«Моя дитина — лише Ся Сінчень».
Сказавши це, Ся Ань збиралася йти.
Але Ся Цзінхао кинулася до неї.
Вона дивилася з шоком, але більше — з небажанням.
Так, вона не хотіла миритися з цим.
Ся Цзінхао хотіла розповісти Ся Ань про її доньку, щоб побачити біль і розпач на обличчі Ся Ань.
Другорядною метою було погрожувати Ся Ань, щоб вона залишила родину Ся в спокої.
Але вона не очікувала, що ще до того, як вона про щось попросила, лише сказавши, що її нинішній син не є її рідною дитиною, і що донька, яку вона народила, страждає, — хто б міг подумати, що...
Її реакція буде такою байдужою.
Настільки байдужою, наче вона говорила про щось абсолютно звичайне.
А ще вона сказала, що її дитина — лише Ся Сінчень.
Це явно означало, що вона не визнає свою рідну доньку, яку народила тоді.
«Ся Ань, я справді не очікувала, що ти будеш такою жорстокою».
Дивлячись на Ся Цзінхао, яка стояла на її шляху, Ся Ань посміхалася, виглядаючи так, ніби вона була в гарному настрої.
«Я жорстока? Ся Цзінхао, куди мені до твоєї жорстокості?»
Думаючи про життя оригінальної власниці тіла, яке контролювала Ся Цзінхао аж до її смерті, вона відчувала, що оригінальна власниця тіла була справді жалюгідною.
Якби оригінальна власниця тіла знала, що її дитину підмінила Ся Цзінхао відразу після народження, і що дитина, можливо, переживала жахливі часи, чи вибрала б вона тоді самогубство?
«Відійди, мені лінь слухати тебе далі».
Ся Ань холодно посміхнулася і хотіла відштовхнути Ся Цзінхао.
У цей момент Ся Цзінхао, побачивши, що Ся Ань справді непохитна і наполягає на відході, по-справжньому запанікувала.
Все було не так, як вона думала і планувала, зовсім не так!
Невже Ся Ань не хоче знати про свою рідну дитину?
Чи Ся Ань їй не вірить?
Подумавши так, Ся Цзінхао одразу ж сказала:
«Ся Ань, я тебе не обманюю. Тоді я справді забрала твою рідну доньку і викинула її. Але я не очікувала, що твоїй доньці так пощастить, і її підібрала жінка, яка забрала її додому. Але ця жінка була бідною, дуже бідною. А ще я дещо підлаштувала, і зрештою ця родина втратила всі свої заощадження і повернулася туди, звідки приїхала...»
Насправді, Ся Цзінхао не розповіла Ся Ань багато важливої інформації.
Тоді вона насправді хотіла продати дитину Ся Ань торговцям людьми, щоб донька Ся Ань відчула те ж саме життя, яке зруйнувала Ся Ань.
Але через її бабусю їй це не вдалося.
Якби вона тоді наполягла на продажу дівчинки торговцям людьми, її бабуся могла б це виявити.
Тому вона з деяким небажанням викинула дитину у смітник, думаючи, що дівчинка, яка щойно народилася холодної зимової ночі, обов'язково замерзне на смерть.
Вона вважала, що це занадто легко для неї.
Але вона не очікувала, що дівчинці так пощастить, і наступного дня вона не почула новин про смерть немовляти у смітнику біля лікарні.
Тому вона, зацікавившись, знайшла когось, щоб розслідувати це, і виявила, що дівчинку, яку вона викинула, підібрав прибиральник...
Думаючи, що донька Ся Ань не померла, а її забрав прибиральник, і провівши розслідування сімейного походження цього прибиральника, вона була щаслива.
Ця родина була справді бідною!
Поки донька Ся Ань жила бідно, Ся Цзінхао була щаслива.
Проте, вона все ще хотіла, щоб донька Ся Ань поїхала до села і стала сільською дівчиною, живучи в бідності.
Тому вона підлаштувала все так, щоб ця пара втратила всі свої заощадження, не змогла жити у великому місті, і, забравши дитину, повернулася до свого рідного села, і лише тоді вона була задоволена.
Після цього вона більше не звертала уваги на цю дівчинку.
Аж до сьогодні, коли Фу Сянь все викрив.
«Ся Ань, подумай, ти зараз велика зірка. І ти, велика зірка, живеш так вільно і легко. О, ти живеш таким щасливим життям із сином, який не є твоїм рідним».
Говорячи це, на обличчі Ся Цзінхао з'явилася гордовита посмішка.
«А твоя рідна донька зараз живе в бідності, страждаючи у вогні та воді. Можливо, твоя донька тепер стала нареченою дитиною для якогось сільського фермера, ха-ха-ха...»
Думаючи про цю можливість, Ся Цзінхао несамовито засміялася.
Лише думка про це змусила Ся Цзінхао відчути, що інші речі не мають такого великого значення.
Але дуже швидко, гордовите і радісне почуття в серці Ся Цзінхао зникло безслідно.
І навіть виникло відчуття крайньої паніки.
«Ха~! Як ти?»
Ся Ань холодно посміхнулася, тихо кажучи.
«Як ти, у віддаленому селі, стала нареченою дитиною для якогось дурня, так?»
В одну мить обличчя Ся Цзінхао стало абсолютно блідим.
Вона недовірливо подивилася на Ся Ань, її ноги підкосилися.
«Що ти говориш? Я не знаю, про що ти говориш!»
Ні! Звідки Ся Ань знає! Чому ця жінка, Ся Ань, знає!
Вона точно не знає! Вона, мабуть, мене лякає!
Так! Це точно так! Це точно так!
«Ся Цзінхао, ти думаєш, ти єдина розумна людина на світі? Ти думаєш, що всі повинні бути тобою маніпульовані?»
Ся Ань примружила очі, крок за кроком наближаючись до Ся Цзінхао.
А Ся Цзінхао, відчуваючи цей тиск від Ся Ань, крок за кроком відступала.
Де тепер була та її впевненість, коли вона стояла перед Ся Ань?
У цей момент Ся Цзінхао справді пошкодувала.
Вона пошкодувала, що прийшла до Ся Ань, і пошкодувала, що щойно зупинила Ся Ань від відходу.
«Ся Цзінхао, твоє викрадення — це твоє невезіння, і те, що ти зіткнулася з торговцями людьми, — це знову ж таки твоє невезіння. Яке це має до мене відношення? Не забувай, коли тебе викрали, я хотіла тебе врятувати, і через це мене також викрали».
Говорячи це, Ся Ань трохи розсердилася. Наскільки невинною була оригінальна власниця тіла, єдина її помилка полягала в тому, що вона хотіла врятувати Ся Цзінхао.
Якби вона не була такою доброю людиною і тоді вирішила проігнорувати це, її життя не було б такою трагедією.
«Твоє життя як нареченої дитини — яке це має до мене відношення? Хіба це я змусила людей це зробити? Твоя втеча з великої гори, і те, що ти зіткнулася з мережею проституції і була змушена стати повією — це теж моя провина? Ти завжди покладаєш усі помилки на мене. Якщо ти така здібна, візьми ніж і вбий тих людей, які зруйнували твоє життя. А ти націлюєшся лише на мене, що це таке?»
Ся Ань холодно викрила всі ті темні речі, з якими Ся Цзінхао найбільше не хотіла стикатися, і про які не хотіла, щоб хтось знав.
Тепер вона вже думала, що, оскільки Ся Цзінхао так вчинила з оригінальною власницею тіла, чи не варто їй викласти все це в Інтернет?
«Аааа—!»
Почувши, як Ся Ань розповіла про всі ті темні речі, які вона пережила.
Ся Цзінхао повністю зламалася.
Вона пронизливо закричала.
«Це ти! Це все ти! Якби тебе не було тоді, я б ніколи не зіткнулася з тими речами! Це ти повинна була бути викрадена і стати нареченою дитиною для когось! Це ти! Це повинна була бути ти! Як ти смієш замінювати мене в моєму домі і насолоджуватися роками щастя! Я так страждала... чому ти...»
Говорячи це, Ся Цзінхао простягнула руку, намагаючись подряпати обличчя Ся Ань.
Проте, її рука навіть не наблизилася до Ся Ань, як Ся Ань підняла ногу і відкинула її ногою до стіни.
«Бам—!»
Потім Ся Цзінхао сильно вдарилася об стіну і впала на холодну підлогу.
Дивлячись на жінку, яку вона відкинула ногою, і яка не могла встати, Ся Ань з жалем подумала, - як шкода, що вона сьогодні не взула високі підбори.
Інакше Ся Цзінхао, мабуть, сьогодні була б калікою.
«Ся Цзінхао, я попереджаю тебе, краще більше не зв'язуйся зі мною. Інакше я втілю в життя всі твої найбільші страхи».
Ся Ань холодно посміхнулася і цього разу справді пішла, не озираючись.
А Ся Цзінхао, яку так сильно вдарила Ся Ань, їй справді боліло так, що вона не могла не те, що встати, а й навіть сказати слово.
Вона могла лише дивитися, як Ся Ань так зверхньо пішла.
...
«Сестро Ся Ань, ти в порядку?»
Ся Ань сіла в автомобіль, і її маленька помічниця дуже стурбовано запитала її.
Зрештою, люди навколо Ся Ань знали, що Ся Цзінхао постійно націлюється на Ся Ань.
«Все гаразд, їдьмо додому, щоб маленький Сяо Сін не хвилювався, якщо не побачить мене».
Ся Ань байдуже похитала головою і наказала водієві їхати додому.
Проте, по дорозі Ся Ань не була такою спокійною.
Хоча їй було байдуже, хто була рідною дитиною оригінальної власниці тіла, і вона визнавала лише маленького Ся Сінченя як свою дитину, але... тоді вона не знала, хто була рідною дитиною оригінальної власниці тіла, і це було нормально.
Проте, слова Ся Цзінхао щойно змусили її приблизно зрозуміти, хто була рідною дитиною оригінальної власниці тіла.
Хоча в книзі, здається, не було написано, що Ся Сінчень не був дитиною оригінальної власниці тіла, це, мабуть, були лише деякі натяки.
Але, якщо те, що сказала Ся Цзінхао, було правдою, тоді вона думала, що знає, хто була донькою оригінальної власниці тіла.
І як тільки вона точно зрозуміє, хто була донькою оригінальної власниці тіла, вона зможе швидко і безпомилково знайти цю дівчинку...
Просто вона справді не очікувала, що життя оригінальної власниці тіла було таким жалюгідним.
Не лише вона сама була жалюгідною, але й її рідна донька також була дуже жалюгідною.