Незбагненна глибина Малого Нефритового Павільйону була повністю втілена в цій дівчині в білому.
Почувши її запитання, Су Ян та Ґу Фейді знову обмінялися поглядами.
Цей погляд уже не був таким мовчазним, як раніше, а скоріше містив виклик, наче ніхто з них не хотів відступати і здаватися боягузом перед дівчиною в білому.
«Я перший!» — випередив Ґу Фейді, зробивши крок.
«Він перший!» — одночасно відступив Су Ян.
Ґу Фейді: «...»
Глядачі: «...»
«Ти...» — Ґу Фейді не зміг приховати свого здивування і, насупившись, запитав: «...Що з тобою?»
«А, це просто...»
Су Ян теж був трохи спантеличений.
Відповідно до образу Святого Сина Демонічної Секти, він не мав відступати. Але його мозок ще не встиг перебудуватися, і його свідомість все ще застрягла на думці «Ґу Фейді має пройти випробування першим, щоб стабілізувати сюжет». Слова вирвалися самі собою, і він одразу ж поступився Ґу Фейді можливістю кинути виклик. Зараз, коли слова вже сказані, скасовувати їх було б ще гірше для образу, тому краще було знайти відмовку.
Тож Су Ян кліпнув очима, вигнув губи, прийнявши свою звичну зухвалу посмішку Святого Сина Демонічної Секти, і протяжно сказав: «...Я добровільно тобі поступлюся!»
Глядачі: Яка ж нахабність!
Ґу Фейді був настільки розлючений цими словами, що його щоки почервоніли. Він холодно пирхнув, відвернувся і більше не звертав уваги на Су Яна.
Су Ян відступив до скелі, стримав бажання почухати голову, схрестив руки і прийняв дуже гордовиту позу Святого Сина Демонічної Секти.
Фан Сі підійшов і сказав: «Погляд Святого Сина справді відрізняється від поглядів звичайних людей. Я раніше думав, що цей хлопчик, якого виховав його батько-лідер, надто нудний і старомодний. Але Святий Сину, у вас є талант. Дражнити такого старомодного хлопчика — це справді весело! Подивіться на нього, у нього навіть вуха почервоніли...»
Су Ян, тримаючи свій образ, зневажливо засміявся, але подумки сказав: Фан-ер, не накликай біди. Дражнити головного героя — це погано для нас обох.
Поки вони вдвох перемовлялися, Ґу Фейді вже зайняв позицію.
Він мобілізував свою внутрішню силу, повністю сконцентрувавши її в долоні, і легким рухом вдарив дівчину в білому.
На відміну від Пу Ліньюнь і чорно вбраних розбійників, його удар майже не створював помітних вихорів навколо тіла. Це виглядало так, ніби звичайна людина без внутрішньої сили плескала дівчину в білому. Кінчики ніжного листя на кущах навколо не ворушилися, лише пил на гірській стежці перед Ґу Фейді трохи піднявся, що свідчило про щось незвичайне.
Вираз обличчя дівчини в білому нарешті змінився.
Хоча її погляд все ще був розсіяний, її брови трохи піднялися, виявляючи певний інтерес.
Ґу Фейді вдарив долонею по плечу дівчини в білому, і обох відкинуло на крок назад.
Дівчина в білому усміхнулася і сказала: «Який гарний «Пташеня»! Контроль внутрішньої сили відмінний, ти виправдовуєш свою славу. «Зневажливий Розділ» «Канону Пізнання Повернення» освоєно до третього рівня. Невже ти скоро прорвешся?»
Ґу Фейді був трохи здивований, він склав руки і схилив голову: «Фейді нерозумний і ще не здійснив прорив».
Дівчина в білому кивнула і продовжила: «Я чула, що «Канон Пізнання Повернення» Павільйону Парячих Хмар колись втратив останній розділ, «Розділ Повернення до Гнізда». Чому ти вирішив практикувати саме його?»
Ґу Фейді відповів: «Хоча «Канон Пізнання Повернення» неповний, ця внутрішня техніка найкраще підходить мені, а перші три розділи вже надзвичайно важко опанувати, тому я не жадібний. Крім того, кажуть, що останній «Розділ Повернення до Гнізда» має лише один рівень, і його відсутність не впливає на використання цієї техніки».
Розсіяний погляд дівчини в білому пройшов крізь плече Ґу Фейді, дивлячись на далеке небо, і вона неквапливо промовила: «Зморений птах знаходить дорогу додому... Тобі ще потрібно глибоко усвідомити справжній сенс «Канону Пізнання Повернення». Можливо, у Малому Нефритовому Павільйоні ти зможеш отримати щось цінне».
Сказавши це, вона трохи відступила, звільняючи шлях до воріт Малого Нефритового Павільйону.
Ґу Фейді вклонився дівчині в білому, підняв ногу, щоб рушити вперед, але не втримався, щоб не озирнутися на Су Яна, і лише після цього рішуче зайшов за ворота.
Су Ян не бачив погляду Ґу Фейді.
Він, опустивши голову, міркував: За сценарієм, Ґу Фейді отримав «Розділ Повернення до Гнізда» саме в Малому Нефритовому Павільйоні. Не знаю, як техніка родини Ґу з Павільйону Парячих Хмар опинилася тут. Мої сцени були переважно на початку, і я не знаю, що сталося після того, як Ґу Фейді знищив Демонічну Секту, тому не можу нічого припустити.
Він був занурений у свої думки, коли раптом Фан Сі двічі штовхнув його в бік.
«Гей, гей! Що ти робиш?!»
Су Ян боявся лоскоту і різко відскочив, забувши про свій образ, і сердито подивився на Фан Сі.
Фан Сі підняв підборіддя, подаючи йому знак.
Слуга-Квітів, що стояв осторонь, сказав: «Святий Сину, ваша черга».
Су Ян озирнувся і побачив, що дівчина в білому дивиться на нього своїми порожніми очима, що було досить лячно.
Су Ян підняв руку, щоб почухати голову, але згадавши, що це «не личить Святому Сину», змінив рух і відкинув волосся назад, потім ступив на стежку і повернувся обличчям до дівчини в білому.
Він погано володів внутрішньою силою свого тіла і міг лише здогадуватися. Він подумав, що застосування долоні, мабуть, схоже на використання легкості, але потрібно лише перенаправити внутрішню силу з нижніх кінцівок на долоні. Зрозумівши це, він спробував мобілізувати свою внутрішню силу і сконцентрувати її всю в долонях.
Кущі навколо стежки раптом зашуміли, і пісок на землі почав вібрувати. Це виглядало не так, ніби його підняв вітер, а ніби він був збурений надзвичайно швидкою вібрацією в повітрі.
Вираз обличчя дівчини в білому раптом змінився. Її, досі розсіяний, погляд вперше точно сфокусувався на Су Яні, і навіть рука, що ліниво тримала книгу, трохи напружилася, а тіло випрямилося.
Су Ян абсолютно не усвідомлював хаосу, який він створював. Він підійшов до дівчини в білому і з усієї сили завдав удару долонею, наповненою величезною внутрішньою силою.
Дівчина в білому відступила на пів кроку, підняла руку, і легко зустріла удар Су Яна, повністю нейтралізувавши його потік внутрішньої сили.
Су Ян відчув, що його удар був схожий на міжконтинентальну ракету, що врізалася в крихітну кульку вати. Результатом стало не те, що вона вибухнула, а те, що вона просто зникла з тихим «пуф», не викликавши навіть найменшої ударної хвилі.
«Внутрішня сила глибока, це справді рідкість. Але контроль недостатній, потрібно старанно тренуватися».
Дівчина в білому опустила руку і байдуже сказала: «Якби це був не відбір, а справжній бій, ти б, сконцентрувавши всю свою внутрішню силу в долонях, обов'язково втратив стійкість і тебе б атакували в слабке місце».
Су Яну не було що заперечити. Зрештою, він сам вигадав свій спосіб керування внутрішньою силою. Сказати, що його контроль «недостатній» — це було занадто м'яко, насправді він взагалі не вмів контролювати!
Однак, оскільки він був Святим Сином Демонічної Секти, він міг лише тримати гордовиту позу, не кивнувши на знак згоди.
Дівчина в білому продовжила: «Техніку «Шість Пекельних Квіткових Поховань» Секти Похмурих Хмар (Інь Тань) важко опанувати, і те, що ти досяг досконалості всього в сімнадцять років, свідчить про твій винятковий талант. Але ця техніка має лише один рівень і не підтримує твій подальший розвиток. Які твої наміри щодо вдосконалених внутрішніх технік?»
Су Ян був здивований цим питанням.
Наскільки він знав, Святий Син Демонічної Секти, Су Ян, практикував лише «Шість Пекельних Квіткових Поховань», і це не змінювалося від початку сценарію до кінця його сцени. Тож він не знав, які ще внутрішні техніки Демонічної Секти він міг би практикувати. Крім того, згідно з його розумінням бойових мистецтв, хіба людина не могла практикувати лише одну внутрішню техніку?
Побачивши, що він не може відповісти, дівчина в білому не стала наполягати і лише сказала: «Не хвилюйся, у Малому Нефритовому Павільйоні завжди знайдеться щось для тебе підходяще».
Сказавши це, вона відступила вбік, звільняючи шлях до воріт Павільйону.
Су Ян, з безліччю запитань у голові, увійшов до воріт Малого Нефритового Павільйону. Піднімаючись сходами, він міркував, що ймовірність того, що він потрапив не в сценарій, а в оригінальний роман, стає все вищою.
Ех, не варто було тоді лінуватися.
Якби він прочитав оригінал, то, можливо, краще розумів би розвиток сюжету.
Він йшов, не підіймаючи голови, і зовсім не помітив, як Ґу Фейді стиснув кулаки, коли він проходив повз нього.
Пройшовши ще кілька кроків, він раптом почув тихий, стриманий від гніву голос молодого хлопця.
«Су Ян».
Су Ян розгублено озирнувся і побачив, що Ґу Фейді стоїть на кілька сходинок нижче, піднявши обличчя і пильно дивлячись на нього.
Ґу Фейді стиснув зуби: «Я перевершу тебе. Обов'язково!»
Су Ян кліпнув очима. Він припустив, що його протистояння з дівчиною в білому, мабуть, роздратувало цього маленького вовчика, і не втримався, щоб не засміятися.
«О, сьогодні ти поставив багато прапорів...», — Він зробив паузу, але його вираз обличчя не змінився, незважаючи на помилку в тексті, і він як і раніше посміхався. - «Але я вірю в те, що ти сказав. Одного дня ти перевершиш мене. Можливо... ти навіть вб'єш мене. Будь впевнений, жоден із тих прапорів, які ти поставив, ніколи не впаде».
Сказавши це, він ще раз засміявся, повернувся і продовжив підійматися сходами.
Ґу Фейді дивився на Су Яна, що йшов, міцно стиснувши зуби та кулаки.
Пу Ліньюнь гнівно дихала: «Що це за тон? Він знущається з твоїх марних мрій?! Повна нісенітниця, нерозумно!»
Ґу Фейді нічого не сказав, лише відвів погляд і опустив повіки.
Пу Ліньюнь сказала: «Старший Брате, не засмучуйся. Твої майбутні досягнення будуть набагато вищими, ніж його! Не дозволяй його словам тебе бентежити».
Біля воріт, Фан Сі пройшов випробування і розв'язно підіймався нагору, потираючи косичку.
Побачивши, що Ґу Фейді та Пу Ліньюнь все ще чекають на Сюй Юньчжаня на сходах, він злегка наблизився і з усмішкою сказав: «Ця маленька красуня...»
Фан Сі раптом запнувся, не договоривши.
Через мить він принюхався, примружив очі і глибоко вдихнув: «Ух ти — як же гарно пахне!»
Фан Сі підняв брови, його обличчя виражало глузливу усмішку. Він оглянув обличчя Ґу Фейді, його погляд опустився нижче, і він промовив: «Цсс... Він навіть використав на тобі чарівні ліки Демонічної Секти? Святий Син справді має гострий погляд. Ти, юначе, у такому молодому віці, маєш досить приємну зовнішність і фігуру. Не дивно, не дивно...»
Сказавши це, він, не чекаючи, поки хтось розлютиться і нападе на нього, використав легкість і швидко побіг по стежці.