Розділ 17
— Це маячня. Хто таке сказав? Заздрощі, не інакше.
— Та ні. Це жінка середнього віку, їй заздрити нема чого. Швидше за все, у неї просто завищені стандарти. Тому я й працюватиму ще жорсткіше — щоб подобатися таким людям.
Уджін стис кулаки й став у позу, ніби збирався в бій. Мовляв, через таку дрібницю він не зламається.
Сон Дже-Хі ледве стримала сміх. Після пиятики вона вже більш-менш зрозуміла, який він тип: не дурень, але коли справа стосується його самого — наївний і тупцює на місці. Це її трохи насторожувало.
— Уджіне, ти з якої агенції?
— Я ні з ким не підписаний.
— А плануєш?
— Поки що хочу бути сам.
Сон Дже-Хі похитала головою.
Навіть відомим акторам важко виживати без агенції. А зараз, у сучасній індустрії, без менеджменту ти ніхто. Маркетинг і керування давно стали мірилом статусу.
— Якщо тебе влаштовує все життя сидіти на епізодах і другорядних ролях — без питань.
Але якщо хочеш рости й брати різні ролі, без агенції нікуди.
Уся інформація про кастинги спочатку йде через агенції. А такі, як ти, з’являються лише тоді, коли нікого кращого не знайшли. Вибір у тебе буде обмежений.
Так, можна вистрілити з одного фільму.
Але скільки тримається випадкова слава?
Глядачі мінливі, пам’ять у них коротка.
А великі агенції безжально топчуть самостійних новачків. Багато тих, хто мав злетіти, просто зникли.
— Одного рядка в статті достатньо, щоб тебе знищили. Агенція — це щит.
Актор — це не тільки гра. Купа бруду, домовленостей, стилю, грошей. Ти справді думаєш, що витягнеш усе сам?
Вона особливо наголосила на стилі й спонсорстві.
Зіграєш багатія — а костюм не відповідає ролі? Винен актор, не команда.
— У цьому фільмі, наприклад, директорка Чхве одразу підготувала весь гардероб під твій смак.
А от актор Квон сто відсотків парився б за спонсорів.
Агенції беруть на себе весь цей бруд.
Побачивши погляд Уджіна, Сон Дже-Хі зрозуміла: вона майже його переконала.
І це було небезпечно. Такий хлопець легко потрапить у лапи першому-ліпшому проходимцю.
— Але не всі агенції нормальні, — сказав Уджін.
Минуле далося взнаки.
— Звісно. Краще бути одному, ніж у лайняній конторі.
— Тоді яка агенція найкраща? Гучне ім’я ще нічого не означає.
Головне — довіра. Якщо її нема, сенсу нуль.
Перша агенція Уджіна теж була відомою.
І дала йому лише бруд, зраду й огиду до індустрії.
— Саме тому я рекомендую DS.
— DS?
— Так. Моя агенція. Divine Shadow.
Актори, співаки — усі є.
А головне — СЕО з багатої сім’ї. Грошей море, тож він не змушує артистів до лайна.
Уджін одразу насупився.
У корейській індустрії був жарт:
як є адвокатський іспит, так є й «іспит DS».
Потрапити туди важче, ніж стати хваллю-зіркою.
СЕО DS — багатій у другому поколінні, з купою спадку й власним бізнесом.
Через це умови були шикарні, менеджмент — людський, без вижимання соків.
Не всі хочуть бути зірками.
СЕО DS давав можливість просто займатись мистецтвом, не думаючи про гроші.
У цьому він був схожий на директорку Чхве з G&C.
Найважче було одне:
чи сподобаєшся ти особисто СЕО.
Талант — другорядний. Не його тип — пролітаєш.
— Чого ти так скривився? Думаєш, тобі кінець?
— Саме так. Я туди не пройду.
— Хм… не гарантую, але шанс великий. Ти цілком у його стилі.
— Йому подобаються жаби?
— Можливо… золоті жаби?
Сон Дже-Хі ледве не луснула від сміху й швидко відвела погляд.
Уджін виглядав надто серйозним, і це було ще смішніше.
— На Мі-Йон, готуємось! Сцена 72!
Для неї це було спасінням.
Вона підхопилася, поплескала Уджіна по пониклих плечах.
— Не знаєш наперед, як складеться. Не впадай у депресію.
Я порекомендую тебе СЕО. Навіть якщо не вистрелить, це краще, ніж звичайний кастинг.
Понад десять років у DS давали їй право так казати.
Насправді жодна адекватна агенція не відмовилась би від Чхе Уджіна:
молодий, гарний, харизматичний, добре грає, престижний універ, армія позаду.
Після зйомок Сон Дже-Хі поїхала прямо до штаб-квартири DS.
До СЕО — Чан Су-Хвана.
— Ого~ Акторка Сон, яка клялась не бачити мене. Що сталося?
Чан Су-Хван і директорка Чхве з G&C були давніми друзями.
Настільки, що називали одне одного мерзотниками.
Коли Чхве вибрала Сон Дже-Хі на головну роль, Чан бурчав, але не втручався.
Якби він її прикрив, вони могли б відмовити Відьмі Чхве.
Тому Сон Дже-Хі тоді добряче його облаяла й пообіцяла не бачити.
І ось — життя любить іронію.
— Я не заради твого обличчя прийшла.
Вона сіла, повернувшись до нього спиною.
— Що я міг зробити? Ми з Відьмою друзі з дитинства.
До речі, менеджер Кім каже, фільм виходить дуже пристойний.
— Не знаю. Якщо все піде за планом — як він може не провалитись?
Слова — скептичні. Тон — упевнений.
Навіть якщо каса впаде, розгромленим фільм не буде.
Монтаж вирішить усе, а Чхве Іґон — не дилетант.
Чан Су-Хван хмикнув.
Для Сон Дже-Хі цей фільм був шансом нарешті зламати образ дитини.
Хоч їй і за двадцять, глядач усе ще бачив у ній дівчинку.
Перехід із «дитячої акторки» часто ламає кар’єри.
Але цей фільм міг стати переломним.
— Ми зайняті люди. Говори прямо. Навіщо прийшла?
— Коли будуть кастинги новачків? Зазвичай у цей час.
— Я їх скасував. Ти не чула?
— Що?! Чому?!
— Тисячі кандидатів — один-два відбору.
Це що, перли в болоті шукати?
Якість падає щороку.
А якщо нікого не взяти — нас з’їдять.
Тому пауза. З наступного року — раз на рік.
DS і так був важкодоступний.
Тепер — ще більше.
Та Чан Су-Хван не поспішав. Артистів вистачало.
А ті, кого він знаходив сам, часто були кращими за «офіційних».
— Тоді…
— Тоді що?
— А рекомендації? Раніше так теж підписували.
— Залежить від того, хто рекомендує і кого.
Якщо айдол-одноденка пропхає брата — відмова.
Це тобі не барахолка.
Чан Су-Хван явно був не в захваті від таких прикладів.