Звук брязкання мечів миттєво повністю розбудив Су Яна.
Не думаючи про те, де він знаходиться, Су Ян одразу намацав тонкий меч, обмотаний навколо талії, рвучко вихопив його і, простягнувши його над плечем Ґу Фейді, встромив у тіло нападника.
З приєднанням Су Яна ситуація в кімнаті миттєво змінилася.
Можливо, через вплив сну, страх і жах у серці Су Яна змусили його не стримуватися. Його удари меча були не такими обережними, як раніше, а чистими, рішучими та бездоганними.
Два сильних бійці, об'єднавшись, зламали чисельну перевагу ворога. Через кілька обмінів ударами вбивці в кімнаті замовкли.
У цей час Мей Шисань відчинив двері, сперся на одвірок і, задихаючись, сказав: «Двоє втекли...»
«Людей недостатньо, і переслідувати їх незручно,» — сказав Ґу Фейді. - «Облиш. Перетягни цих людей у двір, розпали вогонь, щоб освітити, і обшукай їх».
Мей Шисань підкорився і вийшов шукати, чим розпалити вогонь. Су Ян і Ґу Фейді разом витягли всі тіла вбивць із кімнати у двір.
Двері та вікна кімнати господарів були щільно зачинені. Вони ховалися всередині, мовчали, очевидно, не бажаючи вплутуватися в неприємності.
Лише коли запалили багаття і смолоскипи, Су Ян помітив, що Ґу Фейді поранений.
Він не став перевіряти особистість нападників, а підійшов, схопив Ґу Фейді за зап'ястя і сказав: «Чому ти не сказав, що поранений! Залиш тіла Шисаню, а я допоможу тобі накласти ліки».
Мей Шисань, який також був поранений: «...»
«Це лише поверхневі рани, несерйозні,» — Ґу Фейді відштовхнув руку Су Яна і суворо сказав: - «Ці люди прийшли, щоб убити тебе. Найважливіше — з'ясувати їхню особистість та джерело інформації».
Су Ян виглядав незадоволеним: «Але твої...»
Ґу Фейді швидко поцілував Су Яна в губи: «Будь слухняним».
Су Ян одразу втратив свій запал.
Тут було вбито шістьох нападників. Разом із двома, що втекли, загалом вісім осіб намагалися вбити Су Яна.
Ці люди були досить вправними, але явно не були найкращими з різних шкіл. Це були, ймовірно, найманці або особисті охоронці. Ґу Фейді згадав, що четверо, з якими він бився в кімнаті, діяли злагоджено, тому вони, ймовірно, завжди працювали невеликими загонами.
На жаль, усі вони були одягнені в прості чорні одежі зсередини дозовні, без вишивки, без знаків. Ножі, які вони використовували, були новими, тож жодних зачіпок не було.
Ґу Фейді та Мей Шисань обшукали їх майже повністю, Мей Шисань навіть обнюхав роти кількох із них, але не отримали жодної корисної інформації.
У світлі вогню Су Ян нахилився біля одного з тіл і витягнув із підвороту його рукава крихітне перо, яке застрягло там.
Перо було чорним і раніше ховалося на тлі чорної тканини, тому його не помітили.
«Це... Сова-привид?» — Ґу Фейді взяв перо і уважно оглянув його. - «Чисто чорне тверде перо, таке маленьке. Крім Сови-привида, я не можу придумати нічого іншого».
Су Ян запитав: «Птахи Клану Привидів Е'ло також прилітають на Центральну рівнину?»
Ґу Фейді насмішкувато хмикнув і сказав: «На Центральній рівнині справді ніколи не бачили білих Сов-привидів, адже це не снігова пустеля. Білі птахи були б занадто помітними. Але чорні сови... вони ховаються вночі, і їх дуже важко помітити, тож вони можуть бути тут. Пам'ятаєш шпигунів Клану Привидів Е'ло, яких вони заслали в Храм Багряної Хмари, Монастир Підвісної Допомоги та Секту Брама Безмежжя біля скелі в Пустищі? Їм, природно, потрібні засоби для передачі повідомлень».
«Отже, ці люди точно пов'язані з Кланом Привидів Е'ло,» — сказав Су Ян. - «Більше нічого не видно. Добре, повертаймося до кімнати, щоб обробити рани».
Ґу Фейді був дуже роздратований тим, що його кваплять, і міг лише покликати Мей Шисаня, щоб разом увійти до кімнати для лікування.
На щастя, їхні рани не були надто серйозними. Після промивання і накладання ліків, а також завдяки внутрішній силі, вони швидко загояться. Обв'язавши рани чистою бавовняною тканиною, вони викинули тіла вбивць у сусідній ліс.
Коли всі справи були вирішені, небо почало світлішати.
Мабуть, почувши, що у дворі стало тихо, господар ферми тремтячи відчинив двері, щоб подивитися. Побачивши, що Ґу Фейді повертає голову до нього, він, наче злякавшись, з гуркотом зачинив двері.
Ґу Фейді не звернув на це уваги і продовжив шукати щось на підлозі.
«Що ти шукаєш?» — запитав Су Ян. - «Я допоможу тобі».
«Нічого,» — відповів Ґу Фейді. - «Насправді... це не дуже цінна річ».
«Чому ж ти тоді так стурбований? Якщо не цінна, то, мабуть, дуже важлива?» — Погляд Су Яна впав на розірваний наруч Ґу Фейді. - «Це щось із твого наруча? Щось, що твоя мати тобі залишила?»
Ґу Фейді не відповів, а нахилився і підняв із щілини біля одвірка кімнати клаптик паперу, який він дбайливо стиснув у долоні.
Су Ян нахилився: «Що це?»
Ґу Фейді сказав: «...Нічого».
Су Ян: «...»
От уже брехун!
Вони удвох шукали скрізь — від двору до кімнати. Су Ян швидко, як блискавка, вихопив клаптик паперу, що лежав біля перевернутого столу.
На ньому було видно, що краї паперу обвуглені, а хоча чорнило розпливлося від води, все ще можна було розгледіти кілька слів — "Вогонь Кари Фенікса".
Су Ян одразу згадав, що це було.
Тоді, в Павільйоні Малого Нефриту, він зламав голову, намагаючись дати Ґу Фейді підказку про місцезнаходження Сувою "Повернення до Гнізда" з "Канону Повернення", але при цьому не бажаючи підвищувати свій рейтинг прихильності в головного героя.
...Але чому ж Ґу Фейді все одно зміг його підкорити?
Су Ян не міг зрозуміти.
«Ти...» — він невпевнено подивився на Ґу Фейді. - «Ти зберігав це?»
Ґу Фейді без емоцій вихопив клаптик паперу з руки Су Яна і, нарешті, зітхнув з полегшенням: «Усе в зборі».
«Ні,» — обличчя Су Яна було збентежене. - «Чому ти це зберігав?»
Побачивши, що Ґу Фейді усміхається, але не відповідає, він примружив очі, підійшов ближче і запитав: «Скажи-но мені, Ґу... я кажу, молодший брате, чи не було у тебе якихось... думок про мене ще з того часу? »
«Я не очікував, що ти, з твоїм тодішнім виглядом маленького пуританина, насправді мав ранні почуття!»
«Гей, не тікай, ти ж тоді мене ненавидів? Чому ж ти закохався?»
«Молодший брате? Добрий молодший брате, розкажи мені про свій душевний шлях...»
Ґу Фейді, якого Су Ян так допікав, безпорадно посміхнувся: «Тоді мої почуття до тебе не були закоханістю».
Су Ян підборіддям вказав на маленький клаптик паперу в руці Ґу Фейді і сказав: «Тоді чому ти це зберігав?»
Ґу Фейді опустив погляд на клаптики паперу в руках, посміхнувся і тихо сказав: «Тоді я просто думав, що ти відрізняєшся від чуток у світі бойових мистецтв, іноді ти був трохи... інфантильним. Ти ховався від нас, позував як гордовитий, не бажаючи дружити зі світом бойових мистецтв Центральної рівнини, але при цьому використав цей метод, щоб повідомити мені місцезнаходження Сувою "Повернення до Гнізда". Тоді я дуже хотів подружитися з тобою, і хотів бути... ближчим до тебе».
Су Ян підняв брову: «О? І це все?»
Ґу Фейді засміявся: «Тоді було лише так. Але тепер... я хочу більшого».
Су Ян одразу відчув небезпеку.
Справді, Ґу Фейді зробив крок вперед, притиснувши його до стіни, нахилився, і його подих обдув обличчя Су Яна.
Су Ян відчув, що не може постійно бути в пасивному становищі.
Він опанував себе, стиснув зуби і швидко поцілував Ґу Фейді в губи.
«Добре, час вирушати,» — після поцілунку Су Ян відштовхнув Ґу Фейді, праведно сказавши: «Двоє вбивць втекли, ми повинні бути обережними. Найкраще не гаяти часу».
Ґу Фейді стояв осторонь, схрестивши руки, і сміявся, більше не дражнячи його.
...
Справді, коли вони прибули до наступного села вздовж річки в долині, новини про прибуття Святого Сина Демонічної Секти на Центральну рівнину вже поширилися всюди.
На щастя, особистість Ґу Фейді ще не була розкрита. Серед воїнів ходили чутки, що Святий Син Демонічної Секти подорожує з двома своїми квітковими наложниками, і, судячи з маршруту, вони, схоже, прямують до Павільйону Парячих Хмар. Цікаво, чи пов'язано це з Молодим Майстром Ґу.
У цій ситуації Ґу Фейді не наважився зупинятися в трактирі. Вони втрьох зупинилися в покинутій хатині за містом.
«Тепер ми уникаємо офіційних доріг і можемо обходити села та містечка,» — занепокоєно сказав Ґу Фейді. - «Але Павільйон Парячих Хмар знаходиться в місті Лан'ян, де багато сіл і містечок, і багато подорожніх. Нам буде важко уникнути уваги. Якщо чутки продовжать розвиватися, навіть трьох чоловіків, що подорожують разом, будуть надмірно розглядати».
Це справді була проблема. Усі троє обмінялися поглядами, опустивши очі в роздумах.
Су Ян раптом згадав, як одного разу він програв парі своїм підписникам на стримі, і його змусили одягнути жіноче вбрання. Він також згадав, що коли вони готували фальшиві проїзні документи в Демонічній Секті, Мей Шисань справді приготував документи і для жінки.
Його очі спалахнули, і він запропонував: «Може, я переодягнуся жінкою!»
Ґу Фейді: «...»
Мей Шисань: «...»
Обличчя Ґу Фейді було складним, і він не знав, що сказати.
Мей Шисань нахмурився і сказав: «Якщо хтось має переодягатися жінкою, то це маю бути я».
Су Ян з огидою подивився на обличчя Мей Шисаня і сказав: «Якщо потрібно переодягнутися жінкою, тут немає нікого, хто б підходив краще за мене».
Його риси обличчя були витонченими, кістки обличчя невеликими, а кадик не дуже випирав. Без макіяжу він уже був трохи андрогінним. Варто було лише трохи підфарбуватися, підправити брови і змінити одяг, і в цю епоху, ймовірно, ніхто не зміг би здогадатися, що він чоловік, переодягнений жінкою.
Ґу Фейді, однак, нахмурився і сказав: «Су Яне, тобі не потрібно йти на такі жертви...»
Су Ян: «...»
Переодягтися жінкою — це "жертва"?
«А що тоді робити?» — Су Ян схрестив руки, підняв брову і подивився на них обох. - «Може, Шисаню, ти нас не супроводжуватимеш? Нам двом буде легше не привертати уваги».
«Святий Сину,» — шанобливо сказав Мей Шисань. - «Лідер Секти наказав мені захищати твою безпеку, я не можу покинути групу».
Ґу Фейді також погодився: «Краще, щоб Шисань був із нами. Напади твого холоду непередбачувані, і якщо щось трапиться, присутність Шисаня буде додатковою гарантією».
Су Ян ліниво закотив очі.
Після мовчання Ґу Фейді сказав: «Шисаню, візьми двох коней і йди до міста. Купи візок із упряжжю. Крім того, купи рум'яна, пудру, жіночий одяг... Спосіб переодягнутися жінкою, можливо, варто спробувати».
Зрештою, Мей Шисань сам пішов до міста, прикинувшись купцем, купив візок, запряг коней, придбав косметику, дзеркало і комплект жіночого одягу. Потім він сам заселився в елітний номер трактиру.
Су Ян і Ґу Фейді в'їхали в місто на одному коні і оселилися в іншому трактирі. Наступного ранку, відповідно до домовленого маршруту, вони "випадково зустрілися", залізли у візок, приготований Мей Шисанем, і почали готуватися до перевдягання.
Настала осінь, і температура почала падати. Навіть у трохи тепліших південних регіонах люди вже змінили одяг на осінній.
Коли Мей Шисань купував жіночий одяг, він прихопив і плащ. Його комір був оздоблений кролячим хутром, що ідеально підходило для того, щоб приховати фігуру та шию. Крім того, Мей Шисань вибрав пов'язку на лоб із кролячого хутра того ж кольору, яка не тільки приховувала зачіску, але й пасувала до плаща. Су Ян був цим надзвичайно задоволений.
Ґу Фейді пасмо за пасмом заплітав волосся Су Яна, яке ледь сягало плечей, змішуючи його з кількома темнокоричневими шовковими стрічками, і збирав його у вузол на маківці. Додавши кілька шпильок, справжню довжину волосся було важко помітити.
Су Ян наносив макіяж перед дзеркалом. Він провів рум'янами по кутиках очей, щоб приховати червону родимку, підправив форму брів, зробивши їх тоншими, і повністю пом'якшив риси обличчя. Нарешті, він підкреслив губи яскраво-червоними рум'янами. Його обличчя одразу стало в кілька разів яскравішим і справді виглядало жіночим.
Потім він перешив одяг, щоб зробити груди трохи об'ємнішими, одягнув сукню та плащ, приховуючи фігуру та руки, і тихо сів на місці, дивлячись на Ґу Фейді.
«Як тобі?» — запитав Су Ян.
«Хоча й не особливо чарівна, але цілком достатньо, щоб зійти за справжню жінку,» — погляд Ґу Фейді побігав по обличчю Су Яна, і він із подивом сказав: "«Ти справді можеш перетворитися на жінку».
Су Ян підняв руку, щоб порівняти свій зріст із Ґу Фейді, і був трохи пригнічений: «Я просто занадто високий. Якщо я встану, це одразу буде помітно».
Ґу Фейді засміявся: «Не біда, високі жінки теж бувають».
Сказавши це, він підняв пов'язку на лоб із кролячого хутра і допоміг Су Яну зав'язати її.
Витончені риси обличчя Су Яна та його маленьке обличчя, а також макіяж, плащ і пов'язка на лоб із хутра, в які він був одягнений, ховали все його обличчя у пухнастому хутрі, роблячи його ще більш м'яким і ніжним.
Ґу Фейді дивився на Су Яна в цьому образі й на мить був збентежений.
«Ну як? Хіба я не надзвичайно гарна?» — дражнив Су Ян. - «Ти так і втупився!»
Ґу Фейді розсміявся: «Ти мусиш пам'ятати одне: ніколи не розмовляй».
Су Ян: «...»