Бай Цзін витерла кров, подивилася на рану й сказала: «Куля застрягла всередині. Мені потрібно її вийняти».
«Міс Бай, це вогнепальна рана. Ви вмієте її лікувати? Якщо ні, не прикидайтеся босом. Інакше ви зганьбите себе та інших».
Бай Цзін не сказала ні слова. Вона перевіряла аптечку й виявила, що там не було анестетика для ін'єкцій.
Ся Ін побачила, що Бай Цзін не спростовує, і використала свій сарказм, щоб висміяти її: «Що? Я мала рацію. Я вже говорила це раніше. Як така теплична квітка, як ви, може звикнути до такого кривавого життя? Витончена квітка повинна жити в тому середовищі, в якому вона повинна бути. Вона не повинна змушувати себе слідувати за великим деревом. Щастя, яке вона змушена мати, не є справжнім щастям».
«Я ризикнула своїм життям, щоб отримати карту штаб-квартири Сатани, щоб гілки й листя великого дерева процвітали. Я буду стояти разом із великим деревом і вітати всі вітри, дощі, громи та блискавки. Я не буду трояндою, яка чіпляється за велике дерево».
«З цією картою штаб-квартири, лише питання часу, коли ми візьмемо Сатану. Коли Сатани не буде, моя кар'єра під прикриттям закінчиться. Проблема викриття зовсім не є проблемою».
«Більше немає анестетика. Я видалю її безпосередньо!»
Бай Цзін раптом перебила монолог Ся Ін, що здивувало її на мить, перш ніж вона подивилася на Бай Цзін.
«Що ти щойно сказала?»
Бай Цзін вказала на аптечку. - «Я щойно сказала, що більше немає анестетика. Я хочу розрізати рану й вийняти кулю безпосередньо. Така сильна жінка, як міс Ся, яка щодня проходить через криваві битви, не потребуватиме анестетика для видалення кулі».
Обличчя Ся Ін миттєво зблідло.
«Лише така квітка, як я, боялася б болю та крові. Міс Ся, хіба я не права?»
Ся Ін раніше хвалилася, як вона могла сказати, що боїться в такий час?
Вона стиснула зуби й сказала Бай Цзін: «Я не боюся болю. Я боюся, що ти не знаєш, що робити! Неважливо, якщо я помру, але якщо я помру, ніхто не зможе допомогти босу здолати Сатану!»
«Ти лише трохи прокровоточила, з чого ти маєш померти?»
На обличчі Бай Цзін був вираз презирства, коли вона почала лікувати її рани. Оскільки вона була нетерплячою до Ся Ін, її руки стали швидшими й жорстокішими. Ся Ін міцно обіймала дерев'яну коробку від болю, не зводячи очей із Сі Цяня. Ніхто не знав, чи шукала вона втіхи у Сі Цяня, чи ставилася до Сі Цяня як до анестетика.
Рухи Бай Цзін були дуже швидкими. Менш ніж за хвилину куля була вийнята, за нею пішли шви та перев'язка. Це було зроблено за один раз. Навіть Ся Ін не могла не здивуватися майстерному лікуванню рани Бай Цзін.
Після того, як Бай Цзін закінчила все перев'язувати, Ся Ін раптом видихнула. Її обличчя було блідим, коли вона подивилася на Сі Цяня з деякою образою та бажанням.
Чоу Хай тихо кашлянув і незграбно відвернувся. Погляд Сі Цяня весь час слідував за Бай Цзін. Він подивився на її прекрасні пальці, які були схожі на танцюючі клавіші піаніно, що вправно лікували рани. Ще раз він відчув, що у його дружини було все більше й більше секретів.
Ся Ін побачила, що Сі Цянь дивився на Бай Цзін. Глибоке кохання у його очах було тим, чого вона найбільше прагнула у своєму житті. Однак Сі Цянь віддав це Бай Цзін, не стримуючи нічого. Як вона могла бути спокійною?
Ся Ін прикинулася слабкою, коли вона підняла дерев'яну коробку до Сі Цяня. Вона планувала впасти в обійми Сі Цяня, коли він наблизиться до дерев'яної коробки. Вона не вірила, що він не матиме до неї жалю.
База даних Бай Цзін вже передбачила план Ся Ін. Якраз коли Ся Ін підняла руку, щоб заговорити, Бай Цзін впала в обійми Сі Цяня.
«Я втомилася. Віднеси мене до ліжка!»
Сі Цянь негайно занервував. Він проінструктував Чоу Хая подбати про Ся Ін. Навіть не дивлячись на Ся Ін, він підняв Бай Цзін і пішов.
Ся Ін була настільки розлючена, що її легені ось-ось мали вибухнуть. Вона грюкнула дерев'яною коробкою по тілу Чоу Хая, і він швидко зловив її. Він стурбовано подивився на Ся Ін, але не знав, як її втішити.