Дві години тому організація «Блискавка» отримала розвіддані про те, що Бай Цзін була оточена в готелі. Точна ситуація була невідома.
Фу Хен поспішив до околиць готелю. Спочатку він хотів захопити Бай Цзін, коли вона не була на сторожі, і повернути її на базу Сатани.
Він слідував за найманцями, які гналися за Бай Цзін, і побіг у провулок. Однак, коли він побачив, як Сі Цянь з'явився й врятував Бай Цзін, він зрозумів, що він не рівня йому й міг лише здатися.
Однак він почув розмову між Бай Цзін та найманцями й зрозумів, що Юнь Шу була в пастці.
Фу Хен подумав про це. Якщо Юнь Шу все ще була в готелі, якби він міг врятувати її, і він зміг би отримати деякі переваги та ресурси від бойового відділу...
У коридорі верхнього люкса готелю лежали на підлозі столи, стільці та лавки. Розкидані гільзи доводили, що була інтенсивна сутичка.
Фу Хен підійшов до дверей і спробував повернути ручку, але виявив заблокований замок. Він прочистив горло й голосно сказав: «Міс Юнь, будь ласка, відійдіть. Я врятую вас!»
Бам! Бам! Бам!
Фу Хен стояв у безпечному місці й стріляв у замок дверей зі своєї зброї. Коли він побачив, що дверний замок трохи ослаблений, він підняв ногу й ударив по серцевині замка...
Бум!
Двері впали на землю, і з кімнати потягнувся слабкий рибний запах.
Чоловіки шалено схопили свої шорти, намагаючись прикрити свої голі тіла. Тим часом руки та ноги Юнь Шу були зв'язані мотузками й закріплені на обертовому стільці. Обличчям до дверей, її ноги були розведені, виявляючи брудний, червоний та набряклий секретний сад, все її тіло було вкрите слідами кохання.
Біля її губ висіла блискуча рідина, і вона здавалася безсилою, спущеною іграшкою.
Фу Хен на мить був приголомшений. Він зняв свою куртку, щоб прикрити її тіло, й обережно розв'язав мотузку.
Юнь Шу не очікувала, що він прийде. Вона була наповнена соромом та образою, коли дія наркотику розсіялася.
Вона відштовхнула Фу Хена й підняла пістолет із землі. Вона націлила його на свою скроню й заревла зі сльозами на очах: «Не зупиняй мене. Дай мені померти! У мене немає гордості, щоб продовжувати жити!»
«Це все провина Бай Цзін. Це вона змусила мене випити вино, змішане з афродизіаком. Я не знаю, що сталося!»
«Тепер, коли це сталося, і як тільки це вийде назовні, я зганьблю сім'ю Юнь. Фу Хен, не забудь помститися за мене! Вбий Бай Цзін!»
Юнь Шу сказала це навмисно. Вона злегка зігнула пальці, бажаючи натиснути на курок, але вона дала Фу Хену достатньо часу, щоб зупинити її.
Фу Хен подивився на її спокусливе обличчя після того, як потяг зник, і він таємно мав інші думки.
Юнь Шу мала двох старших братів, Юнь Вейя та Юнь Юя. Обидва вони мали сильну владу та походження в бойовому відділі, і вони мали спільного ворога, яким була Бай Цзін...
Подумавши про це, Фу Хен вихопив пістолет Юнь Шу й обійняв її. Він обережно погладив її гладку спину, наче щоб втішити її.
«Не будь нерозумною. Пам'ятай, сьогодні в готелі є тільки ти та я...»
«Ти зробила всі ці речі зі мною, ти розумієш? Ти повинна жити добре. Я захоплю Бай Цзін для тебе й змушу її страждати в сто чи тисячу разів більше, добре?»
Тон Фу Хена був ніжним, і Юнь Шу подивилася на нього з надзвичайно зворушливим виразом. Дві сльози впали з куточків її очей, і вона кивнула.
Юнь Шу взяла на себе ініціативу накинутися на Фу Хена й притулитися до нього. Вона тихо сказала: «Дякую, Фу Хен. Якщо ти не проти, я готова бути твоєю жінкою...»
Глибше значення цих слів змусило серце Фу Хена шалено битися. Якраз коли він збирався відповісти, він почув звук хаотичних кроків.
Вони обидва обернулися одночасно, і Юнь Юй та Юнь Вей зайшли в кімнату.
Побачивши сцену перед собою, вони одразу ж подумали про те, що сталося. Вони витягли свою зброю й націлили її на Фу Хена. Стиснувши зуби, вони проклинали: «Негідник, я вб'ю тебе!»
Юнь Шу була настільки налякана, що вона стала перед Фу Хеном і поспішно смикнула свій одяг, щоб пояснити: «Старший брате, це був не він!»
«Бай Цзін обманом змусила мене прийти сюди, вкрала кров Бай Ченя й навіть накачала мене наркотиками. Вона замкнула мене в номері готелю, щоб я займалася сексом із ними».
Вона вказала на чоловіків у кімнаті й поскаржилася: «Фу Хен врятував мене, інакше я б померла!»
Юнь Шу вигадала брехню й звинуватила у всьому Бай Цзін.
Юнь Вей був сповнений гніву. Він кинув погляд на Фу Хена й вистрілив одночасно з Юнь Юем, вбивши всіх чоловіків у кімнаті, щоб змусити їх мовчати.
Кров розбризкалася на його тілі, але Юнь Вей лише підняв руку, щоб витерти її.
Юнь Вей подивився на Фу Хена, прибрав свою зброю й сказав: «Ніхто інший не дізнається, що сталося сьогодні».
«Якщо ти готовий одружитися з Юнь Шу, сім'я Юнь буде винна тобі послугу. Незалежно від того, що станеться в майбутньому, ми зробимо все можливе, щоб допомогти тобі».
Фу Хен повернувся, щоб подивитися на очі Юнь Шу, які були сповнені очікування та благання. Він легенько поплескав її по руці.
«Навіть без твоєї обіцянки, я все одно хочу одружитися з Юнь Шу. Я не дозволю їй більше страждати. Будь ласка, будьте впевнені».