На віллі Логана західне сонце світило на підлогу вітальні. Було дуже тепло.
«У чому справа?»
Сі Цянь налив чашку теплого чаю й поставив її перед Бай Цзін. Він сів поруч із нею й був трохи здивований.
«Рідко, коли ти сама шукаєш мене».
Він не міг здогадатися, навіщо вона прийшла. Він лише тихо дивився на неї.
Бай Цзін випила два ковтки чаю. Вона відчула, як гіркота і солодкість зіткнулися між її губами та зубами. Вона перевела погляд на двері спальні й примружила очі.
«Я хочу народити від тебе дитину!»
Щойно вона це сказала, Сі Цянь був настільки шокований, що сильно закашлявся. Він шоковано запитав: «Що?»
Вираз обличчя Бай Цзін був повною протилежністю тому, що вона сказала. Наче у неї була місія, яку потрібно було виконати!
Сі Цянь доклав усіх зусиль, щоб заспокоїтися. Він відчув, що тут щось нечисто. Він подумав про чутки, які ставали все більш інтенсивними в інтернеті, і запитав.
«Через родину Бай? Вони тебе змусили?»
«Ні, моя мати залишила мені та маленькому Ченю статок. Лише коли у мене буде дитина, я зможу успішно його успадкувати...»
Бай Цзін була чесною, але Сі Цянь почувався трохи незручно. Наче у неї не було іншого вибору, окрім як використати його для успадкування статку!
«Але, ти мене кохаєш?»
Сі Цянь ніколи не очікував, що ці слова вийдуть з його вуст. Він не міг не засміятися, похитавши головою. Він подивився в порожні очі Бай Цзін і пояснив: «Діти — це кристалізація кохання. Це дар від Бога тим, хто кохає один одного. Лише щаслива родина може захистити маленьке життя».
«Вагітність і народження дитини заради мети — це безвідповідальні дії. Я цього не робитиму».
Позиція Сі Цяня була твердою, але Бай Цзін не знала, що таке «кохання». Її план був заблокований, що змусило її трохи нетерпляче насупитися...
«Що таке кохання?»
«Кохання» — це не те, що потрібно вивчати штучному інтелекту.
Наступної секунди Сі Цянь схопив її за лікоть і притягнув до себе в обійми. Він підтримав її шию рукою і ніжно поцілував її губи. Він кінчиками пальців накрутив її волосся. Його глибокий і магнетичний голос зачаровував її: «Нічого страшного, якщо ти не знаєш. Я розповім тобі, що таке кохання. Я навчу тебе, як мене кохати...»
Він тримав мочку вуха Бай Цзін і відчув, як її дихання прискорилося.
«Тоді у мене буде дитина з тобою. Дитина, яка належить нам!»
Бай Цзін відчула, як все її тіло обм'якло. Температура її тіла продовжувала підвищуватися, а серце шалено билося.
Вона відштовхнула Сі Цяня і помилково подумала, що у неї сталася несправність...
«Ні, немає часу».
Вона підвелася й приготувалася йти.
Вона зробила лише два кроки, коли, здавалося, щось пригадала. Вона повернула голову, щоб подивитися на Сі Цяня, і сказала особливо серйозно: «Здається, є проблема з магнітним полем твого тіла. Якщо у тебе буде час, спробуй піти в лікарню на точне обстеження тіла. Дуже ймовірно, що ти хворий».
«?»
Сі Цянь почув звук зачинення дверей і безпорадно засміявся.
Здавалося, що кожен день після зустрічі з нею був чарівним. Незліченні несподіванки наповнювали його життя нескінченними сюрпризами. Це змушувало його відчувати себе живим, а не машиною, зануреною в роботу!
Сі Цянь пальцями погладив край чашки, усмішка не сходила з його обличчя.
...
На перехресті біля вілли родини Бай Фу Хен сидів у машині, з тривогою чекаючи появи Бай Цзін!
Вчора Бай Юе прибігла до нього і безперервно скаржилася. Коли вона згадала, що Бай Цзін тепер успадкувала статок від Сун Няньці, Фу Хен не міг не мати деяких злих думок.
Якби він міг обдурити Бай Цзін, щоб вона з ним знову зійшлася, хіба він не зміг би жити щасливо до кінця своїх днів?
Він міг би не лише насолоджуватися турботою та захистом Бай Юе, але й обдурити Бай Цзін, щоб вона витрачала свої гроші на нього!
При думці про це Фу Хен не міг стримати свого хвилювання..
«Цзін Цзін? Зачекай!» - Побачивши знайому фігуру, Фу Хен швидко зупинив її.
Бай Цзін подивилася на нього, здивована, але не в змозі приховати свою огиду. Вона відступила на пів кроку і запитала: «Чому ти тут?»
«Я прийшов шукати тебе!»
Фу Хен подивився на холодне й красиве обличчя Бай Цзін, і його серце ще більше свербіло. Він тривожно сказав: «Я знаю, що ти вийшла заміж за того вченого, щоб розлютити мене, чи не так? Я більше не буду згадувати минуле...
Поки ти з ним розлучишся, я готовий дати тобі ще один шанс, бути з тобою. Я одружуся з тобою! Але якщо ти хочеш переконати маму прийняти тебе, ти повинна передати мені спадщину.
Після того, як ми одружимося, все наше майно буде спільним. Тобі не потрібно турбуватися...» — продовжував говорити Фу Хен.
Бай Цзін лише подумала, що він був наче до смішного дурна дитина. Куточки її рота скривилися в глузливій посмішці, але вона не відповіла.
Фу Хен подумав, що вона соромиться, тому гордо запевнив її: «Я можу домовитися, щоб ти принесла свої документи до Бюро цивільних справ. Ти можеш розлучитися, і ми можемо одружитися одночасно... Не потрібно витрачати час. Я займуся формальностями!»