РОЗДІЛ 62
Коли дата виходу драми підповзала все ближче, знімальний графік остаточно зірвався з ланцюга. Уджін почав пропускати пари одна за одною, хоч і не хотів. А оскільки з викладачами він домовився закривати пропуски рефератами, усе було просто:
чим більше прогулів — тим більше чортових паперів.
— Я, мабуть, довбойоб. Хто взагалі в здоровому глузді тягне універ і акторську кар’єру одночасно? — буркнув Уджін. — Але, нуна… хіба наш CEO не ненавидить, коли артисти лізуть у вар’єті?
Він ще сподівався, що чутки брехня. Дарма.
— Я теж так думала, — кивнула Хван І Йон. — Для нього участь у вар’єті навіть на тому ж каналі було приниженням. Він це слово буквально вживав. Але останнім часом ходять розмови, що він став м’якшим. Кільком артистам уже дозволив з’являтися на шоу, з рекламою теж не так душить. Навіть каже: «Хочеш — іди».
Це не означало, що Чан Су Хван раптом перетворився на доброго дідуся. Просто з десяти речей, які раніше були категорично заборонені, він дозволив дві чи три. Але для агентства це був землетрус.
— Мені теж цікаво, що його так переклинило, — сказав Уджін.
Він міцніше стиснув сценарій. Обкладинка вже була потерта до смерті. Уджін глянув на неї, зітхнув і відклав, після чого сів писати черговий звіт, відчуваючи себе максимально пригніченим. Останнім часом він почав дуже добре розуміти слова У Хі про те, що вона «заводиться з півоберта».
Huntsman
У день зйомок Huntsman Уджін був у найгіршій формі.
Але, як не дивно, самі зйомки пройшли гладко й без ексцесів. Ба більше — йому навіть було весело.
І настрій різко підскочив, щойно йому вручили значок Huntsman з 24-каратного золота.
Так, сила блискучого шматка металу — страшна річ.
Зйомки були в понеділок.
У п’ятницю — пресконференція «Міста тіней».
Події посипались одна за одною, і Уджін фізично відчував, як прем’єра вже дихає в потилицю.
Після того як він відзняв екшн-сцени з будівлями, CEO Чан Су Хван особисто вкинув гроші в проєкт.
Бюджет підріс — не абсурдно, але відчутно. Умови зйомок стали кращими.
Як би до нього не ставилися, Пак Чон Хьок не був людиною, що тягне гроші в кишеню. Навпаки — він інколи вкладав власні кошти, настільки був одержимий результатом. Тож додаткові інвестиції Чана реально підняли якість продакшену, а пресконференцію зробили набагато масштабнішою, ніж планували спочатку.
Пресконференція
Кан Мін Хо з’явився в розкішному костюмі — типовий спадкоємець чеболя третього покоління. Волосся зализане, вигляд — ідеальний. Від його звичного клоуна не лишилось і сліду.
Пак Йон А була в білій сукні без рукавів, елегантна, з дрібними косичками, зібраними й прикрашеними різнокольоровими шпильками. Виглядала значно молодше свого віку.
— Ти реально дуже гарна, — сказав Уджін.
З його стандартами краси це було не просто комплімент, а серйозна оцінка.
— Я завжди гарна!
— Подивіться, — зареготав Мін Хо. — Уджін аж замовк. Він не вміє брехати.
Сам Уджін був у чорному костюмі й білій сорочці — під образ контрактного вбивці. Стрункий, холодний, різкий. Усі троє були вдягнені як свої персонажі.
Це була друга пресконференція в житті Уджіна.
На «Death Hill» його навіть не кликали — тоді він був ніким, та й режисер мусив оглядатися на великого інвестора.
А на «Glooming Day» усе минуло максимально швидко й без пафосу.
А тут — п’ятизірковий готель, банкетна зала, довгі промови, розширений трейлер.
Відео виглядало як повноцінний фільм. Темно, дорого, атмосферно.
Фінал — стрибок Уджіна на сусідню будівлю. Навіть репетиційний дубль, очищений CGI від тросів, виглядав брутально й реально.
— Ви самі виконували сцену зі стрибком? Без дублера? — накинулись журналісти.
— Бекстейдж викладемо після прем’єри, — коротко відрізав Пак Чон Хьок.
Далі ведучий грамотно перевів тему:
— Це ж перша драма для всіх трьох головних акторів. Напевно, було дуже важко?
Усі троє криво посміхнулись.
Важко? Та це було пекло.
Інтерв’ю закінчилось обтічно: тепла атмосфера, чудова команда, геніальний режисер. Класика.
TM
— А айдол так і не з’явився? — пробурчала Йон А, коли вони чекали машини. — Уже п’яту серію знімаємо без нього.
— Я питав. Каже, хоче спочатку повчитися акторської майстерності, — відповів Мін Хо.
— Запізно.
— Ну, може, він просто злякався, подивившись на нас.
— Замовкни, — в’їдливо сказала Йон А. — Слухати соромно.
Уджін мовчки спостерігав, аж раптом побачив знайоме обличчя. Він швидко вклонився, ховаючи погляд.
— Хто це? — прошепотіла Йон А.
— Соль Мун Йон, — відповів Мін Хо. — Айдол першого покоління, тепер продюсер. CEO агентства.
— TM, — тихо додав Уджін.
Соль Мун Йон підійшов сам.
— Уджін. Давно не бачились.
— Так, пане.
— Я дивився твій фільм. Не знав, що ти так умієш грати. Вражає.
— Дякую.
— Я ж тебе цінував. Знаєш, як мені було шкода, коли ти так пішов?
— Справді?
— Авжеж.
Усмішка в нього була м’яка, але погляд — як лезо.
— До речі, Мін Су теж у касті. Лі Мін Су з Blue Fit. Він твій ровесник, але в дорамах уже знімався. І дебютував раніше, тож пам’ятай про ієрархію.
— Якщо він поводитиметься як сеньйор, я відповім відповідно.
— Він тебе не розчарує.
— Сподіваюсь. Бо Мін Су і решта мене завжди лише розчаровували. Але, може, колись він зможе.
Соль Мун Йон звузив очі.
— Ти не змінився. Звідки в тебе така пиха? Чи це через DS, так?
Уджін промовчав.
Соль Мун Йон криво посміхнувся й поплескав його по плечу.