У великій вишивальній майстерні працювали численні вирізи. Майстерство моєї матері було винятковим, і ця ширма була тим, над чим вона довго працювала, вишиваючи її, бажаючи залишити в якості частини мого приданого.
Придивившись, я замерла. Піднявши руку, щоб доторкнутися до неї, я виявила, що на кожному малюнку і травінці сховані слова, невидимі, але відчутні.
"Персикане дерево Янь"
"Бабочка Янь".
« Янь і я».
Я не могла стримати сліз.
Тієї ночі Цін Ген обіймав мене, терпеливо і ніжно потішаючи.
— Колись це були Янь Ян і моя свекруха, а тепер я — Ян.
Але на світанку хтось з палацу раптово з'явився і забрав його.
— Регент напав у будинок високопоставленого урядовця, вдаючи, ніби нікого немає там, виявляючи неповагу до імператора. Відведіть його в заборонене місто, щоб він там дочекався своєї долі.
Чоловік середнього віку, який їхав верхи на коні вухолюючись, був вражаючим, як молодий Тан Тіньє.
Маркиз Нін.
Я перешкодила йому шлях:
- Його Високість просто супроводжував мене в будинок сім'ї Тан, щоб забрати речі моєї матері. Що ви маєте на увазі під вторгненням? Як це може бути вторгненням?
Він презирливо подивився на мене:
— Це указ імператора. Якщо у принцеси є якісь сумніви, чому б їй не відправитися в заборонене місто і не дочекатися допиту імператора?
— Ян Янь, повернися, — спокійно сказав Цін Ген.
З мечем, приставленим до шиї, він зберігав спокій і не виявляв жодних ознак паніки.
- Вітер минулої ночі був сильний, ти погано спала. Повертайся і відпочинь.
Після того, як Цін Хена забрали, я повернулася з блідим обличчям до особняка і попрямувала прямо в його кабінет.
Нерозумне звинувачення завжди знайде привід.
Якщо покійний імператор дійсно залишив таємний указ, захований Цзин Хеном у тій шкеті, то це має бути щось, чого нинішній імператор боїться найбільше.
З блідим обличчям я повернулася і пішла в кабінет, щоб знайти ящик. Через багато років я нарешті знайшла механізм таємного відділення.
Відкривши його, знайшла пару чистих і старих срібних прикрас.
Три роки тому, перед тим як Тан Тіньє втратила дар мови, я серйозно захворіла.
Моя висока температура не спадала, але так ніхто і не прийшов за мною доглядати.
Тієї ночі я змусила себе встати і випити води. У повному стані чиясь рука простяглася і підтримала мене, прохолодна рідина по моєму горлі, наче з лікувальним ароматом.
Коли я прокинулася наступного дня, то вже встала у себе.
Тільки старий біссерний квітка, який я носила в волоссі, зник. Він, мабуть, кудись впав і його підібрали.
Що стосується тієї руки, що була допомогла вночі, я завжди думала про сон.
Коли я тримала коробку в заціпенінні, то раптом почула голос Сюер ззаду:
- Його Високість завжди дбав про принцесу, всі ці роки. Те, що шукає принцеса вже в межах вашої досяжності.
Я зайшла в свою кімнату і відкрила ящик з коштовностями. І дійсно, в тайному відділенні, де лежала товста стопка срібних купюр, я знайшла маленький рулон яскраво-жовтого шовку.
Нарешті я зрозуміла, що було написано на таємному указі, якого боявся імператор.
— Якщо новий імператор виявиться некомпетентним, його можуть замінити.
Ці слова мене вразили.
Я піддала бурхливі емоції і обережно поклала секретний указ назад у скриньку з коштовностями. Трохи подумавши, я вирішила не ховати його.
- У тебе є спосіб провести мене в палац? — Я запитала Сюер.
- У мене є свій спосіб, але це було б ... Некостаті для принцеси.
Зрештою Сюер замасковувала мене, і ми успішно пробралися до палацу.
Заборонене місто лежало за південною алеєю Імператорського палацу, неподалік густого лісу. Крім того, там на даний момент був ув'язнений Цін Хен.
Пригнувшись, я трохи наблизилася до цього місця і помітила патрулю поблизу. Не маючи іншого вибору, я могла тільки повернутися.
Сьогодні ввечері бенкетує. Коли настає ніч, по всьому палацу запалюються ліхтарі. Я на кухні, думаю про те, як врятувати Цзин Хена.
Сюер сказала, що вона та декілька надійних охоронців також ввійдуть до палацу і зустрінуть мене сьогодні ввечері.
Але раптово відчинилися двері, і безшумно увійшла фігура, озираючись по сторонах.
Піч була укриттям, і через темряву він мене не помітив. Він впевнено витягнув з-під одягу паперовий пакетик і висипав весь ящик із порошком у великий чан з водою.
У цей момент хмари розсіилися, і сонячне світло хлинув вниз, освітливши обличчя фігури та відкрившись знайоме особа.
Це був молодий Тан Тіньє, лагідний син маркиза Ніна.
Логічно припустити, що він приїхав на палацовий бенкет, так чому ж він раптом з'явився, визираючи так, ніби збирається когось отруїти?
Я нагальня. Після того як він пішов, я перевдягалася в служницю палацу і спокійно пішла за ним.
У головному залі шовк м’яко і ніжно лізе, щоб створити атмосферу спокою.
За винятком імператора на троні, майже всі присутні за столом були мені знайомі.
Три особи з сім'ї Тан, батько маркиза Ніна, Седьма принц ...
Решта, яких я не дізналася, мабуть, були чиновниками з фракції Седьмого принца.
У голові промайнула ідея, і я злегка замерла. Служниця підозувала мене ззаду:
- Навіщо ти тут стоїш? Швидше віднеси їжу всередину!
Побоюючись, що мене дізнаються члени сім’ї Тан, я сховала обличчя за підносом і мишкою та увійшла в зал, схиливши голову.
Піднімаючись по сходах, я зупинилася перед імператором на троні. Саме в той момент, коли прийшла до мене молода палацова служниця.
У мить, коли ми зустрілися з ним, його погляд був подібний до глибокого холодного озера.
Легка усмішка його обличчя не доходила до очей, він зовсім не був тираном.
Але в цей момент все різко змінилося.
Молоде палацове служниця несподівано кинула піднос, витягла з рукав кинджал і люто вдарила їм імператора.
- Захистіть Імператора! — Пронизливий, панічний голос євнуха змусив імператора відігнатися назад, вибивши удар.
Промахнувшись у перший раз, служниця спробувала вдарити знову, але я кинулася вперед і міцно вхопила її за талію. У її раптовій, лютій боротьбі я витягла маленьку срібну монету і чисто перерізала їй горло.