Місячна ніч була ясною, небо рясніло зорями, тож темрява не здавалася глибокою.
До того ж, уздовж підвісних мостів у Демонічній Секті ярусами горіли ліхтарі, у яких водна гладь відображала зоряне сяйво та вогні. Це виглядало так, ніби Чумацький Шлях упав у світ смертних — куди не глянь, усюди простягалися величезні полотна мерехтливого світла.
Проте в цю мить ніхто не милувався цією рідкісною красою — загін Павільйону Парячих Хмар щойно прибув, і битва спалахнула миттєво.
Коли Гу Фейді та Су Ян дісталися краю скелі Демонічної Секти, сили Павільйону Парячих Хмар уже зчепилися в бою з воїнами секти. Але здалеку масштаби здавалися зовсім не такими великими, як уявляв собі Су Ян раніше.
Квіткових Слуг, надісланих Залою Сливи, було небагато, через що багатьом членам Зали Лотоса та Зали Орхідеї, які зазвичай залишалися в тилу, також довелося вступити в бій.
Гу Фейді бачив попередні карти патрулювання Демонічної Секти і приблизно знав, скільки еліти Зали Сливи мало б тут бути. Але, судячи з перебігу битви, Квіткових Слуг Зали Сливи виставили заледве половину.
Хоча члени Зали Лотоса та Зали Орхідеї також володіли бойовими мистецтвами, вони не були настільки добре навченими, як Квіткові Слуги. Під натиском воїнів праведного світу вони неминуче почали здавати позиції, зазнаючи великих втрат. Така організація оборони виглядала так, ніби цих людей навмисне використовували як гарматне м'ясо, штовхаючи на передову на вірну смерть.
Су Ян дивився на хід битви, і хоча розумів, що цього зіткнення неможливо було уникнути, він все одно відчував тривогу.
Гу Фейді помітив неспокій Су Яна, міцно стиснув його долоню і тихо заспокоїв: « Мабуть, у Глави Демонічної Секти є свої причини для такої розстановки. Я бачу, що Павільйон Парячих Хмар також намагається якнайшвидше прорвати блокаду і дістатися двох островів у центрі озера, уникаючи затяжних боїв, щоб зменшити втрати... Можливо, це і є та домовленість, якої вони досягли під час особистої зустрічі. »
Як він і сказав, під командуванням Гу Жохая сили Павільйону Парячих Хмар не розпорошували потужність на житлові райони. Вони лише стежили, щоб їх не обійшли з флангів, а основна еліта зосередилася перед головним підвісним мостом, маючи на меті прорвати заслін Квіткових Слуг і вийти до острова Ірисів та Острова Квітучого Бамбука посеред ущелини.
Су Ян заплющив очі і з зусиллям кивнув: « Я розумію... Я в порядку. »
Гу Фейді мовив: « Якщо ти не хочеш брати участь, ми можемо повернутися до Міста Диявола і спокійно дочекатися завершення битви. »
« Не треба, ми йдемо на Острів Квітучого Бамбука. » — сказав Су Ян. — « Якщо вдасться зустріти Главу, я хочу запитати його, що все це означає. »
Оскільки Су Ян із Гу Фейді та основний загін Павільйону Парячих Хмар прибули з різних боків Міста Диявола, вони все ще були на певній відстані від лінії фронту. Пу Ліньюнь, що була з ними, нервувала і хотіла швидше з'єднатися зі своїми, але шлях перетинали групи Квіткових Слуг, тож прорватися поодинці було б занадто складно.
Помітивши трійку, Квіткові Слуги вже виділили кілька людей для перехоплення, тож розділятися зараз було не найкращою ідеєю.
« Просто залишайся з нами. » — Гу Фейді оголив довгий меч, відбиваючи атаку Квіткового Слуги. — « Ми йдемо прямим шляхом на Острів Квітучого Бамбука. »
Пу Ліньюнь розуміла, що будь-яка самовільна дія зараз лише створить зайві проблеми, тому кивнула і почала битися пліч-о-пліч із ними.
Після двох-трьох раундів бою Гу Фейді та Су Ян почали відчувати те саме, про що раніше згадував Сюй Юньчжань.
Серед Квіткових Слуг, які, здавалося б, діяли спільно, завжди знаходилися двоє чи троє, хто в мить, коли клинки соратників мали впасти на трійцю героїв, незрозумілим чином втручалися і блокували удари замість Су Яна чи Гу Фейді. Хоча щоразу вони робили це непомітно, через частоту таких випадків Гу Фейді та Су Ян відчули дивні зміни в ритмі бою.
Проте ці «помічники» не давали героям спуску — вони все одно міцно тримали дорогу, не пропускаючи їх на острів.
Су Ян не наважувався завдавати серйозних ран своїм людям, а Гу Фейді та Пу Ліньюнь, бачачи його вагання, теж не билися на повну силу, тож ситуація зайшла в глухий кут.
« Що робити? » — запитав Су Ян у Гу Фейді.
Гу Фейді помовчав мить і відповів: « Якщо не завдавати шкоди, з нашими силами буде важко прорватися без зусиль. Можливо, ти міг би потрапити на острів сам, використовуючи "Крок, що плекає квіти", але Майстер наказала нам не розділятися, тому... »
Почувши це, Су Ян зітхнув і заплющив очі.
Повернувши тонкий меч у руці, він застосував прийом "П'яний Удар Червоної Сливи", вриваючись у натовп ворогів, і поєднав його з іншою технікою, поранивши двох нападників із Зали Лотоса. В обороні Демонічної Секти миттєво з'явився пролом.
« Ходімо. »
Трійця швидко змінила стратегію. Вони більше не втягувалися в тривалі сутички, а діяли як гострий ніж, що розтинає лінію оборони. Їхні спільні зусилля були нестримними; Квіткові Слуги не могли їх зупинити і лише переслідували по п'ятах уздовж підвісного мосту аж до самого Острова Квітучого Бамбука.
Однак, щойно вони ступили на Острів Квітучого Бамбука, Мей Шисань на чолі іншого загону Квіткових Слуг перестрів їх.
Побачивши Мей Шисаня, який мав би бути в полоні Павільйону Парячих Хмар, Су Ян заціпенів і випалив: « Як ти втік? »
Обличчя Мей Шисаня не змінилося ні на йоту. Він змахнув мечем, наказуючи кільком високопоставленим Квітковим Слугам оточити Су Яна та Гу Фейді.
Су Ян розлютився: « Невже навіть ти — » — але не встиг договорити, як Гу Фейді схопив його за зап'ястя, поглядом наказуючи замовкнути.
Мей Шисань обернувся до оточуючих Квіткових Слуг та людей із Зали Лотоса і Зали Орхідеї: « Повертайтеся і допомагайте стримувати праведних воїнів. З цими людьми розберуться охоронці Острова Квітучого Бамбука. »
Навпроти стояв лідер іншого загону з невдоволеним виразом обличчя. Він примружився, його губи здригнулися... але зрештою він нічого не сказав, лише сердито хмикнув і повів свій загін геть.
Коли вони відійшли достатньо далеко, Су Ян подивився на Мей Шисаня, чекаючи пояснень.
Мей Шисань мовив: « Дізнавшись про повернення Святого Сина, Глава наказав мені привести вас до нього. Панове, йдіть за мною. »
Сказавши це, він розвернувся.
Су Ян та Гу Фейді перезирнулися і, забравши з собою Пу Ліньюнь, мовчки рушили за ним.
Група йшла дорогами навколо Острова Квітучого Бамбука, поступово спускаючись до мілини біля самої води.
Дорогою Су Ян помітив, що біля кожної будівлі на острові стоять стоси глечиків із вином. Чим нижче вони спускалися, тим густішими ставали ці ряди, ніби тут готувалися до грандіозного святкування.
Гу Фейді також звернув на це увагу і насупився.
Помітивши його серйозність, Су Ян запитав у Мей Шисаня: « Навіщо на острові стільки вина? »
Мей Шисань на мить зупинився і відповів: « У Глави свої плани на ці приготування. »
Після цього, хоч як Су Ян не допитувався, він більше не промовив ні слова.
Група прийшла за Мей Шисанем до печери в забороненій зоні Демонічної Секти. Там, посеред печери, стояла знайома біла постать — це був ніхто інший, як глава Демонічної секти Су Хуайчжу.
Гу Фейді міцніше стиснув руків'я меча, Су Ян мимоволі напружився, а Пу Ліньюнь, яка вперше бачила Главу Демонічної Секти, взагалі заціпеніла, боячись навіть дихати надто голосно.
Проте Су Хуайчжу зовсім не був таким жорстоким, як описували чутки у світі бойових мистецтв.
Він подивився на трьох юнаків, його обличчя було спокійним, а в очах не було жодного спалаху емоцій, ніби він був байдужим до всього на світі. Однак голос його звучав надзвичайно лагідно: «Чому ви не відновлюєте сили на піку Юйцюн, а знову спустилися з гори? Я не хотів, щоб ви втручалися у цей розбрат.»
Су Ян відкрив рот, не знаючи, що відповісти.
Гу Фейді підхопив розмову: «Старший, ми обоє збиралися покинути пік Юйцюн і вирушити до Малого Нефритового Павільйону. Проте біля його підніжжя ми отримали лист від наставниці. Вона наказала нам вирушити до Міста Диявола та крижаної рівнини, тому нам довелося прийти сюди.»
Су Хуайчжу, почувши це, ледь повів бровами і з подивом поглянув на Су Яна.
Гу Фейді та Су Ян обмінялися поглядами, після чого Су Ян дістав із-за пазухи лист наставниці та передав його Су Хуайчжу.
Су Хуайчжу прочитав послання і довго мовчав, здавалося, перебуваючи в якомусь смутку. Через деякий час він раптом усміхнувся: «...Оскільки наставниця наказала вам не розлучатися... що ж...»
Він не договорив до кінця і повернув лист Су Яну: «Нефритова підвіска фенікса, яку дала тобі наставниця, обов'язково завжди тримай при собі.»
Су Ян кивнув і торкнувся крізь одяг підвіски на грудях, що випромінювала м'яке тепло.
«Усе, що виходить із рук наставниці, — якою б дивною не була річ — має обмежений термін дії», — раптом промовив Су Хуайчжу. — «Ця нефритова підвіска фенікса навряд чи протримається довше пів місяця, після чого перетвориться на жменю пилу...»
Почувши це пояснення, Су Ян усе зрозумів — не дивно, що наставниця наполягала, аби вони знайшли іншу рідкісну річ на крижаній рівні. Виявляється, ця нефритова підвіска фенікса з таким чудовим ефектом була лише тимчасовим предметом?
Він здивовано перезирнувся з Гу Фейді. В душі Су Яна з'явилося дивне відчуття абсурду, він дедалі більше відчував, що та наставниця — постать зовсім не проста.
На жаль, у сценарії роль власниці Малого Нефритового Павільйону була зовсім незначною, і її характер не був настільки важливим, щоб його окремо прописувати. Тож Су Ян, як і інші люди тут, міг лише здогадуватися про її походження, не маючи змоги нічого підтвердити.
Згадавши про подорож на крижану рівнину, Гу Фейді на мить замислився і запитав: «Старший, це оточення справді було заздалегідь узгоджене вами та моїм батьком?»
Су Хуайчжу поглянув на нього, раптом підняв кутики губ і відповів: «Я просто запросив його прийти і знищити мою секту, а щодо решти домовленостей... навіщо вони потрібні?»
Гу Фейді не зрозумів, що це означає.
Почувши слова Су Хуайчжу, Су Ян насупився: «Тож цей напад справді був твоїм задумом? Ти хочеш знищити Демо... Секту Похмурих Хмар?»
Він говорив зухвало, не вживаючи шанобливих звертань, але Су Хуайчжу зовсім не зважив на це, а навпаки, з усмішкою відповів: «Навіть якщо її буде знищено, то що з того?»
Су Ян занімів, не знаючи, як продовжувати розмову.
«Старійшини Залу Орхідеї та Залу Хризантеми змовилися захопити владу і вже давно відсторонили Зал Лотоса. Я помітив це ще дуже давно.»
Су Хуайчжу спокійно пояснював далі: «Якраз зараз новий правитель Клану Привидів Е'ло почав робити певні кроки, тож я вирішив скористатися нагодою, щоб очистити секту від зрадників. Водночас це дозволить замилити очі Клану Привидів Е'ло: нехай думають, що через внутрішні та зовнішні негаразди наша секта розпалася. Тоді вони втратять пильність... і мені буде легше пробратися на крижану рівнину, щоб убити їхнього нового володаря.»
Су Ян здивувався: «Убити нового володаря Е'ло? Навіщо?»
Су Хуайчжу відповів: «Тобі не обов'язково це знати.»
Су Ян: «...»
Гу Фейді на мить замислився і промовив: «Можливо, ми могли б чимось допомогти, старший... Будь ласка, дайте нам доручення.»
Су Хуайчжу похитав головою: «Вам не варто надто занурюватися в цю справу. Якщо не станеться нічого непередбачуваного, все має завершитися успішно.»
З цими словами він злегка розвернувся і додав: «Тут, у третій кімнаті зі стелами, за тією стелою, що в самому кінці коридору, є таємний хід. Ви можете вийти через нього і дістатися підземною річкою прямо за межі Міста Диявола.»
Гу Фейді та Су Ян перезирнулися.
Су Ян почувався неспокійно. Він хотів сказати щось іще, але в цей момент хтось прийшов із доповіддю: «Главо, Глава Альянсу Гу вже веде еліту Павільйону Парячих Хмар та Вілли Тисячі Кленів на штурм Острова Ірисів. Храм Багряної Хмари та Монастир Підвісної Допомоги відправили на Острів Ірисів, проте разом із Главою Альянсу йдуть люди з Брами Безмежжя.»
Су Хуайчжу холодно хмикнув: «Брама Безмежжя...»
Він озирнувся на трьох молодих людей і сказав: «Йдіть. Тут не місце для втручання молоді, не плутайтеся під ногами.»
Дивлячись на Су Хуайчжу, Су Ян раптом відчув невідомо звідки взяту сміливість і сказав: «Ми зачекаємо тут. Якщо станеться щось непередбачуване, ми зможемо допомогти.»
Су Хуайчжу насупився: «Ти...»
«Я — Святий Син Демонічної Секти», — перервав його Су Ян серйозним тоном.
Цього разу Су Хуайчжу нічого не сказав.
Він уважно подивився на Су Яна і, врешті-решт, з незворушним обличчям розвернувся і пішов геть.