Бай Юе згадала про препарат, оскільки вона хотіла лише скористатися цією можливістю, щоб потрапити до лікарні бойового відділу, де була Юнь Шу. Поки вона потрапить до лікарні бойового відділу, вона буде вважатися справді пов'язаною з бойовим відділом. Однак вона не очікувала, що Юнь Вей насправді запросить її до лабораторії бойового відділу. Це було як пиріг з неба.
«Так, лабораторія бойового відділу потребує таких талантів, як ти, Бай Юе. Однак я повинен попросити дозволу у свого начальства в цій справі!»
«Дякую, генерал-лейтенанте Юнь. Якщо я зможу потрапити до лабораторії бойового відділу, я обов'язково добре проведу свої дослідження й покажу вам свої результати. Я точно не зганьблю вас».
Слова Бай Юе були явною демонстрацією лояльності. Якби вона потрапила до лабораторії бойового відділу, вона була б підлеглою Юнь Вейя.
Юнь Вей був дуже задоволений її ставленням, але Юнь Шу була настільки розлючена, що вилаялася: «Підлабузниця, ти думаєш, що кожен може увійти до лабораторії бойового відділу? Якщо тебе виженуть, не ганьби мого старшого брата!»
Бай Юе була дуже спокійною, наче вона знайшла почуття переваги Бай Цзін. Вона відповіла поміркованим тоном: «Деякі люди навіть не мають шансу зганьбитися!»
Юнь Шу була розлючена!
...
У Країні С Ні Цзунь, його оточення та ад'ютант Сі Цяня були розділені на десять команд і оточили кілька миль навколо бомбосховища, в якому був у пастці Сі Цянь. Вони проводили ретельний пошук.
Будинки були сильно пошкоджені, всюди були зсуви, і вони постійно були в небезпеці. Час від часу долинав сморід крові. Час від часу викопували розбиті тушки домашньої птиці, що виявляло почуття запустіння та відчаю.
Ні Цзунь віддав смертельний наказ. Він перекопав усі місця, які можна було перекопати, і позначив їх, щоб запобігти другому пошуку, який міг би призвести до більш серйозного зсуву. Однак нікому не дозволялося йти, доки Сі Цянь не буде знайдений.
Ні Цзунь не знав, як він провів цілих три години. Десять команд зібралися, і всі вони мали похмурі вирази. Було очевидно, що вони його не знайшли.
Ні Цзунь тупнув ногами, але його очі були червоні.
«Неможливо, життя того хлопця таке міцне, як з ним могло щось статися! Ви, хлопці, не шукаєте його належним чином, це точно!»
Очі ад'ютантів також були червоні, коли їх лаяв Ні Цзунь.
Ні Цзунь, очевидно, забув свій вік. Після інциденту з Юнь Вейєм та Бай Цзін він поспішив рятувати людей, не зупиняючись, він навіть нічого не їв і не пив. У цей момент він тупотів ногами й лаяв їх, доки не знепритомнів, кілька ад'ютантів швидко відправили його до тимчасового медичного намету поруч.
«Спорожніть цей медичний намет для термінового використання!» — хтось віддав наказ. Солдати одразу ж підготувалися до переїзду, але вони почули спокійний голос.
«Хто дав вам право!»
Ад'ютанти застигли, забувши, що вони все ще несли Ні Цзунь. Всі вони одночасно подивилися в кут. Висока фігура Сі Цяня спиралася на стовп. На його ногах та грудях були прості пов'язки. Його обличчя було блідим, і було очевидно, що він серйозно поранений.
«Сер?»
«Ах, ви, зграя негідників!» - Ні Цзунь впав на землю через кількох приголомшених людей.
Відділений тонкою тканиною нош, біль змусив його скривитися. Коли він підняв очі, він побачив, як Сі Цянь сердито дивився на нього з кута, і його гнів негайно зник.
«Негіднику, ти не мертвий!» - Ні Цзунь був надзвичайно радий. Він хотів кинутися, але його образив зневажливий вираз Сі Цяня.
«Ад'ютант!» - Сі Цянь проігнорував Ні Цзуня й наказав тихим голосом: «Одна команда огляне руїни, а інша команда проведе перерахунок, щоб побачити, чи є зниклі безвісти. Я хочу знати всю інформацію через пів години!»
«Так!»
Ад'ютанти миттєво відновили свої сили й негайно повели своїх людей. Ні Цзунь побачив, що Сі Цянь його ігнорує, тому він взяв на себе ініціативу, щоб протиснутися й сісти поруч із ним.
«Цк-цк, справді соромно бути пораненим ось так!»
Сі Цянь проігнорував дражніння Ні Цзуня. Він хвилювався за Бай Цзін і був надзвичайно тривожним.
«Йди й підготуй літак. Через пів години супроводжуй усіх громадян назад у країну!»
«Чому ти так поспішаєш? Хіба тут немає резервної лікарні? Ти повинен тимчасово лікуватися в лікарні, доки твої травми не стабілізуються!»
Сі Цянь безвиразно подивився на нього.
«Це наказ!»