Дуже скоро Чоу Хай супроводжував Бай Цзін на автобусі до навчальних майданчиків найманців.
Він таємно оцінив фігуру Бай Цзін й запитав із незрозумілим значенням: «Міс Бай... Ви дружина пана Сі?»
Бай Цзін кивнула й байдуже подивилася на пейзаж, що проходив повз вікно. Вона запитала: «Це місце дуже хаотичне. Окрім найманців, тут є інші сили? Або у вас тут часто бувають війни та бої?»
Вона хотіла дізнатися, які сили Юнь Вей організує для боротьби з нею, але Чоу Хай помилково подумав, що вона боїться.
Старі підлеглі Бойового відділу, які багато років слідували за Сі Цянем, усі знали новину про одруження свого боса. Вони всі дивувалися, яка жінка може змусити їхнього боса захоплюватися нею та обожнювати її.
Але в той момент, коли він побачив Бай Цзін, Чоу Хай відчув надзвичайне розчарування. Він навіть вважав це смішним!
Окрім того, що Бай Цзін була досить гарною, щоб відповідати його босові, вона, здавалося, не мала жодних хороших якостей!
Але його бос був настільки закоханий у неї, що він навіть втратив розум. Він слухав Бай Цзін і навіть не прийшов подивитися на їхнє навчання!
Коли Чоу Хай подумав про це, він звинуватив Бай Цзін. Водночас він не мав хорошого враження про неї. Він мовчки відвернув погляд і не відповів на її запитання.
Бай Цзін знала, що темперамент найманців був непередбачуваним, тому вона не турбувалася питати.
Вони вдвох мовчки прибули на навчальний майданчик. Побачивши, як найманці без сорочок тренуються потіючи, вона вийшла з автобуса й сказала Чоу Хаю: «Мені потрібно побачити ваші збройні сили... Подивитися, чи маєте ви кваліфікацію та здатність завершити цю місію».
Побачивши її серйозний погляд, Чоу Хай скривив губи й махнув рукою своєму ад'ютанту, щоб зібрати всіх...
Його ставлення природно вплинуло на ставлення найманців.
Зі свистом найманці зібралися ліниво й формально. Вони вільно тримали зброю й завершили реорганізацію формування, скандуючи гасла.
Вони дотримувалися принципу «Бойова сила на першому місці» і підкорялися лише сильним.
Бай Цзін виглядала делікатно, як жінка, яка кричала б, почувши постріли. Звичайно, вони зневажали її!
Відчуваючи ставлення найманців, Бай Цзін насупилася й подивилася на Чоу Хая із серйозним обличчям. Її тон був трохи різкішим.
«Як ви можете завершити місію з такою недисциплінованою командою? Ваша нинішня сила абсолютно недостатня. Ви не відповідаєте моїм стандартам, і ви не можете мати справу з людьми, з якими я хочу мати справу. Від сьогодні ви повинні посилити своє навчання!»
Її сумнів був схожий на вогняну кулю, що запалювала корпус найманців.
Найманень із колючою головою плюнув на землю, подивився на неї й крикнув: «Що ти знаєш? Ти знаєш, як стріляти? Вказуючи на нас і кажучи, що ми не можемо цього зробити? Хто ти така, на твою думку!»
«Ти нічого не знаєш. Не приходь на навчальний майданчик, щоб випендрюватися. Кілька з нас озброєні бойовими патронами. Ми можемо випадково поранити тебе й подряпати твоє гарненьке обличчя!»
Найманці вибухнули сміхом. Кілька чоловіків провокаційно сказали: «Що? Якщо ти хочеш дати нам урок, чому б тобі не побити нас!»
«Якщо ми програємо, ми станемо на коліна на землі й назвемо тебе бабусею. Якщо ти програєш...»
Бачачи, що вони збиралися сказати щось неправильне, Чоу Хай насупився й перебив їх. Бай Цзін нахилила голову й подивилася на них: «З чим ми будемо змагатися?»
Найманень із колючою головою пирхнув і простягнув їй пістолет. Він вказав на яблучко за сто метрів і сказав: «Ти знаєш, як стріляти?»
Бай Цзін холодно дивилася на нього деякий час. Вона взяла снайперську гвинтівку й відрегулювала приціл. Відчуваючи швидкість вітру навколо себе, вона стояла нерухомо й натиснула на спусковий гачок!
«Цк... постава цієї жінки досить стандартна...»
«Що означає постава? Влучити в ціль — це найголовніше! Можливо, вона зіграла лише кілька раундів на стрільбищі...»
Серед насмішливого сміху найманців збирачі цілей побігли назад із ціллю з десятьма кільцями в руках...
«Десять, десять кілець?! Це неможливо, це має бути удача!»
«Правильно, навіть наш стрілець не може потрапити в десятикільцеву ціль за такий короткий час без регулювання. Це має бути сліпий постріл!»
Сила Бай Цзін була набагато сильнішою, ніж вони уявляли, але найманці не хотіли в це вірити.
Колюча голова вийшов вперед і сказав: «Давай битися!»
Між чоловіками та жінками була величезна різниця в силі. Він використав тиск для знущання над Бай Цзін, намагаючись відвоювати репутацію найманців.
Це була, очевидно, безпрограшна ситуація, але Бай Цзін з радістю прийняла виклик.
Колюча голова кинув швидкий і лютий удар. Бай Цзін спритно нахилилася, щоб ухилитися, шукаючи його слабкість.
Найманці вболівали за нього. Колюча голова тривожно зробив крок вперед, але Бай Цзін скористалася цією можливістю, щоб схопити його за зап'ястя й кинути його через плече, використовуючи обидві руки й ноги, щоб контролювати його!
Колюча голова лежав на землі, не в змозі згадати, як він програв!
Бай Цзін поплескала руками й встала. Її очі байдуже озирнулися на найманців, які замовкли, й запитала: «Є хтось ще, хто хоче позмагатися?»
Навіть Чоу Хай та інші найманці не могли повірити в те, що вони щойно бачили. Вони були настільки шоковані, що не могли закрити роти й похитали головами.