РОЗДІЛ 44
— «Стаєш усе гарнішою».
Але адресатка компліменту вже давно зникла з горизонту. Уджін знизав плечима, шкодуючи, що Сон Дже Хі не почула кінцівку фрази. Чомусь йому здалося, ніби він випадково підгледів чийсь секрет. Відчуття було дивне — наче вкусив кисло-солодку цукерку.
— Молодість — гарна річ, — буркнув Уджін, чекаючи на Кан Хо Су.
Якби хтось це почув, точно б пирхнув зі сміху.
— Ого~! А це хто в нас тут такий гарний? — режисер Сон, проходячи коридором відділу розважальних шоу, помітив високого й привабливого Уджіна й різко зупинився. Було ясно, що той із шоу-бізу, але хто саме — він не згадав.
— Це Чхе Уджін. Ти ж казав нещодавно, що після відео, де він співає «Зізнання», треба будь-що затягнути його до нас у програму.
— Це він?!
Перед прем’єрою Glooming Day команда виклала в мережу відео, де Чхе Уджін співає «Зізнання» в караоке — чисто для хайпу. Відео провисіло менше двох годин, але продюсер музичного вар’єте був одним із перших, хто його побачив.
— Я тоді сказав: гріх не використовувати такий голос. Але якби я мав таке лице, я б теж обрав акторство.
Окрім оригінального виконавця — Ім Дже Бома — Уджін був першим, хто ідеально заспівав «Зізнання». Його голос був на рівні профі, і режисер Сон реально загорівся ідеєю витягти його на шоу. Але всі навколо тільки хитали головами: DS, мовляв, нереально.
Гендиректор Чан майже ніколи не відправляв своїх у вар’єте, якщо не бачив прямої вигоди. Він терпіти не міг, коли його артисти ризикували образом.
— Але ж наше шоу не з тих, що ламають кар’єру?
— Ми ж у масках співаємо. Обличчя закрите. І Чану, і самому Уджіну це мало б зайти. Та й драма в нього скоро стартує — що він втрачає?
— Але все одно…
Режисер Сон зітхнув, дивлячись на місце, де щойно стояв Уджін. Давно вже він так не закохувався в чийсь голос після караоке.
— Було б круто, якби він спершу став співаком, а вже потім актором.
— Він майже дебютував як головний вокаліст Blue Fit, — кинув асистент.
— Blue Fit? — Сон насторожився.
Асистент коротко, але по суті виклав історію. Поки Сон ганяв відео по колу, той уже прошерстив усе, що можна, про минуле Уджіна. Інфи було мало, але через знайомого з індустрії він дістав точніші деталі. Почувши, що Уджіна замінили одразу після його виходу з TM, ще до дебюту гурту, Сон примружився.
— Про Blue Fit ж ходили чутки, що дебютний сингл співав не Мін Сі Ху, так?
— Так, тихо шепотілися. Хоча Сі Ху реально сильний співак. Але після дебюту він жодного разу не заспівав так само — ні технічно, ні емоційно.
Після дебюту Blue Fit вибухнули. Усі думали, що Мін Сі Ху — геніальний вокаліст. Той трек став фундаментом його нинішньої слави. Особливо партія головного вокалу — чиста фантазія.
Вільна гра на верхах і низах, крик-белтінг у фіналі — мороз по шкірі. Але наживо Сі Ху цього не повторював. Навіть у студії часом здавалося, що співає інша людина. TM відмазувався «іншим аранжуванням».
Фанбаза була бетонна, тож чутки швидко затихли. Але коли шум не вщухав, TM злив історію про запалені зв’язки. Мовляв, після запису дебюту він уже не міг співати як раніше.
Правда це чи відмазка — ніхто не дізнався. Але публіка залила його співчуттям, і звинувачення зникли. Він став «талановитим співаком, якому не пощастило».
Так, він усе ще був класним. Просто не тим, яким був у дебюті. Люди шкодували й сумували за тим голосом, якого більше не існувало. Але сумнівів у його професійності вже не було.
— Якщо я правий… ми можемо змусити Чхе Уджіна співати в масці. Але перед цим… — режисер Сон хижо всміхнувся й схопив асистента за руку.
У цей момент Чхе Уджін здригнувся.
— Холодно? Кондиціонер прикрутити?
— Ні, але щось мене пробрало, — Уджін махнув Кан Хо Су, щоб не парився.
Хван І Йон одразу накрила йому коліна пледом.
— Значить, холодно. Зараз читка сценарію. Якщо горло прихопить — буде біда.
Уджін не став сперечатися. На дорозі був затор, тож він дістав сценарій «Міста тіней».
У драмі він грав кілера на ім’я Луї Ан. Усиновлений за кордон, багаторазово покинутий, він зрештою потрапив до кримінального синдикату й виріс убивцею. Його вчили вбивати з дитинства — це стало інстинктом. Коли угруповання розпалося, йому дали свободу.
Свобода для Луї була порожнім словом. Уперше відчувши її, він зламався й повернувся до країни народження — без мети, просто за інстинктом.
Робити він умів мало. Для іноземця без освіти роботи майже не було. Якби виглядав іноземцем — міг би викладати англійську. Але він виглядав корейцем, тож ніхто його не сприймав як носія мови.
Єдине, що його цікавило, — кава. Він відкрив маленьку кав’ярню в провулку. Клієнтів було мізер. Вільного часу — забагато. А вільний час і думки — пряма залежність. Чим більше думав, тим глибше падав у темряву. Зрештою він вирішив знову вбивати, уже як найманець — без докорів сумління.
Одного разу він поранився й зустрів лікарку. Його потягнуло до неї, але він не розумів, що це. Потім йому замовили вбивство її батька. Коли він побачив її сльози — вперше відчув провину. Потім ревнощі. А згодом дізнався: замовник — її партнер.
Уджіна зачепило, як порожня оболонка вчиться бути людиною. Як немовля, яке пізнає світ.
Сценарії 14 із 16 серій уже були готові. Він чітко бачив еволюцію Луї. Але письменниця Ю Су Мін не збиралася рятувати героїню. Обидва чоловіки біля неї — не люди, а каталізатори трагедії. Жодного спасіння. Можливо, її варіація на тему «самітно блукати, як носоріг».
Такі гіркі історії зараз не в моді. Якби не монстр у слоті — «Господар Синього Замку» — «Місто тіней» могли б узагалі не поставити в ефір.
Команда була зібрана серйозна, бюджет підняли, чекали шедевр. Але через Пак Чон Хьока були жорсткі обмеження. Актори не хотіли з ним працювати. У результаті головні ролі дісталися новачкам.
Але жіноча роль — Пак Йон А, театральна ветеранка. Другий чоловічий — Кан Мін Хо, актор на підйомі. Вони свідомо погодилися, попри все.
На читках вони швидко зблизилися. Старші ставилися до Уджіна як до молодшого брата.
— Чхве Джун просто жадібний. Хоче і компанію, і жінку. Все, що заважає, — прибирає, — пояснював Кан Мін Хо.
— Ти його прикрашаєш. Це чистий псих, — відрізала Пак Йон А.
— Психи мають розлади. А він занадто раціональний. Холодний, розрахунковий, амбітний. Такий чоловік не псих.
— Ти щойно описав психа. Уджіне, ти ж так само думаєш, правда?
Поки вони сперечалися, Пак Йон А потягнула Уджіна на свій бік. Той мовчки смажив свинячу шийку поруч.