Розділ 42
— Та вони просто мразоти. На сайті M те саме. Ці типи поволі виповзають з-під землі.
— От саме! Скоро похолодає, хай би там і сиділи. Не розумію, нащо вилізли. Джіні взагалі сором’язливий до смішного, ще й на диво наївний і чистий. За що вони до нього чіпляються?!
— Знаю, знаю! Я досі чітко пам’ятаю, який він був, коли ми проходили повз штаб-квартиру TM. У трейні-дні Джіні червонів і світився усмішкою щоразу, як нас бачив.
Ма До-Хі закохалася в зовнішність Джіні ще тоді й залишалася його фанаткою до сьогодні. Вона починала як звичайна фанатка айдолів. Але в ту мить, коли вона вперше побачила Чхе Уджіна, зрозуміла: це фінальна зупинка. Уджін буде останнім айдолом, за яким вона бігатиме.
— Я перевірю. Якщо це правда, скажу фанкафе витягнути всі історії про Джіні, які ми досі приховували.
— Історії?
— Багато учасників фанкафе бачили Джіні в реальному житті. Ми боялися поводитися як сасени, щоб йому не було неприємно, тому є чимало речей, які знаємо тільки ми й нікому не показували.
Коли Уджін був в армії, його було неможливо побачити на вулицях, скільки б не шукали. Але після демобілізації в Wish Baragi почали з’являтися історії випадкових зустрічей. Через яскраву зовнішність його не раз помічали в натовпі. Хоча підтвердити особу не могли, учасники здогадувалися, що він служив, зважаючи на поголену голову.
Пізніше дехто випадково дізнався від знайомого з кіно-знімальної групи, що Уджін знімається у фільмі. Ті називали його Чхве Уджін, інші — Чхе Уджін, але, на щастя, різниці у вимові ніхто не помітив. Саме так фанкафе встигло відкритися публічно до прем’єри Death Hill.
Перед прем’єрою, за вказівкою директора Чана, Уджін частіше з’являвся на людях, і кілька учасників Wish Baragi змогли його побачити. Але вони не хотіли виглядати сталкерами й тиснути на нього, тому маскувалися під звичайних перехожих. Через це відкрито говорити про побачене було складно.
Коли фанкафе ще було закритим, вони ділилися фото та історіями. Але перед відкриттям усе масово почистили. Пости про життя Уджіна видалили. Побачивши його — робили вигляд, що не помітили. Дізнавшись щось — мовчали. Вони чітко тримали межу.
Після розмови з Хван Ійон Ма До-Хі розіслала групове повідомлення адміністраторам. Менше ніж за годину вони підтвердили правдивість слів Хван і виробили чіткий, системний план дій. Уже з того вечора в фанкафе почали з’являтися свідчення очевидців, які тихо формували новий публічний образ Уджіна.
Найгучнішою стала історія про те, як Уджін із сестрою зайшов у магазин і купував снеки. Оскільки нещодавно вирішили не втягувати сім’ю, авторка була максимально обережною з формулюваннями.
Вона написала, що подруга сказала їй: Чхе Уджін із сестрою були в магазині, де та працює. Авторка не повірила й перевірила запис із камер — і це справді був він. Камера високої чіткості чітко зафіксувала обличчя Уджіна. А ще подруга випадково записувала голос — і туди потрапив голос Уджіна.
Вона не виклала повний запис, лише скріншот і аудіо з голосом Уджіна. Також детально описала розмову між братом і сестрою. Турботливий, уважний старший брат — такі стосунки були рідкістю. Якби не запис, вона б сама не повірила.
Оскільки Уджін тримав низький профіль, почути його голос було майже неможливо. Навіть якщо існувала ймовірність фейку, фанати були щиро вдячні. Побачивши, яким наївним і теплим він був із сестрою, нові фанати миттєво стерли свої упередження.
Ті, хто знав Уджіна лише з фільму й журналу, вважали його жорстким і трохи грубим. Реальний Уджін став для них ударом по шаблону — але приємним.
Звісно, «подруга з магазину» не існувала. Авторка сама була тією «подругою», яка зависла від хвилювання, побачивши Уджіна наживо. Вона втратила шанс попросити автограф чи фото. Якби не камери й те, що вона записувала роман для бабусі зі слабким зором, у неї не було б нічого.
Можливо, небеса віддячили їй за рідкісну синівську побожність. Але як фанатка вона знала правила. І мовчала, поки не отримала сигнал.
Таких було багато. Вони знали, але мовчали. А коли з’явилися наклепи — діяли.
Вони не вступали в прямі сварки. Вони просто викладали факти.
За кілька днів у фанкафе з’явилися фото Уджіна в автобусі, у супермаркеті. Одна фанатка показала автограф трирічної давності з написом:
«Це мій перший автограф у житті».
Новачки підтягнулися. Хтось виклав фото з дня поновлення в університеті. Хтось — з кастинг-директором. Для Уджіна це були важливі дні, і фанати це відчували.
Всі фото мали спільне: його щиру усмішку. Без холодної пихи з фільму й глянцю.
Фанкафе визначило концепт: так, він красивий. Але головне — він людина, яка любить сім’ю.
Заяви про «безсердечність» розсипались. Запис із магазину, рінгтон для сестри, комікс — цього було достатньо.
Закиди про зарозумілість на зйомці теж відбили: це була акторська гра. Він сам попередив, що входить у роль.
Старі учасники діяли чітко, холодно й без істерик. Нові — підтягувалися й дорослішали разом із фанкафе.
— Чи не час йому на вар’єті? — запитали в DS.
— Занадто рано, — відрізав директор Чан. — Вар’єті вб’є актора.
— Тоді інтерв’ю?
— Після Glooming Day. Нема чого мусолити одне кіно.
— Але ж воно провалиться…
— Учора Верховна Відьма плакала після фінального монтажу. Каже, вперше фільм передав те, що вона уявляла, коли писала сценарій.
Її смак був дивний, але оцінки — завжди точні. І цього разу теж.