«Сяо Сіне, мама сьогодні ненадовго вийде, можливо, повернуся лише ввечері. Сьогодні будь слухняним вдома, за тобою догляне тітка».
Сюй Тяньтянь швидко все влаштувала щодо зустрічі з донькою оригінальної власниці тіла.
Ся Ань не хотіла більше зволікати. Вона збиралася вирішити всі ці справи, а потім повезти Сінченя назад до Америки продовжувати навчання.
Зрештою, Гу Шумо все ще був сам в Америці, і Сінчень вже давно не ходив до школи.
Хоча її син-лиходій був генієм, освітою дитини все одно не можна нехтувати.
«Куди ти йдеш, мамо?»
Ся Сінчень кліпнув очима, виглядаючи дуже напруженим.
Насправді, він розумів, що сьогодні його фея-мама збирається зустрітися зі своєю рідною донькою, тому він відчував сильне занепокоєння і страх.
«Мамо...»
Дивлячись на напружений і наляканий вираз обличчя маленького хлопчика, Ся Ань відчула, що її геніальний син, можливо, про щось здогадується.
«Мама збирається зустрітися з однією людиною».
Ся Ань вирішила не вигадувати жодних безглуздих причин, щоб обдурити сина.
Звісно, вона й не стала прямо говорити вибухонебезпечну новину про те, що йде побачити рідну доньку оригінальної власниці тіла.
Чесно кажучи, якби не Ся Сінчень, вона, можливо, не була б такою заплутаною.
Якби дитину забрали, то просто довелося б виховувати ще одну дитину.
Проте, хоча вона й не була такою уважною, вона розуміла, що маленький хлопчик, з яким вона так довго була, насправді дуже чутливий психологічно.
Якщо цей хлопчик дізнається, що він не її дитина, його серцю буде дуже боляче.
Вона боялася, що маленький хлопчик постраждає, дізнавшись правду.
Тому вона дуже не хотіла, щоб Ся Сінчень знав.
Однак Ся Ань не знала, що цей маленький хлопчик вже давно все знав.
«Мамо... може, не підеш?»
Почувши слова Ся Ань, хлопчик міцно стиснув губи, а в його ніжному голосі відчувалося тремтіння.
Побачивши таку реакцію маленького хлопчика, Ся Ань трохи насупилася.
«Сяо Сіне, що з тобою? Ти щось чув?»
Ся Ань подумала, що її розумний син, можливо, щось почув.
«Ся Цзінхао приходила до тебе?»
Ся Ань підсвідомо подумала про ту божевільну жінку, Ся Цзінхао.
Вона припустила, чи не сказала та божевільна жінка Ся Цзінхао щось безглузде її розумному синові перед арештом, і чи не дізнався її син про своє походження?
Але Ся Сінчень відповів Ся Ань тихим хитанням голови.
«Я її не бачив».
Ся Сінчень стиснув губи, бажаючи висловити те, що було в його серці. Він хотів сказати:
Мамо, не залишай мене, не відмовляйся від мене, добре.
Але маленький хлопчик боявся, що якщо він розкриє цю правду, його фея-мама може справді його покинути.
«Мамо... я не хочу розлучатися з тобою».
Маленький хлопчик обійняв Ся Ань за талію, його пухнаста маленька голівка була міцно притулена до живота Ся Ань, і він сказав приглушеним голосом.
Відчуваючи пухнасту маленьку голівку на своєму животі, Ся Ань не могла не пом'якшитися. Вона опустила голову і ніжно погладила сніжно-білою долонею маленьку голівку хлопчика.
«Дурний сину, мама повернеться ввечері. Як тільки мама розбереться з усіма справами тут, ми повернемося до Америки».
Почувши слова Ся Ань, Ся Сінчень різко підняв голову.
Його чорні очі сяяли, дивлячись на Ся Ань.
«Справді? Мамо, ти відвезеш мене назад до Америки?!»
У цей момент Ся Сінчень був надзвичайно схвильований.
Чи означало це, що мама не покине його? Чи означало це, що він теж був її рідним сином?
«Так, справді. Тож сьогодні ти будеш слухняним і чекатимеш на маму вдома».
Ся Ань зі сміхом кивнула, дивлячись на схвильованого хлопчика, чиє маленьке обличчя почервоніло.
«М-м-м-м! Добре, мамо, Сін буде слухняно чекати на тебе вдома!»
Ся Сінчень енергійно кивнув маленькою голівкою, сказавши це дуже слухняно.
...
Влаштувавши свого слухняного сина, Ся Ань сіла на літак і полетіла до міста, де перебувала донька оригінальної власниці тіла.
Однак, це було не стільки місто, скільки невелике містечко, розташоване біля великих гір.
Економіка тут була не дуже розвинена, але повітря та навколишнє середовище були дуже хорошими.
Життя в маленькому містечку було дуже неквапливим, і воно було ідеальним для проживання на пенсії.
«Сестро Ся Ань, пара, яка всиновила Сяо Сюе, зараз не має офіційної роботи. Чоловіка звуть Чжу Дацін, він зараз працює чорноробом на будівництві. Жінку звуть Ван Ланьчжи, вона тимчасово працює на фабриці. Вони обидва заробляють важкою працею, зарплата у них невисока, ледве вистачає, щоб прогодувати сім'ю з трьох осіб, і вони не можуть заощадити багато грошей за рік...»
Слухаючи розповідь Сюй Тяньтянь, Ся Ань приблизно зрозуміла ситуацію доньки оригінальної власниці тіла.
Оскільки вони знайшли доньку оригінальної власниці тіла в сніжний день, ця пара, яка не мала багато освіти, дала їй відповідне ім'я – Чжу Бай Сюе (Білий Сніг).
І, як і її ім'я, донька оригінальної власниці тіла з дитинства виглядала як Білосніжка з казки.
Волосся чорне, як воронове крило, шкіра біла, як сніг, губи червоні, як кров, вона була неймовірно красивою та милою.
Тому з дитинства вона мала прізвисько Білосніжка.
Судячи з фотографії, яку їй дала Сюй Тяньтянь, донька оригінальної власниці тіла насправді була красивішою за Фу Аньці.
Зрештою, оригінальна власниця тіла була набагато красивішою за Ся Цзінхао, тому було цілком нормально, що донька оригінальної власниці тіла була красивішою за головну героїню Фу Аньці з точки зору генетики.
Однак, зрештою, Фу Аньці була головною героїнею цієї книги, вона мала «чіт-коди», і жила в розкоші з дитинства, тому її темперамент був, безумовно, видатнішим, ніж у доньки оригінальної власниці тіла.
І найголовніше, Фу Аньці була головною героїнею з ореолом, тож навіть якщо Чжу Бай Сюе була красивішою, без ореолу головної героїні це було марно!
«Сяо Сюе — дуже розумна і слухняна дитина. З дитинства вона знала, як допомагати батькам і була дуже шанобливою. Інші діти після школи та на канікулах граються, але Сяо Сюе ніколи не виходить гратися, вона слухняно залишається вдома і допомагає батькам по господарству...»
Насправді, після того, як Сюй Тяньтянь завершила розслідування щодо її рідної доньки для Ся Ань, її материнський інстинкт просто вибухнув.
Чжу Бай Сюе виглядала як мініатюрна копія Ся Ань, а крім того, вона була такою слухняною і розумною, і допомагала родині, дозрівши раніше, ніж її однолітки, що Сюй Тяньтянь відчула ще більше жалю і любові.
Вона насправді здогадувалася, що її богиня, ймовірно, не збирається забирати дитину, але... вона завжди думала, що може сказати про цю дитину більше хороших слів перед своєю богинею, щоб Ся Ань змінила свою думку.
Хоча вона також розуміла наміри своєї богині, що та пара була справді добра до Чжу Бай Сюе, і дитина справді отримала багато любові в цій родині.
Але... вона завжди відчувала, що її богиня ось так вирішує за свою рідну доньку, не даючи їй жодного вибору, і не даючи їй шансу познайомитися зі своєю рідною матір'ю, це справді несправедливо...
І досить жорстоко.
Зрештою, кров густіша за воду, і хоча ця пара дала Чжу Бай Сюе багато батьківської та материнської любові, вони не були її рідними батьками.
Як Ся Ань могла не розуміти, що мала на увазі Сюй Тяньтянь, вона сказала байдуже:
«Тяньтянь, ти думаєш, я дуже холоднокровна?»
«Я... просто думаю, що Сяо Сюе має право знати, що ти її рідна мати, і ти можеш дозволити їй... вибрати, чи залишитися з цією парою, чи піти з тобою».
Сюй Тяньтянь закусила нижню губу, і хоча вона не хотіла засмучувати свою богиню, вона все ж наполягла на тому, щоб висловити свої справжні почуття.
Почувши слова Сюй Тяньтянь, Ся Ань кивнула і тихо сказала:
«Ти маєш рацію, але, Тяньтянь, тобі не здається, що сказати семирічній дитині, що батьки, з якими вона жила сім років, не її батьки. А її справжня особистість — це те, що вона позашлюбна донька. Сказати їй це так прямо, хіба це не ще жорстокіше? Тим більше, її біологічні батьки, можливо, не зможуть дати їй стільки батьківської та материнської любові, скільки дали їй її прийомні батьки».
Можливо, через те, що вони ще не зустрічалися, Ся Ань завжди відчувала, що, хоча Чжу Бай Сюе була дитиною оригінальної власниці тіла, але вона вже мала перше враження — коли вона прийшла в цей світ, першим «родичем», якого вона зустріла, був Ся Сінчень.
І він також був першим «родичем», якого вона прийняла, тому вона відчувала, що не може змінити це почуття.
«...»
Почувши ці слова Ся Ань, Сюй Тяньтянь одразу замовкла.
Це справді був дуже складний вибір.
Звісно, якщо Чжу Бай Сюе повернеться до Ся Ань, вона матиме чудове матеріальне життя.
Але батьківська та материнська любов, яку вона отримувала від Чжу Даціна та Ван Ланьчжи, значно зменшиться.
Її богиня була людиною, яка повільно звикала до почуттів, і, в певному сенсі, її богиня була досить емоційно холодною, і, можливо, мала емоційний дефіцит.
Виховання дітей для неї було б, безумовно, досить вільним.
Ся Ань, безумовно, не була б хорошою матір'ю.
«Я помилилася».
Подумавши про це, Сюй Тяньтянь нарешті впала духом.
Навіть вона не могла придумати ідеального рішення.
«Я планую таємно дати цій парі Чжу грошей, щоб покращити їхнє життя, і, також, щоб... у Сяо Сюе було хороше життя».
Побачивши, що Сюй Тяньтянь так засмучена, Ся Ань розповіла їй про свій план.
Почувши слова Ся Ань, Сюй Тяньтянь деякий час мовчала, але зрештою несміливо заговорила.
«Сестро Ся Ань, ти справді не збираєшся забирати свою рідну доньку? Насправді... хоча її прийомні батьки можуть дати їй багато духовної любові, я, мабуть, світська людина, і я все ж вважаю, що з тобою у неї буде краще життя».
Не кажучи вже про те, чи зможе Ся Ань стати хорошою матір'ю, але, чесно кажучи, нинішній статус і фінансові можливості Ся Ань були абсолютно незрівнянними зі звичайними людьми.
Хоча її богиня дасть цій парі грошей, щоб вони стали багатими, але ці гроші лише зроблять їхнє життя більш заможним, а ця пара — неписьменні люди, які не знають жодної літери.
Навіть якщо у них будуть гроші, це не змінить середовища, в якому зростає дитина.
Та пара, безперечно, дуже хороша до Чжу Бай Сюе, але, виростаючи під їхнім крилом, її кругозір завжди залишиться на рівні звичайних людей.
Але, якщо вона буде зі її богинею, все буде інакше...