уявити вираз обличчя Кім Сокхьона, коли він дивився трансляцію. Із запізнілим каяттям вони думали, що краще було б зараз стояти біля його кабінету, а не сидіти тут і чекати наступних слів Чхе Уджіна.
— Як ви чули з аудіозапису, CEO Кім Сокхьон не мав жодних підстав спростовувати вчорашню статтю. Але він був єдиним, хто знав правду, тож у мене не залишалося вибору, окрім як зателефонувати йому.
— Як колишній артист TM, я не хотів оприлюднювати запис, який міг би завдати шкоди людям із цього агентства. Саме тому я був готовий піти на компроміс із CEO Кім Сокхьоном.
Уджін натякнув, що був готовий підтримати версію фанатів про «запис з репетиції акторської гри». Не всі артисти TM мали спонсорів. Насправді таких було навіть більше, ніж тих, хто мав. Але сьогоднішній інцидент кинув тінь на всіх. І Уджін не збирався жертвувати собою заради їхнього порятунку.
Водночас він чітко переклав відповідальність на Кім Сокхьона. Вкрай важливо було підкреслити, що витік аудіо — наслідок упертості й хибного рішення CEO TM.
— Однак CEO Кім Сокхьон наполягав, що інформація в статті повністю відповідає дійсності й його спогадам. Він заявив, що телефон і запис не зазнавали жодного втручання і цілком збігаються зі змістом статті. Ба більше — він розгнівався на мене.
— Я нічого не міг зробити. Виходячи з його слів, можна припустити, що інформатор передав матеріали журналісту без редагування. Це, звісно, не означає, що інформатор невинний. Поширення неправдивої інформації завдало шкоди моїй честі, іміджу брендів, які я представляю, а також моєму фільму, що зараз іде в прокаті. Тому жодних компромісів не буде.
Журналісти, які метушилися залом, завмерли. Слова Уджіна можна було трактувати по-різному. Здавалося, він обережно підводить до висновку, що саме Кім Сокхьон стоїть за редагуванням запису.
— Раджу вам бути дуже обережним у висловлюваннях щодо CEO Кім Сокхьона, — застеріг журналіст, який завжди підтримував добрі стосунки з DS.
Він дав Уджіну шанс відступити, припустивши, що це могла бути обмовка. Адже з огляду на характер Кім Сокхьона, той обов’язково використає будь-яку слабкість.
— CEO Кім Сокхьон уже все підтвердив. Він заявив, що не шкодує ні про що і не має наміру спростовувати статтю. За його словами, інформація повністю збігається з матеріалами на його столі. Він не назвав людину, яка редагувала запис. Я лише інтерпретував його слова.
Уджін також додав, що два аудіозаписи мають різний зміст, і це питання буде розглянуте в суді.
— Добре, з аудіо зрозуміло. А як щодо текстових повідомлень зі старого телефону?
Хоч ніхто вже не сумнівався в справжності запису, питання SMS залишалося. Це було запитання для тих, хто після трансляції ще мав сумніви.
— На щастя, журналіст Кан Іль-Ро виклав скриншот моїх повідомлень. Ви, напевно, помітили дату: 11 лютого, 22:25. Але, на жаль, мій контракт із TM було розірвано саме 11 лютого.
Уджін показав ще один документ — угоду про розірвання контракту. Дата була чітко вказана.
— Якщо я не помиляюся, цей документ було підписано приблизно о 17:00. Мені дуже цікаво, що означає переписка, яка відбулася після цього.
Після розірвання контракту не було жодної причини сперечатися з CEO агентства щодо спонсорства. Та й самі повідомлення виглядали так, ніби Уджін усе ще був артистом TM.
З урахуванням часових рамок твердження, що контракт було розірвано після цих повідомлень, не витримувало критики. До того ж в аудіо звучала згадка про виклик адвоката, а в угоді стояв його підпис. Викликати юриста й оформлювати документи опівночі було абсурдом.
Усі докази однозначно вказували на провину Кім Сокхьона.
— Раніше ви згадали, що інцидент зашкодив іміджу брендів, які ви рекламуєте. Як ви плануєте з цим упоратися?
Журналіст давно звернув увагу на напої Taeyang Food, що стояли перед ними. За такої кількості доказів здавалося логічним, що рекламні контракти вже мали б бути призупинені.
Зазвичай компанії в подібних ситуаціях швидко змінювали моделей, не бажаючи втягуватися в судові процеси. Для них модель — лише замінний ресурс.
— На це відповість мій адвокат, який сидить поруч.
Уджін указав на чоловіка середніх років, що весь час мовчки сидів біля нього. Погляди журналістів миттєво прикипіли до нього.
— Я Лі Йон-хван із юридичної фірми Rome. Я представляю інтереси пана Чхе Уджіна. Ми ще ведемо переговори з компаніями, але вони усвідомлюють, що цей інцидент завдав шкоди іміджу їхніх продуктів і бізнесу. Ми вимагатимемо компенсацію збитків від журналіста Кана Іль-Ро та інформатора. Жодних мирових угод не буде. Усе відбуватиметься виключно в правовому полі.
Журналісти були приголомшені. Компанії не лише не відмовилися від Уджіна — вони пішли в наступ.
Але ще більше їх збентежило те, що адвокат був із Rome Law Firm.
Rome ніколи не представляла знаменитостей. Вони бралися лише за великі справи — спадщини, соціальні конфлікти. У них просто не було часу на «дрібні скандали».
У минулому багато знаменитостей намагалися звернутися до Rome — і всім відмовляли.
Це був перший випадок, коли Rome взяла справу артиста.