Розділ 11
— Знято!
Невдалих дублів не було, тож режисер Чхве Іґон нічого не коментував. Без похвали й без критики він одразу перейшов до підготовки наступної сцени. Для Уджіна цього було достатньо.
Якщо режисер із таким его не зупинив зйомку — значить, його гра його влаштовувала.
— Ем… мені здається, характер Ча Хьон-Сина трохи змінився, — раптом озвався Квон Сон-Мін.
Несподівано саме він висловив зауваження. Навіть після завершення власної сцени він залишився на майданчику й спостерігав за грою Уджіна.
Але коли сцена пішла зовсім не так, як він очікував, Сон-Мін насупився.
Момент, де Ча Хьон-Син стояв під сонячним світлом, вийшов надто чуттєвим і красивим.
— Я знаю. І? — спокійно відповів Чхве Іґон.
— Перепрошую? — розгубився Квон Сон-Мін.
— Я з самого початку сказав, що кожен має право грати власну інтерпретацію. Ти ж не думаєш, що це правило стосується лише головних ролей? До того ж, пан Уджін уже отримав мій дозвіл. Цього недостатньо?
Чхве Іґон усміхнувся й додав, що ця свобода гарантована всім.
— Але ж тоді зміниться атмосфера всього фільму, — наполягав Сон-Мін. — Це не те, чого хоче CEO Чхве.
— А чого саме хоче CEO Чхве? — запитав режисер.
— Фільму, який іде строго за сценарієм Glooming Day.
Попри зауваження Чхве Іґона, головні ролі чітко дотримувалися сценарію: самовпевнений, але порожній багатій і метушлива, проте мила дівчина.
Вони вважали, що саме так можна догодити CEO G&C — людині, через яку вони взагалі тут опинилися і яка мала всю владу.
І їм зовсім не подобалося, що другорядний актор раптом змінює атмосферу фільму.
— Так, але ти помиляєшся не на сто відсотків, — спокійно сказав Чхве Іґон. — Найбільше CEO Чхве подобається саме пара головних героїв і їхнє болісне прощання. Але персонаж, через якого вона вагалася найдовше, — це Ча Хьон-Син.
Єдиними жорсткими умовами CEO Чхве були вік акторів — за двадцять — і зовнішня привабливість. Сюжет був важливий, але візуал вона ставила вище.
Та для дівчат, що люблять романтичні фільми, Ча Хьон-Син був дивним персонажем. Другорядний герой із нерозділеним коханням міг створити напругу й фантазію.
Але цей чоловік нічого не робив — лише дивився.
Він не піклувався, не боровся, не зворушував.
Його біль — спостерігати за коханням жінки, яку він любив, з іншим — викликав у глядачів напівпорочне підглядання. Це був єдиний стимул у нудному фільмі, і тому персонажа не можна було прибрати.
Але якщо йти строго за сценарієм, виникала проблема: Ча Хьон-Син був абсолютно не привабливим, бо постійно тонув у власній депресії й комплексах.
Тому й вирішили взяти красивого актора, сподіваючись, що зовнішність перекриє гидкі риси персонажа.
Змінити сценарій, як це зробив Чхве Уджін, було можливо — зробити Ча Хьон-Сина світлішим, гіднішим, з тихим сумним коханням.
Але в нього не було жодної репліки.
Скільки знайдеться двадцятирічних акторів, здатних грати лише поглядом?
Приховувати почуття за світлою усмішкою було складніше, ніж просто зображати депресивне нерозділене кохання.
Таких акторів не брали на другий план. Це було б навіть образливо — навіть для CEO Чхве.
Насправді ж вона хотіла приберегти такого актора для головної ролі в майбутньому.
Тобто CEO Чхве насправді хотіла красивого, сумного, але не жалюгідного Ча Хьон-Сина.
Пояснюючи це Квону Сон-Міну, Чхве Іґон вказав на Уджіна, який стояв остовпілий, підслуховуючи розмову.
— Це лише перший раз, я не роблю висновків. Але ця версія Ча Хьон-Сина була непоганою. Ти ж теж так вважаєш?
Зненацька заскочений, Сон-Мін машинально відповів:
— Так… не погано.
— Ось бачиш, містере Уджін.
— Дякую, — уклонився Уджін.
Квону Сон-Міну стало ніяково. Він хотів щось додати, але стримався й пішов до наступної локації.
Ні… справа не в цьому.
Його злило не те, що персонаж змінився.
Його злило те, що Уджін світився занадто яскраво.
Коли Ча Хьон-Син стояв біля вікна зі стаканчиком кави, його присутність різала очі, як сонце.
Серце мимоволі тремтіло.
Це відчули всі — не лише Сон-Мін, а й персонал.
Чхве Уджін одразу привертав увагу.
Досвіду в нього було небагато, але по атмосфері Сон-Мін відчував:
цей хлопець небезпечний.
Оскільки це був перший день, зйомки завершили рано. Зазвичай після такого влаштовують спільні посиденьки, але Чхве Іґон цього терпіти не міг. Він ненавидів групову соціалізацію і пішов одразу після завершення зйомок. Його статус не дозволяв нікому перечити.
Головні актори зробили так само. Побоюючись скандалів, вони швидко знайшли менеджерів і розійшлися в різні боки.
Причина була проста — Квон Сон-Мін уже встиг засвітитися в чутках із кожною партнеркою по фільмах. Формально все списували на випадковість, але факт залишався фактом.
Агентство Сон Дже-Хі заздалегідь дало їй жорсткі інструкції, а Сон-Мін цього разу теж вирішив бути обережним.
У результаті майданчик швидко спорожнів.
З огляду на майбутній щільний графік, усі лише раділи можливості перепочити.
Локація була на околиці Сеула, тож Уджіну знадобилося майже дві години з пересадками. Коли він вийшов на своїй зупинці, було трохи за дев’яту вечора.
І тут він помітив знайому постать попереду — спину матері, яка несла повний пакет продуктів. Він одразу підбіг і забрав пакет.
— А-а! Хто… Ой, Уджін! Не підкрадайся так! — Пак Ин-Су злякалася, але швидко заспокоїлася й удавано розсердилася.
— Вибач. Я просто побачив тебе й побіг. Налякав?
— Дуже. Серце досі калатає.
— А ніхто навіть не вийшов подивитися, — зауважив Уджін.
До дому було хвилин десять. Провулок був освітлений, але занадто тихий.
— Крик нічого не змінить. Навіть удома ми не чуємо, що відбувається надворі, — сказала мати.
— Ну… ми теж не маємо права скаржитися, — відповів він.
Навіть їхня сім’я часто не знала, що коїться поруч. Кілька днів тому поліція приїжджала через бійку в сусідів — вони дізналися про це вже після факту.
— Мені все одно тривожно. Ти ж тепер постійно пізно повертаєшся.
— Ми тут десять років живемо. Чого боятися? Краще скажи — ти ж сьогодні перший день зйомок. Нормально, що так рано прийшов?
— Перший день був для розкачки. З завтра буде жорстко. Персонал зняв мотель поруч. Я завтра візьму речі й заселюсь.
Для головних це було неважливо — менеджери возили їх щодня.
А от Уджіну довелося б ловити таксі ще до світанку.
— Тобто я тебе весь час зйомок не бачитиму? — спитала мати.
— Не знаю… Я вперше на таких зйомках.
Він добре знав айдол-індустрію, але кіновиробництво було для нього темним лісом. Усе почалося з випадкового кастингу.
— Ти справді хочеш бути актором? — тихо спитала вона. — У тебе ж і без цього все б склалося.
— Мамо, це те, що я хочу.
— Ого! Ти тільки в такі моменти називаєш мене мамою!
Відтоді як батьки розлучилися, він подорослішав рано і ще зі середньої школи звертався до неї офіційно.
Але коли йому було потрібно — він завжди використовував це слово.
І він добре знав, що її серце від нього м’якшає.