Зіткнувшись зі звинуваченнями Ся Ченчжена, Ся Цзінхао, яка останнім часом також була дуже роздратованою, просто розповіла все.
«Так, це все я зробила. Це я підлаштувала так, щоб Ся Ань зненавидів Фу Сянь, це я підлаштувала так, щоб Ся Ань зробила таку ганебну річ, це я підлаштувала, щоб її вигнали з родини Ся. Це все зробила я».
Почувши ці слова Ся Цзінхао, в голові Ся Ченчжена з'явилася лише одна думка, а саме —
«Ляпас!»
Ся Ченчжен щосили вдарив Ся Цзінхао по обличчю, його обличчя було сповнене гніву.
«Тату! Ти вдарив мене?»
Ся Цзінхао недовірливо подивилася на Ся Ченчжена. Вона не розуміла, чому її батько її вдарив!
Її батько ніколи не піднімав на неї руки, ні до, ні після її викрадення.
А тепер її батько вперше вдарив її лише тому, що вона підставила Ся Ань?!
В одну мить гнів і ревнощі заволоділи її серцем.
«Я вдарив тебе, щоб протверезити! Навіть якщо ти ненавидиш Ся Ань, ти не повинна була робити стільки помилок!»
«Що я зробила? Що тут неправильного!»
«Хто така Ся Ань, вона просто іграшка, яку ми, родина Ся, виховували ненадовго. Хіба вона варта того, щоб ти забруднила свої руки? Якби ти сказала, що тобі вона не подобається, ми з твоєю матір'ю могли б просто відправити її далеко, щоб вона не дратувала тебе. Але ти, але ти...»
Ся Ченчжен згадав усе, що сказала Ся Ань сьогодні, і відчув, що цю справу, мабуть, неможливо вирішити мирно.
Вони були свідками жалюгідного становища Ся Ань, коли її зненавиділа родина Фу, коли вона завагітніла і народила, коли її вигнали з родини Ся, і коли вона поїхала у злиднях.
Тоді він і його дружина вважали, що вона сама винна, і що так їй і треба.
Але тепер, якщо всі ті події були інтригами і розрахунками їхньої дорогої доньки.
Тоді, наскільки жалюгідним було те, що пережила Ся Ань, такою ж великою була її ненависть.
Цього разу, мабуть, мирного вирішення вже не буде.
Ся Цзінхао подивилася на обличчя батька, на якому був вираз розчарування, і навіть деякий докір. Вона відчула себе дуже некомфортно.
«Що зі мною! Я не думаю, що те, що я зробила, було помилкою! І я не думаю, що маю шкодувати! Навпаки, я дуже...» - пишаюся!
Проте, Ся Цзінхао не встигла договорити, як її перервав знайомий чоловічий голос.
«А я думаю, що я помилявся, і я шкодую про це!»
Раптом батько і донька Ся побачили, як Фу Сянь відчинив напівзачинені двері і відкрито зайшов.
Його привабливе обличчя було вкрите похмурими хмарами і темрявою.
Він був похмурий, а в його чорних очах була безмежна лють.
«Фу Сянь!»
«Чоловік?!»
Очевидно, Ся Цзінхао і Ся Ченчжен не очікували побачити тут Фу Сяня.
Ся Ченчжен тому, що Ся Цзінхао сказала, що Фу Сянь роз'їхався з нею і не живе разом.
А Ся Цзінхао знала, що Фу Сянь останнім часом був у відрядженні...
Але, незважаючи ні на що, людина, яка не повинна була тут бути, з'явилася.
«Ся Цзінхао! Ти справді чудова! Я справді не очікував, що тоді був настільки сліпий, що потрапив у твою пастку! І ти водила мене за носа, як дурня, стільки років!»
Щоразу, коли Фу Сянь згадував, як його обдурила зовнішність Ся Цзінхао, і як він тоді зробив ті жорстокі речі, що образили Ся Ань, він хотів задушити цю підступну і злу жінку, яка стояла перед ним.
«Фу Сянь, ти спочатку заспокойся. Те, що Цзінхао сказала, було просто емоціями, не сприймай це серйозно».
Ся Ченчжен, думаючи про те, що якщо в родині Ся виникнуть проблеми, їм все одно доведеться шукати допомоги у родини Фу, намагався відчайдушно все виправити, але, на жаль, Фу Сянь уже прозрів і більше не був тим «дурнем».
«Дядьку Ся, досить, не допомагайте їй більше. Насправді, я давно підозрював про ту подію і вже доручив людям її розслідувати. Просто я не очікував, що я ще не з'ясував точних результатів...»
Говорячи це, Фу Сянь кинув погляд на Ся Цзінхао і продовжив з повний сарказму:
«Я ще не з'ясував результатів, а вона сама в усьому зізналася».
«Ти шпигував за мною!»
Ся Цзінхао витріщила очі і сердито подивилася на Фу Сяня. Вона не очікувала, що Фу Сянь весь час таємно розслідував її.
«Ся Цзінхао! Скажи, звідки ти взяла цю дитину, Ся Сінченя, і куди ти поділа мою і Ся Ань рідну дитину!»
Хоча люди, яких він послав, ще не змогли з'ясувати точну інформацію, після «зізнання» Ся Цзінхао він був абсолютно впевнений, що Ся Сінчень точно не дитина Ся Ань.
Коли Ся Ань народжувала, ця зла жінка, Ся Цзінхао, напевно, знову втрутилася!
«Що?!! Цзінхао! Ти ще й таке зробила?! Ти підмінила дитину Ся Ань?!»
Ся Ченчжен мало не знепритомнів від шоку, почувши ці слова Фу Сяня.
У цей момент у його голові була лише одна думка, а саме —
«Чи знає про це Ся Ань! Чи знає вона, що ти підмінила її дитину?!»
Якщо вона знає, то це справді повний кінець!
«Фу Сянь, я не знаю, про що ти говориш».
Ся Цзінхао не очікувала, що її найбільший секрет, який вона приховувала, буде розкритий Фу Сянем.
Але цей інцидент був надто вдалим тоді. Вона вірила, що Фу Сянь зараз лише підозрює, і він не зможе знайти жодних доказів.
І не зможе знайти дитину Ся Ань.
«Ся Цзінхао, не змушуй мене! Куди ти поділа мою і Ся Ань дитину!»
Проживши зі Ся Цзінхао стільки років, Фу Сянь вже добре її знав. Він бачив по її блискучих очах, що Ся Цзінхао не лише знає про це, але й знає дуже добре.
«Фу Сянь, якщо ти такий здібний, розслідуй сам».
Зіткнувшись із майже лютим поглядом Фу Сяня, Ся Цзінхао злегка посміхнулася, і в її тоні звучала зневага.
Наче глузувала з Фу Сяня, що він не лише був обманутий нею, але й вона водила його за носа стільки років.
І тепер він навіть не знає, де його рідна дитина.
«Ти!»
Фу Сянь міцно стиснув кулаки, нарешті він глибоко подивився на Ся Цзінхао, нічого не сказав, а просто розвернувся і пішов.
Проте, коли він однією ногою переступив поріг кабінету, він ледь помітно зупинився.
«Ся Цзінхао, угоду про розлучення я відправлю тобі сьогодні вдень».
Сказавши це, він цього разу справді пішов, не озираючись.
Дивлячись на Фу Сяня, який зник з їхніх очей, Ся Ченчжен одразу втратив усі сили і безпорадно сів на підлогу кабінету.
«Кінець... це кінець...»
Ся Ченчжен безперервно повторював слова «кінець» собі під ніс.
Ся Цзінхао, яка і без того була роздратована і нещасна, почувши бурмотіння Ся Ченчжена, стала ще більш роздратованою.
«Тату! Досить! Замовкни! Якби ти сьогодні раптом не прийшов і не почав говорити про це, ситуація не дійшла б до такого!»
Хоча Ся Цзінхао останнім часом також була незадоволена Фу Сянем, вона не збиралася розривати стосунки з ним, і тим більше не збиралася розповідати йому всю правду.
Але тепер Фу Сянь знав усе.
І вони, очевидно, розірвали стосунки.
«Це не я, а ти... Цзінхао, ти, можливо, не знаєш про поточний стан нашої родини Ся. Наша родина Ся зараз — лише порожня оболонка...»
Ся Ченчжен, сповнений нескінченного жалю і розчарування, розповів Ся Цзінхао про поточний стан родини Ся та кризу, з якою вони зіткнулися.
І лише тоді Ся Цзінхао зрозуміла, що її родина була не такою могутньою, як вона думала.
Вона навіть не очікувала, що їхня родина зараз перебуває на межі банкрутства.
І що винуватцем усього цього була Ся Ань?! Та жінка, яку вона зневажала?!
«Це, це неможливо?!»
Ся Цзінхао щосили похитала головою, - «Ні, це неправда, тату, тебе, мабуть, обдурили, це абсолютно неможливо!»
«Цзінхао, тато тебе не обманює, це правда».
Ся Ченчжен глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтися, і в його голові з'явився новий план, який, можливо, міг врятувати родину Ся.
«Цзінхао, те, що сказав Фу Сянь, це правда? Ти справді підмінила дитину Ся Ань?»
Якщо, якщо це правда, то, можливо, у їхньої родини Ся ще є шанс!
«Тату, я не знаю, про що ти говориш».
Дивлячись на збуджений і сповнений очікувань погляд Ся Ченчжена, Ся Цзінхао відповіла дуже спокійно.
«Ся Цзінхао! Зараз не час! Не обманюй більше тата! Якщо ти справді знаєш, де дитина Ся Ань, у нашої родини Ся, можливо, ще є невеликий шанс! Можливо, можливо, якщо ми допоможемо їй повернути дитину, вона залишить нашу родину Ся в спокої!»
Ся Ченчжен висловив цю думку, яка була в його голові, але Ся Цзінхао, почувши цю ідею Ся Ченчжена, відчула себе трохи смішною.
«Тату, ти впевнений, що це шанс, а не те, що Ся Ань ще більше нас зненавидить?»
Ся Цзінхао сказала це з безмежним глузуванням.
«Це буде шанс. Якщо ми використаємо її дитину як козир, можливо, наша родина Ся зможе уникнути цієї біди».
У цей момент Ся Цзінхао зрозуміла, що «шанс», про який говорив Ся Ченчжен, насправді був погрозою.
«Тату, скажу тобі чесно. Я спочатку не збиралася розповідати про це. Але, оскільки ти так просиш, я тобі допоможу».
Хоча слова Ся Цзінхао звучали для Ся Ченчжена трохи дивно, він все ж таки був радий, що його донька вирішила допомогти родині.
Але він і не підозрював, що ця допомога його дорогої доньки була гіршою, ніж її відсутність.