«Вважай, що тобі пощастило!»
Юнь Вей зупинився. Його очі були сповнені ворожості, коли він сказав хрипким голосом: «Якщо ти здатна, ми знову поб'ємося в Золотому Трикутнику через пів місяця!»
Як чинний офіцер, Юнь Вей мав дотримуватися правил Бойового відділу. Солдатам не дозволялося стріляти в цивільних осіб, які не вчинили злочинів, або затримувати цивільних без дозволу.
Тому, незалежно від того, як сильно Юнь Вей ненавидів Бай Цзін, він міг лише терпіти це. Він нічого не міг їй зробити під пильним оком багатьох глядачів у лікарні Бойового відділу!
Що стосується Юнь Вей, який володів титулом залізного генерала, він майже програв Бай Цзін, яка була худа й виглядала так, ніби вона взагалі не мала бойової сили!
Він не міг з цим змиритися!
Юнь Вей дивився на Бай Цзін. Поки вона погодилася прийняти виклик, він зможе мобілізувати військові сили за межами кордонів, щоб розібратися з нею!
У той час він не тільки зможе помститися за сьогодні, але й зможе забрати Бай Ченя, щоб дослідити й видобути інгредієнти в його крові для розробки препарату від раку!
Бай Цзін насупилася. Вона взагалі не цікавилася викликом Юнь Вей.
Очі Юнь Вей блимали холодним, залізним світлом. Він стиснув кулаки й спровокував Бай Цзін своїми словами: «Не забувай, що кров твого брата все ще знаходиться в лабораторії Бойового відділу. Регенерація його крові зараз дуже повільна. Якщо його власна кров не буде введена в його тіло, він буде дуже слабким... Можливо, він помре до того, як буде розроблено життєво важливий препарат!»
Бай Цзін сіла біля ліжка й повернула голову, щоб подивитися на Юнь Вей холодними очима. Її оточила вбивча аура, налякавши ад'ютантів Бойового відділу.
«Ну як? Ти наважишся побитися зі мною за межами кордону? Я візьму кров Бай Ченя з собою. Поки ти зможеш перемогти мене, ти зможеш повернути його кров...»
Юнь Вей жорстоко посміхнувся. - «Але важко сказати, чи будеш ти мати життя, щоб повернути її!»
Бай Цзін повернула голову й подивилася на бліде обличчя Бай Ченя. Він лежав на ліжку, неспокійно бурмочучи щось.
Вона не дозволить, щоб із Бай Ченем щось сталося.
Бай Цзін думала лише три секунди, перш ніж вона кивнула й сказала: «Добре! Я приймаю твій виклик. Через пів місяця я змушу тебе заплатити ціну, на яку ти заслуговуєш у Золотому Трикутнику!»
Бай Цзін сказала із серйозним виразом обличчя, але Юнь Вей не сприйняв її загрозу серйозно. Він покликав своїх ад'ютантів покинути лікарню.
...
На віллі.
Бай Цзін віднесла Бай Ченя на ліжко й повернулася до своєї кімнати, щоб спакувати свій багаж. Вона готувалася виїхати з країни заздалегідь.
Юнь Вей обов'язково організує свої сили за кордоном. Вона повинна була підготуватися заздалегідь та організувати відповідні збройні сили, щоб розібратися з ним!
Бай Цзін відкрила свою шафу й побачила, що сорочки та краватки Сі Цяня змішані з її одягом. Вона на мить була приголомшена.
Чи повинна вона повідомити його, що збирається поїхати?
Бай Цзін взяла свій телефон. Вона хотіла залишити повідомлення для Сі Цяня, але коли її пальці торкнулися екрана, вона кинула його й заплющила очі, щоб розвіяти хаотичні думки в своїй свідомості...
Чому вона думала про Сі Цяня в цей момент...
Чи може бути, що система ШІ була в безладді?
Бай Цзін не могла пояснити це явище, тому вона просто здалася. Вона зосередилася на шафі й недбало схопила кілька зручних худі й кинула їх у валізу. Потім вона спакувала препарат для посилення сили, який їй потрібно було взяти з собою.
Сі Цянь почув метушню, коли він повернувся. Він схрестив руки, коли стояв біля дверей і спостерігав за її рухами. Коли він зрозумів, що вона не просто складає свої речі, з'явилося неспокійне відчуття.
Він злегка кашлянув і підняв брови. Він підійшов до неї й підняв руку, щоб зупинити її...
«Куди ти йдеш? Чому ти пакуєш речі?»
Бай Цзін із подивом подивилася на Сі Цяня, який повернувся рано. Вона кивнула, а потім потягла свій багаж, щоб обійти його. Вона слабо відповіла: «Я йду в Золотий Трикутник. Хтось збирається зі мною битися...»
Що? Бій у Золотому Трикутнику?
Сі Цянь відчув небезпеку, й на його обличчі з'явився незадоволений вираз.
Він тримав плечі Бай Цзін і притиснув її до стіни. Він злегка нахилився й подивився їй в очі.
«Це така велика справа. Ти ніколи не думала обговорити це зі мною? Якби я не повернувся, ти б пішла сама, ось так?»
Бай Цзін мовчала.
Сі Цянь хотів, щоб вона довіряла йому й покладалася на нього, але він не знав, як донести це до неї.
Після довгої паузи він сказав тихим голосом: «Ти можеш піти, але ти повинна взяти мене з собою!»
Сі Цянь був одягнений у костюм, пошитий на замовлення, та вишукану краватку. Його вираз обличчя був урочистим.
Бай Цзін подивилася на нього й похитала головою. - «Ця операція дуже небезпечна. Ти генеральний директор, який сидить у кабінеті, керуючи професором Дуном та іншими, щоб проводити дослідження. Ти ніколи не бачив справжнього бою... Ти повинен залишитися на віллі й чекати моїх новин. Я можу впоратися сама».