Коли Ґу Фейді це сказав, його вигляд був надзвичайно серйозним, і це звучало не як подяка, а скоріше як клятва.
У сценарії, який отримав Су Ян, не було детального опису «Пігулки Весняного Відродження Жалю до Краси», її просто згадали як духовні ліки Демонічної Секти. Тому він, природно, не розумів, звідки взявся такий гнів у Ґу Фейді та його супутників. Почувши ці слова, він подумав, що Ґу Фейді справді дякує йому за те, що він його не вбив, і за подаровані ліки.
Тому він вигнув губи і легковажно сказав: «Дякувати не треба, мені буде достатньо, якщо ти не забудеш мене, цього Святого Сина».
— Це провокаційне речення Су Ян додав від себе, керуючись образом Святого Сина Демонічної Секти.
Су Ян навіть не міг уявити, що його слова, почуті Ґу Фейді, прямо підтвердили підозри хлопця щодо його злих намірів.
Ґу Фейді був ще молодий, ріс у простому середовищі, і, вперше зіткнувшись із такою людиною, як Су Ян, він був охоплений соромом і гнівом. Його обличчя стало яскраво-червоним, а вуха, здавалося, от-от почнуть кровоточити.
Пу Ліньюнь гнівно вигукнула: «Ти, ти навіть не мрій! Мій Старший Брат нізащо не піддасться твоєму спокушанню!»
Су Ян: «...» - Гаразд. Ти головна героїня, тобі видніше.
Су Ян скривився, більше нічого не сказав, схрестив руки, сперся на кам'яну стіну і з нудьгою позіхнув.
Невдовзі молоді герої, які роздобули нефритовий дзвіночок у лісі, почали прибувати до воріт Малого Нефритового Павільйону. Всі вони віталися зі знайомими товаришами або друзями сім'ї.
Ґу Фейді завжди користувався великою повагою серед молодих героїв. Не кажучи вже про те, що його батько був нинішнім лідером Спілки Бойових Мистецтв, сам він у такому юному віці вже опанував «Канон Пізнання Повернення» Павільйону Парячих Хмар до третього рівня «Зневажливого Розділу», тому всі охоче з ним знайомилися.
Таким чином, більшість молодих героїв, прибувши до воріт, спершу йшли привітатися з Ґу Фейді. Деякі навіть затримувалися біля нього надовго, сподіваючись поговорити з ним ще трохи.
На відміну від Ґу Фейді, де був справжній натовп, біля Су Яна було порожньо.
Навколо нього навіть утворилася невидима порожня зона, ніби він встановив невидимий бар'єр.
Популярність молодих героїв праведного шляху та Святого Сина Демонічної Секти була очевидною, варто було лише подивитися на це.
Молоді герої іноді крадькома поглядали на Су Яна, а потім, отримавши, мабуть, якесь почуття переваги від його самотнього стану, гордовито відверталися і тихо розмовляли зі своїми новими друзями.
«Я б сказав, що деякі дурні люди в світі бойових мистецтв порівнюють молодого героя Ґу з тим демоном із Демонічної Секти. Це просто безглуздо!»
«Точно! «Канон Пізнання Повернення» Павільйону Парячих Хмар загальновизнаний як надзвичайно важка внутрішня техніка, а молодий герой Ґу, у віці лише шістнадцяти років, уже досяг третього рівня. Це справді надзвичайний талант».
«Кажуть, що цей демон із Демонічної Секти практикує якусь там техніку «Поховання Квітів, що Опадають», і вже сама назва свідчить, що це щось недобре. Можливо, він примножує свою внутрішню силу, поглинаючи життєву силу людей, п'ючи людську кров і поїдаючи плоть...»
«Справді?»
«Навіть якщо така зла техніка швидко нарощує внутрішню силу, вона, ймовірно, завдає шкоди в якомусь іншому аспекті. Тільки ті, хто належить до Демонічної Секти, можуть вважати її скарбом...»
«Дії Демонічної Секти завжди були дивними, я не можу сказати, чи правдиві ці чутки, але про нього кажуть — що він у такому юному віці має незліченну кількість наложників, що гріють йому постіль, і, мабуть, він не раз робив речі, які висмоктують життєву енергію! Я думаю, нам усім потрібно бути обережними, щоб цей демон не поклав на нас око...»
Молоді герої думали, що говорять дуже тихо, але вони не знали, що Су Ян уже прорвався на останній рівень Техніки "Шести Пекельних Квіткових Поховань", повністю завершивши практику. Його внутрішня сила зросла, а слух став надзвичайно гострим, тож він чув усе, про що вони говорили.
Чи був Су Ян злий? Насправді, не дуже. Зрештою, він знав, що грає лиходія, і те, що його не люблять, було цілком природно.
Але ці безпідставні здогадки дратували Су Яна — послухайте, яку гидоту вони говорять?! Наложники? Висмоктування життєвої енергії? І ще покладе на них око, на цих страхопудів?!
Він, Су Ян, за все своє попереднє життя і це, навіть жодного разу не зустрічався ні з ким! Він був прямолінійним і чесним... цнотливим чоловіком!
Однак, подумавши, Су Ян завагався:
Він потрапив у цей сценарій лише кілька днів тому, і до того, як це сталося, він був у Демонічній Секти в стані напівзабуття, тож не мав можливості уважно вивчити, що відбувається навколо. Щодо зйомок у реальному світі, він був другорядним персонажем, і, окрім сцен із табором головного героя, у сценарії майже не було нічого про його приватне життя.
Тому він насправді не знав, якою людиною був справжній «Святий Син Демонічної Секти» поза сюжетом.
Тому Су Ян нахилився до свого Слугаи-Квітів, тихенько передаючи йому думку, щоб дізнатися деталі:
[Гей, хочу тебе запитати. Я поспішав і забув про це. Як там ті, що гріють постіль, що з ними робитимуть?]
Слуга був здивований, подумав трохи і сказав:
[Святий Сину, оскільки ваша техніка завершена, вам більше не потрібно тримати обітницю. Ви раніше викрали багато красунь зі світу бойових мистецтв, щоб вони вам служили. Ймовірно, старійшини скористаються вашою відсутністю, оберуть кількох покірних і добре навчать їх, щоб вони були готові до вашого повернення].
Су Ян: [О...]
Через мить він відчув, що щось не так, і здивовано запитав:
[Гей? Зачекай? Яку обітницю?]
Слуга здивовано: [Так].
Су Ян потер лоба: [Що за обітниця? Я комусь обіцяв зберігати цноту?]
Слуга, переживши «хрещення» останніх кількох днів, знав, що його Святий Син має деяку втрату пам'яті після завершення техніки, тож не здивувався цьому питанню і терпляче пояснив:
[Техніка «Шість Пекельних Квіткових Поховань», яку ви практикуєте, вимагає, щоб ви не втрачали жодної краплі життєвої енергії до її завершення. Наш колишній Лідер Секти намагався освоїти цю техніку, але зазнав невдачі саме з цієї причини].
Су Ян: [...]
Що це за збочена техніка?
Невже сценарист не міг вигадати щось пристойніше?!
Проте, принаймні «оригінал» уже завершив цю техніку, і Су Яну не довелося про це турбуватися, що заощадило йому багато клопоту.
Дізнавшись, що це тіло не займалося нічим непристойним, настрій Су Яна значно покращився.
Коли його настрій покращився, йому захотілося трохи повихвалятися.
Тому він вигнув губи в зловісній усмішці, примружив очі, подивився на тих, хто щойно шепотів про нього гидоти, і ліниво потягнувся, дозволяючи широким рукавам сповзти до ліктів, оголюючи його гладку і бліду руку. На його витонченому зап'ясті було намотане яскраво-червоне коралове намисто, що ще більше підкреслювало його чарівну красу.
«Обговорювати чужі секрети за спиною — це погана звичка».
Су Ян навмисно затягнув слова, і з дуже легковажним тоном сказав: «У мене, Святого Сина, високі стандарти, і не кожен гідний стати моїм наложником. Не хвилюйтеся, я не покладу очей на вас, дурні».
Його навички мовлення були посередніми, і він не зміг пригадати складного виразу, тому обійшовся цим. Принаймні, тон був переконливий.
Су Ян самовдоволено подумав про це, і його погляд попрямував до Ґу Фейді, щоб побачити, як головний герой відреагує на його виступ.
Але в очах інших, його погляд здавався багатозначним, наче він говорив: «Я не покладу очей на вас, дурнів, але Ґу Фейді — це інша справа, він може зацікавити мене».
Вирази обличчя Ґу Фейді та його супутників одразу змінилися.
Навіть багато молодих героїв навколо насупилися і підійшли, щоб оточити Ґу Фейді, сердито дивлячись на Су Яна.
Су Ян: «...»
Ця сцена змусила його виглядати, як справжній збоченець.
«Ці дурні, звісно, не варті вашого погляду, Святий Сину».
Раптом над головами присутніх пролунав трохи глузливий голос: «Святий Сину, а як щодо мене?»
Су Ян чув, що прибув новий герой, але не очікував, що це буде такий персонаж — на жаль, усі, хто шанобливо називав його «Святим Сином», не були праведними людьми.
Він здивовано підвів голову, дивлячись на скелю позаду. Він побачив молодого героя у смарагдово-зеленому вбранні, розшитому павиними пір'ям. Він висів униз головою на невеликій гілці, що стирчала зі скелі, і широко усміхався.
Су Ян, зберігаючи свій образ, ще не встиг нічого сказати, як той чоловік уже зробив сальто зі скелі і граційно приземлився на землю.
Він відкинув косички, прикрашені бісером, і з усмішкою кинувся до Су Яна, кажучи: «Дуже радий познайомитися! Я Фан Сі з Клану Зеленого Завісу, мені сімнадцять, і я чув, що ваша техніка нещодавно завершилася. Вітаю, вітаю!»
Ці слова прозвучали досить римовано.
Су Ян зрозумів: Ах, це ж головний поплічник Святого Сина Демонічної Секти.
Фан Сі був другим сином Голови Клану Зеленого Завісу, і в світі бойових мистецтв його називали Фан-ер (Фан Другий).
Фан-ер у сценарії був абсолютно комічним персонажем, і його роль була невелика. Тоді знімальна група, щоб заощадити гроші, просто взяла на цю роль якогось статиста з пересічною зовнішністю.
Але цей хлопець перед ним, зі смаглявою шкірою та яскравими очима, був набагато привабливішим і милішим за того актора. У його спритності була грайливість, а в хитрості — трохи нахабства, і він зовсім не викликав відрази.
Однак, здається, Фан Сі не мав жодної сцени під час відбору в Малому Нефритовому Павільйоні?
Су Ян нахмурився, намагаючись згадати.
Він пригадав, що актор, який грав Фан-ера, приєднався до зйомок лише під час однієї бойової сцени пізніше, у безлюдній місцевості. Персонажі, які з'явилися тут, у Малому Нефритовому Павільйоні, були лише кількома, і увага була зосереджена на Ґу Фейді, Пу Ліньюнь та Сюй Юньчжані. Навіть він, Святий Син Демонічної Секти, тут лише з'явився і був одразу виключений.
Тож... який же дивний поворот сюжету він спричинив у ті кілька днів після свого перевтілення, що сюжет зійшов з рейок настільки радикально?!
Су Ян відчув, що йому, мабуть, доведеться переглянути свій перехід у цей світ.
Невже він потрапив не в сценарій, а в оригінальний роман, за яким знімали веб-драму?
Він раптом пошкодував, що не прочитав оригінальний роман раніше, інакше він принаймні знав би, які частини були вирізані сценаристом, а які були змінені...
«Е-е, Святий Сину?»
Побачивши, що Су Ян довго мовчить, Фан Сі трохи зніяковів і обережно запитав.
Су Ян прийшов до тями, на мить завагався, а потім поплескав Фан Сі по плечу і сказав: «О, ти непоганий. Ти хороша людина».
Фан Сі: «...»