Су Ян і Ґу Фейді пліч-о-пліч ступили за двері Білої Вежі Шаманів, потай пускаючи в дію внутрішню силу та виявляючи надзвичайну обережність.
Біла Вежа Шаманів була територією Великої Відьми та шаманів Клану Привидів Е'ло. Подейкували, що її охороняли не лише розводчики комах-паразитів з отруйними Ґу, а й незліченні прокляття, накладені шаманами. Навіть якщо тутешні люди зовсім не володіли бойовими мистецтвами, вони мали безліч способів розправитися з непроханими гостями, що наважилися вломитися сюди.
Су Ян не смів нехтувати небезпекою і одразу застосував Техніку "Напівзів'яла Червона Квітка", намагаючись таким чином захиститися від раптового нападу отруйних Ґу.
Однак вигляд усередині Білої Вежі Шаманів зовсім не відповідав їхнім очікуванням.
Інтер'єр цієї вежі не був багатоярусним, як здавалося зовні; вона була порожнистою всередині, тож, стоячи біля підніжжя, можна було дивитися прямо на верхівку. Уздовж стін тяглися довгі сходи, що спіраллю закручувалися вгору до самої вищої точки.
Стіни вежі були вкриті фресками, а через певні проміжки були вирубані двері та вікна; здавалося, між внутрішніми та зовнішніми стінами приховано чимало кімнат.
Проте тут не було ні шаманів, ні розплідників Ґу.
Усередині всієї вежі панувала неймовірна порожнеча й тиша. Якби не гучне завивання вітру та снігу за дверима, тут точно було б чути, як падає голка.
Від брами до круглої платформи в центрі підніжжя вежі простягався білосніжний килим із вовчих шкур. На тій платформі, схрестивши ноги, сиділа людина, одягнена в плащ із білого хутра.
Чоловік сидів спиною до брами, поклавши кістяний посох собі на коліна. Здавалося, почувши кроки Су Яна та Ґу Фейді, він злегка повернув голову.
«Ви нарешті прийшли». — Голос був низьким і холодним, з нотками насмішки. — «Невже мій племінник, якому пощастило переховуватися кілька років, не прийшов разом з вами?»
Су Ян ще не встиг усвідомити значення цих слів, як інстинктивно відчув, що по спині пробіг мороз.
У Ґу Фейді перехопило подих, він підсвідомо міцніше стиснув руків'я меча і глухо промовив: «...Е'ло Цзюе?»
Чоловік тихо хмикнув і сказав: «Чи може такий жовторотий юнак, як ти, вільно називати ім'я цього короля?»
Сказавши це, він розвернувся і з великою невимушеністю звісив одну ногу з краю платформи. Вся його постава була сповнена вразливих місць, він виглядав так, ніби зовсім не брав цих двох до уваги.
Су Ян зробив пів кроку вперед, збираючись заступити Ґу Фейді собою. Проте Ґу Фейді підняв руку, поплескав його по плечу, показуючи, що все гаразд, і знову притягнув його до себе.
Погляд Е'ло Цзюе зупинився на обличчі Су Яна, і в його очах раптово спалахнуло невимовне й складне світло.
Су Ян у цей час все ще був з обмотаною білою хусткою головою, що відкривала лише очі. І ці очі, за винятком червоної родимки біля куточка ока, були точнісінько такими ж, як у Е'ло Цзінь.
Е'ло Цзюе пильно дивився на Су Яна, скривив кутики вуст і тихо засміявся.
«Цзінь-ер, виявляється... ти все ж повернулася до мене іншим шляхом...»
Його голос був дуже тихим, але він надзвичайно чітко долетів до вух Су Яна та Ґу Фейді.
Ґу Фейді підсвідомо схопив Су Яна за руку і потягнув за свою спину.
Погляд Е'ло Цзюе раптово впав на їхні зчеплені руки, кутик його ока кілька разів смикнувся, і він холодно хмикнув носом.
«Заважаєш, хлопчиську!»
Він вигукнув це і без жодного попередження раптово підвівся з центральної платформи. Повернувши кістяний посох, він несподівано атакував Ґу Фейді прямо в обличчя.
Ґу Фейді підняв меч, щоб заблокувати удар, але хто б міг подумати, що внутрішня сила Е'ло Цзюе настільки безмежна. Попри те, що Ґу Фейді доклав усіх зусиль, сила удару змусила його похитнутися, і він відступив на кілька кроків, перш ніж відновити рівновагу.
Су Ян, не вагаючись, вихопив меч і атакував Е'ло Цзюе, почавши з надзвичайно потужного наступального прийому "П'яний Удар Червоної Сливи", повністю перекриваючи Е'ло Цзюе шлях до відступу.
Однак Е'ло Цзюе не відступив. Він вивернув зап'ястя, і інший кінець кістяного посоха пройшов під його пахвою, надзвичайно точно вдаривши Су Яна в плече.
Плече — це ключова точка для сили рук. Цей удар Е'ло Цзюе миттєво перервав подальшу серію прийомів Су Яна, змусивши його безпорадно відступити й почати атаку заново.
У цей час Ґу Фейді знову підняв меч і кинувся вперед, поєднавши свої прийоми з мечем Су Яна, і вони вдвох атакували Е'ло Цзюе.
Е'ло Цзюе злегка примружив очі й крізь зуби посміхнувся: «Поєднання двох мечів... Ха, як моя Цзінь-ер може поєднуватися з кимось іншим!»
Перш ніж він договорив, кістяний посох у його руках, наче спритна змія, під надзвичайно хитрим кутом встромився між Су Яном та Ґу Фейді. Кілька рухів вліво та вправо — і він повністю зруйнував ритм їхньої спільної атаки.
Одразу після цього Е'ло Цзюе виставив посох горизонтально і за допомогою потужної, але не грубої внутрішньої сили вдарив Су Яна в груди, змушуючи його відступити. Насильно вклинившись між ними, він повернув голову до Ґу Фейді з дивною посмішкою на обличчі.
Зіниці Ґу Фейді раптово розширилися, він підсвідомо зібрав усю внутрішню силу і підняв меч, намагаючись відбити наступну атаку Е'ло Цзюе.
Однак Е'ло Цзюе був набагато старшим, і роки його занурення в бойові мистецтва перевищували вік Ґу Фейді, тож його внутрішня сила була природно міцнішою. Під його повним ударом Ґу Фейді протримався лише мить, після чого його відкинуло назад, і він з гуркотом врізався в колону спіральних сходів Білої Вежі Шаманів.
Су Ян у цей момент застосував "Крок, що плекає квіти", кинувся вперед із мечем, спрямовуючи вістря прямо в життєво важливу точку на спині Е'ло Цзюе!
Але Е'ло Цзюе, наче маючи очі на потилиці, махнув кістяний посохом назад, цілячись Су Яну в підколінну западину.
Кроки Су Яна злегка змінилися, він граціозно уникнув цього удару і став між Е'ло Цзюе та Ґу Фейді.
«Ти справді захищаєш його...» — Погляд Е'ло Цзюе на Су Яна раптово змінився, а тон став ще холоднішим. — «Захищай, якщо хочеш, я можу його не вбивати... Якщо ти погодишся залишитися в Е'ло, супроводжувати мене, я відпущу його... А ще пошлю армію Чорного Пір'я супроводжувати його аж до Центральних Рівнин, як тобі?»
Від цих слів у Су Яна шкіра на голові затерпла.
Він міцно стиснув у руці меч Цзюньгу, і, скрегочучи зубами, вигукнув: «Мрій далі!»
Водночас він вивернув зап'ястя і прийомом "П'яний Понлай" завдав прямого удару Е'ло Цзюе.
Ґу Фейді також підхопився, свій довгий меч Сусінь у поєднанні з невпинним тонким мечем Цзюньгу виконав прийом "Мандрівка хмарами уві сні".
Внутрішня сила обох рухалася паралельно, їхній бойовий дух злився, а прийоми меча підсилювали один одного, виявляючи нестримну й величну міць.
Однак, зіткнувшись із цим прийомом, Е'ло Цзюе все так же зневажливо хмикнув, виставив горизонтально кістяний посох і силоміць витримав їхню спільну атаку.
«Не варто недооцінювати». — Він посміхнувся. — «Якби дати вам ще десять років, ні, можливо, і п'яти було б достатньо... Разом ви були б непереможними».
Сказавши це, він змахнув посохом, відбиваючи ще один спільний удар Су Яна та Ґу Фейді, відступив на пів кроку і зітхнув: «...Шкода».
Е'ло Цзюе привів у рух внутрішню силу, що несла в собі надзвичайний жар, подібний до полум'я. Вона з гуркотом вирвалася вздовж кістяного посоха, оминула Су Яна і з силою вдарила Ґу Фейді в серце.
Ґу Фейді явно вже змінив прийом на захисний, але все одно був змушений відступити на більше ніж чжан, зігнувся і виплюнув кров.
Су Ян кинувся вперед, захищаючи Ґу Фейді, і ні на мить не зводив очей з Е'ло Цзюе, щоб запобігти раптовій атаці.
Е'ло Цзюе з посмішкою подивився на Су Яна і повільно опустив посох, притиснувши його до згину ліктя, ніби більше не збирався нападати.
«Тобі потрібен Ґу Білого Полум'я, щоб досягти подвійного результату з половиною зусиль під час практики технік Палючого Сонця?» — Він подивився повз Су Яна на Ґу Фейді й холодно посміхнувся. — «Задум непоганий, але, на жаль, ти переоцінюєш свої сили».
«Ґу Білого Полум'я...» — Ґу Фейді на мить замислився і з неймовірним подивом запитав: «...У твоїх руках?»
Су Ян був приголомшений, але не наважувався озирнутися на Ґу Фейді, пильно стежачи за Е'ло Цзюе, і запитав: «...Хіба не казали, що він у тілі Великої Відьми?»
Е'ло Цзюе тихо засміявся, ніжно подивився на Су Яна і дійсно відповів: «Хто сказав, що король Клану Привидів Е'ло не може водночас бути Великою Відьмою?»
Су Ян втратив дар мови; на таку відповідь і справді не було що заперечити.
Е'ло Цзюе подивився на Су Яна і посміхнувся: «Без допомоги родоводу Королівського Двору Клану Привидів Е'ло, намагатися тримати Ґу Білого Полум'я у своєму тілі — це вірна смерть. Йому потрібен цей Ґу, і водночас він обов'язково триматиме тебе поруч, не дозволяючи ні на мить відійти... Ти справді хочеш допомогти йому і приректи себе на ув'язнення? Як на мене, краще вбити його раніше, щоб уникнути зайвих проблем...»
Під час розмови вираз обличчя Е'ло Цзюе раптово змінився, ніжність миттєво змінилася люттю, а очі вп'ялися в Ґу Фейді.
Кістяний посох ковзнув у руку, він раптово підскочив, потужним ударом відкинув ще не сформований захист Су Яна, і смертельний випад миттєво опинився в чи від Ґу Фейді.
Ґу Фейді застосував техніку легкості, стрімко відступаючи, але ніяк не міг позбутися атаки Е'ло Цзюе. Здавалося, він ось-ось отримає важке поранення.
Побачивши це, Су Ян стиснув зуби, довів "Крок, що плекає квіти" до межі і в останню мить перед смертельним ударом розправив руки, заступаючи Ґу Фейді.
Кістяний посох, немов метеорит, що падає, обрушив на Су Яна величезну внутрішню силу прямо в груди.
У ту мить усі троє присутніх почули виразний звук тріску.
Одразу після цього ні Ґу Фейді, ні Су Ян не встояли перед цією величезною силою. Навалившись один на одного, вони відлетіли і з силою врізалися в стіну вежі.
«Старший брат!» — Ґу Фейді проковтнув присмак крові в роті й тривожно покликав: «Старший брат! Ти поранений?»
Су Ян притулився до грудей Ґу Фейді, мовчки ковтнув кров, що виступила, підняв руку, притиснув її до грудей і похитав головою.
Він не отримав серйозних травм.
Однак шматок Нефритового Кісткового Мозку Фенікса, який дала йому вчителька, був розбитий Е'ло Цзюе.
Крижана Сутність Холодного Ставу, яку так довго придушували всередині тіла, повільно прокидалася. Давно не відчутний холод знову потік меридіанами Су Яна, і за кілька подихів поширився по всьому його тілу.
Ґу Фейді негайно помітив дивний стан Су Яна, підсвідомо міцніше обійняв його, передаючи внутрішню силу в його тіло, і тремтячим голосом знову покликав: «...Сяо-Сяо!»
Е'ло Цзюе з холодною посмішкою підняв кістяний посох, знову атакуючи їх обох.
Ґу Фейді міцно стиснув зуби, однією рукою обіймаючи Су Яна, а іншою піднявши меч Сусінь, докладаючи всіх зусиль, щоб заблокувати цей смертоносний посох.
Су Ян опустив вії, раптово скривив кутик вуст і привів у рух "Напівзів'ялу Червону Квітку". Разом із Крижаною Сутністю Холодного Ставу він виплеснув надзвичайно люту внутрішню силу, застосувавши найбільш відчайдушний, вбивчий прийом техніки "П'яний Удар Червоної Сливи" — «П'яне забуття турбот»!
Брови Е'ло Цзюе злетіли вгору, він був змушений припинити наступ і, скориставшись силою Ґу Білого Полум'я у своєму тілі, ледве стримав меч Цзюньгу Су Яна.
Вістря меча Су Яна вперлося в кістяний посох Е'ло Цзюе і не могло просунутися більше ні на дюйм.
Він підняв повіки, байдуже глянув на Е'ло Цзюе, а потім його очі повільно заплющилися, і на віях почав осідати білий іній.
Зрештою він більше не міг триматися і похилився вперед...
Ґу Фейді майже збожеволів.
Він спрямовував усю свою внутрішню силу в тіло Су Яна, але це не давало жодного результату.
Йому було байдуже до Е'ло Цзюе, все його серце прагнуло лише одного — пригорнути Су Яна до себе і знову зігріти його...
Проте величезна сила вирвалася з посоха Е'ло Цзюе, знову відкинувши Ґу Фейді до підніжжя стіни.
Е'ло Цзюе притиснув до себе крижаного Су Яна, нахилив голову і почав пильно вдивлятися в його заплющені очі та обличчя, що ось-ось мало вкритися кригою.
«Цзінь-ер...» — Він ніби впав у марення і тихо покликав: «...Не вмирай».
Тепло Ґу Білого Полум'я вирвалося з його тіла, огортаючи Су Яна цілком, і поступово розтопило іній на його обличчі.
Е'ло Цзюе тримав Су Яна і з ніжністю промовляв: «...Ось воно що, у твоєму тілі надзвичайно холодна річ, тож тобі природно потрібно, щоб я зігрів тебе... Чи не так?»
Під цей майже ніжний поклик Су Ян повільно розплющив очі, дивлячись на обличчя, що було зовсім поруч.
Потім він злегка поворухнув бровами, кутики його очей трохи зігнулися... І зрештою він подарував Е'ло Цзюе надзвичайно солодку посмішку.
В очах Е'ло Цзюе миттєво спалахнула майже дитяча радість, навіть його голос змінився: «Цзінь-ер, я тебе зігрі—»
Голос різко обірвався.
Після довгої паузи погляд Е'ло Цзюе повільно перемістився з обличчя Су Яна на власні груди.
Долоня Су Яна була притиснута до серця Е'ло Цзюе, здавалося, ніби він ніжно гладить його.
Однак тільки вони двоє знали, яка нищівна внутрішня сила була прихована в цьому ударі долонею.
Тонка цівка крові витекла з кутика губ Е'ло Цзюе, він міцно схопив Су Яна за зап'ястя, скривив губи і болісно засміявся.
«Ти справді... хочеш мене вбити...»
Коротке речення, але наприкінці від колишньої ніжності в голосі не залишилося й сліду; він став холодним, як хуртовина, наповненим нескінченним жаданням вбивства.
Зіниці Е'ло Цзюе, що дивилися на Су Яна в його обіймах, також стали неймовірно холодними. Він різко заламав руку Су Яна за спину і з силою притиснув його до землі.
«...Оскільки це глухий кут, тоді я... теж не зобов'язаний тебе залишати!»